Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №607/17376/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2026 Справа №607/17376/26 Провадження №2-а/607/461/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ментух І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7630757 від 29.07.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

У постанові зазначено, що 29.07.2026 о 08 год. 17 хв. на автомобільній дорозі М09+437 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки та моделі «Volkswagen LT 35», державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому були затемнені бокові передні вікна, світлопропускання скла становило 5%, чим порушив п. 31.4.7 (в) Правил дорожнього руху України (далі – ПДР). Замір проводився із використанням приладу для вимірювання світлопропускання скла «ELHOS EGM-1 S/N 2660».

Позивач вважає указану постанову протиправною з таких підстав.

Позивач зазначив про відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення, оскільки оскаржувана постанова не містить відомостей про правильність проведеного вимірювання. Фотознімки, відеозапис, результати вимірювання та документи на вимірювальний прилад до постанови не додано. У порушення вимог ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у постанові у графі «До постанови додаються» відсутній перелік будь-яких доказів.

Позивач зауважив, що в акті перевірки технічного стану транспортного засобу зазначено лише «світлопропускання передніх бокових стекол становило 5%». Разом з тим даний акт не містить відомостей про кількість проведених вимірювань, інформації щодо того, яке саме скло вимірювалось, інформації про умