Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №904/7496/25 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026м. ДніпроСправа № 904/7496/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

до Фізичної особи-підприємця Макогон Анатолія Григоровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

про стягнення 37 000 грн. 00 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6946/25 від 30.12.2025) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Макогон Анатолія Григоровича 37 000 грн. 00 коп. - штрафних санкції за відмову від постачання товару за Договором від 11.10.2025 №527 за результатами проведеної спрощеної закупівлі №UA-2025-09-24-007166-а.

Також просить стягнути з відповідача 3 028 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач у заяві (вх.№3491/26 від 26.01.2026) повідомляє суд про ігнорування відповідачем отримання відправлення, а також про вжиті додаткові заходи з метою інформування відповідача (повторно надіслана копія позовної заяви з додатками засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" та засобами електронної пошти, яка використовується відповідачем).

Відповідач у заяві (вх.№8321/26 від 23.02.2026) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи) просить надати для ознайомлення матеріали справи №904/7496/25 з можливістю фотофіксації.

Також відповідач у заяві (вх.№19386/26 від 21.04.2026) просить прийняти до розгляду зазначені пояснення відповідача, відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі та зазначає, що: - між військовою частиною НОМЕР_1 та фізичної особою - підприємцем Макогоном Анатолієм Григоровичем 11.10.2025 укладено договір № 527 про постачання товару, відповідно до пункту 5.2. Договору товар повинен бути переданий постачальником замовнику до 15 листопада 2025 року у повному обсязі відповідно до Специфікації на товар; - 17.10.2025 постачальником отримано лист з вих. № 17-10 від виробника товару – ТОВ "Пірософт", зі змісту листа вбачається, що ТОВ "Пірософт" є єдиним сертифікованим виробником в Україні, а поставка замовленого постачальником обсягу товару неможлива, оскільки виробництво тимчасово призупинено у зв`язку з обставинами непереборної сили, які виникли через збройну агресію російської федерації проти України; - на вимогу пункту 8.2. Договору постачальник повідомив замовника про обставини, що виникли, шляхом направлення листа № 01/10, додатком до якого прикріплено зазначене вище повідомлення виробника товару про неможливість здійснення поставки; - у якості підтвердження викладених обставин абзацом 4 пункту 7.3. Договору передбачено, що за безпідставну відмову від поставки (недопоставки) товару постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% вартості непоставленого (недопоставленого) товару, тобто, застосування зазначених штрафних санкцій має місце лише за умови саме безпідставної відмови від поставки товару; - пункт 8.3. Договору передбачає не вичерпний, а достатній перелік доказів, тобто доказами виникнення обставин непереборної сили можуть бути не тільки довідки компетентних органів влади або Торгово – Промислової Палати України, підставою неможливості поставки товару є обставини, викладені виробником товару – ТОВ "Пірософт" у листі від 17.10.2025 № 17-10.

Позивач у відповіді (вх.№19521/26 від 22.04.2026) на відзив не погоджується із викладеними відповідачем аргументами та запереченнями, вважає, що надані заперечення підлягають відхиленню, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що: - у своєму відзиві відповідач зазначає, що відповідно до пункту 8.3 Договору передбачено не вичерпний, а достатній перелік доказів існування обставин форс-мажору, доказами виникнення обставин непереборної сили можуть бути не тільки довідки компетентних органів влади або Торгово - Промислової Палати України, тому відповідач зазначає, що підтвердженням неможливості поставки товару відповідачем є обставини, викладені виробником товару – ТОВ "Пірософт" у листі від 17.10.2025 № 17-10, при цьому, відповідачем проігноровано та зовсім не надано оцінку того, що у пункті 8.2 Договору позивач та відповідач домовились про необхідність надання підтверджуючих документів, виданих уповноваженими органами (а не будь-якої іншої особи), також позивач просить звернути увагу суд, що в розумінні пункту 8.2 Договору ТОВ "Пірософт" не може вважатися "уповноваженим органом"; - відповідачем не надано жодних заперечень проти того, що відповідно до статті 617 ЦК України не вважається настанням випадку, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів, тому будь-яке посилання відповідача на обставини, які могли виникнути у його контрагента та відсутність можливості придбати товар у ТОВ "Пірософт", не можуть звільняти відповідача від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань в силу прямої норми ЦК України.

Також позивач у клопотанні (вх.№45644/26 від 18.09.2026) про прискорення розгляду справи просить прискорити розгляд господарської справи №904/7496/25 за позовом військової частини НОМЕР_1 до Фізичної особи-підприємця Макогон Анатолія Григоровича.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Макогон Анатолієм Григоровичем, як постачальником, було укладено договір від 11.10.2025 №527 за результатами проведеної спрощеної закупівлі №UA-2025-09-24-007166-а (надалі - Договір) (а.с. 42-44).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику товар спеціального призначення, зазначений в пункті 1.2. цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар на умовах цього договору.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що кількість та асортимент товару - відповідно до Специфікації на товар, яка додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною (Додаток №1 до цього Договору).

Постачальник повинен поставити замовнику товар вітчизняного або іноземного виробництва (за винятком товарів виробництва суб`єктів, щодо яких діє рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції"), якість якого повинна відповідати діючим ДСТУ ISO тощо). В момент передачі (поставки) товару, постачальник надає замовнику відповідні документи, що підтверджують якість товару, або якість сировини, з якої виготовлено товар (паспорт, висновок органу стандартизації, декларація відповідності, сертифікат якості або відповідності тощо) (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору загальна ціна цього Договору: 370 000,00 (триста сімдесят тисяч гривень 00 копійок) грн без ПДВ.

Відповідно до пункту 5.2. Договору визначено, що товар повинен бути переданий постачальником замовнику до 15 листопада 2025 року у повному обсязі відповідно до Специфікації на товар (Додаток №1 до цього Договору).

Підпунктом 6.3.1. Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти товар на умовах та строки встановлені цим Договором.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за даним Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язання при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. Договору.

Згідно з пунктом 7.3. Договору, зокрема, за безпідставну відмову від поставки (недопоставки) товару, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 (десяти) % вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання (неналежне виконання) зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання даного Договору та виникли поза волею сторін: аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія (форс-мажорні обставини) (пункт 8.1. Договору).

Пунктом 8.2. Договору визначено, що сторона, яка через зазначені у пункті 8.1. обставини, не може виконувати свої зобов`язання за цим Договором, повинна не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту їх виникнення письмово повідомити про це іншу сторону, а в термін не пізніше ніж 5 (п`яти) календарних днів надати відповідні підтверджуючі документи, які видаються відповідними уповноваженими органами за місцем їх виникнення. Несвоєчасне повідомлення про існування обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатися на них для виправдання.

Пунктом 8.3. Договору сторони домовилися, що достатнім доказом існування обставин форс-мажору є довідки компетентних органів влади або Торгово - Промислової Палати України.

Відповідно до пункту 8.4. Договору сторони погодилися, що запровадження в Україні правового режиму воєнного стану не може звільняти іншу сторону від виконання зобов`язань за цим Договором, окрім випадків обумовлених непереборними обставинами, які виникли після укладення цього Договору та об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

Також сторонами підписано Специфікацію на товар, яка є Додатком №1 до Договору (а.с.44-зворотна сторона).

Позивач, як розпорядник бюджетних коштів 3 рівня, 15.10.2025 направив повідомлення від 14.10.2025 №565 Державній казначейській службі України для реєстрації бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (а.с. 45) та 16.10.2025 бюджетні зобов`язання позивача за Договором зареєстровано та взято на облік в Державній казначейській службі України.

Вбачаєтьсч, що відповідачем у листі від 17.10.2025 №01/10 щодо поставки продукції повідомлено позивача про виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють виробництво в поточному році у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, виробництво підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірософт" тимчасово призупинено та зазначає, що цю інформацію отримано з Листа від 17.10.2025 №17-10 (а.с. 46).

Як вбачається, матеріали справи містять лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірософт" від 17.10.2025 №17-10, у якому повідомлено відповідача, що виробництво підприємства тимчасово призупинено у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України виникли обставини непереборної сили, що об`єктивно унеможливлюють виробництво у поточному році (а.с. 46-зворотна сторона).

Позивач у листі від 22.10.2025 №12887кп/вих просить відповідача в термін до 3 робочих днів у відповідь на цей лист надати підтверджуючі документи, видані уповноваженими органами, які засвідчують неможливість виконання зобов`язань за договором за обставинами, передбаченими п.8.1 Договору або ж повідомити про намір розірвання Договору на умовах, визначених Договором (а.с. 47).

Відповідач листом від 23.10.2025 №01/10 повторно повідомлено про виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють постачання товару у визначені пунктом 5.2. Договору терміни, зазначені обставини виникли у зв`язку з тимчасовим призупиненням лінії виробництва підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірософт", який є єдиним сертифікованим виробником в Україні та пов`язані з наслідками збройної агресії. Станом на 23.10.2025 підтверджують відсутність можливості виконання Договору у визначені терміни - до 15 листопада 2025 року, у зв`язку з чим повідомляє про намір розірвати Договір (а.с. 48).

В подальшому, позивачем спрямовано відповідачу повідомлення про розірвання Договору у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань, а саме через безпідставну відмову від здійснення постачання товару та вимогу сплатити штрафні санкції у розмірі 10 % від суми непоставленого товару - 37 000 грн. 00 коп. (а.с.49).

Також позивачем направлено відповідачу лист-претензію від 16.11.2025 №14145кп/вих, у якій вимагав сплатити на користь Військової частини НОМЕР_1 суму штрафних санкцій у розмірі 37 000 грн. 00 коп. протягом 30-ти календарних днів, у разі несплати штрафних санкцій Військова частина НОМЕР_1 буде змушена звернутися в суд з метою врегулювання даного спору (а.с. 51-53).

Відповідач у листі від 13.11.2025 №01/11 не визнає та вважає безпідставним нарахування штрафних санкцій відповідно до абзацу 4 пункту 7.3. Договору.

Позивач у листі від 13.08.2025 №06.1.2/8766-25-Вих, спрямованому відповідачу, просить в найкоротший термін (в робочі дні) здійснити постачання технологічного обладнання для їдалень у відповідності до вимог, зокрема, договору від 11.07.2025 №431-25 та зазначає, що у разі невиконання постачальником своїх зобов`язань, замовник залишає за собою право застосування штрафних санкцій та розірвання договору в односторонньому порядку, що не звільняє від виконання зобов`язання за цим договором (а.с. 14).

Позивач стверджує, що відповідач безпідставно відмовився від постачання товару, визначеного Договором, у зв`язку з чим нарахував штраф відповідно до пункту 7.3. Договору у розмірі 37 000 грн. 00 коп.; відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що повідомив позивача про виникнення обставин непереборної сили у зв`язку з збройною агресією та тимчасовим призупиненням лінії виробництва підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірософт" , який є єдиним сертифікованим виробником в Україні, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається, між сторонами було укладено договір від 11.10.2025 №527 за результатами проведеної спрощеної закупівлі №UA-2025-09-24-007166-а.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Як вбачається, позивачем у зв`язку із непоставкою відповідачем товару нараховано штраф у розмірі 37 000 грн. 00 коп., який на момент розгляду справи відповідачем не сплачено.

Щодо заперечень відповідача суд вважає, за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання (неналежне виконання) зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання даного Договору та виникли поза волею сторін: аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія (форс-мажорні обставини).

Тобто форс-мажорними обставинами є аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія.

Обставина, на яку посилається відповідач не є форс-мажорною обставиною у розумінні пункту 8.1 Договору.

До того ж, всупереч умовам пункту 8.3 Договору відповідачем на підтвердження існування обставин форс-мажору не надано будь-яких довідок компетентних органів влади або Торгово - Промислової Палати України.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

А тому, відповідачем не доведено настання для нього обставин непереборної сили, які узгоджувалися б з умовами Договору.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту безпідставної відмови від поставки товару відповідачем є достатньо вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається, судовий збір з урахуванням подання позовної заяви через систему Електронний суд становить 2 422 грн. 40 коп.

Проте, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп. (квитанція до платіжної інструкції від 29.12.2025 №23), що є більшим, від встановленого законодавством розміру судового збору на 605 грн. 60 коп. (3 028 грн. 00 коп. - 2 422 грн. 40 коп.).

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 422 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.

За клопотанням підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Фізичної особи-підприємця Макогон Анатолія Григоровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) про стягнення 37 000 грн. 00 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Макогон Анатолія Григоровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 37 000 (тридцять сім тисяч) грн. 00 коп. - штрафу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

25.09.2026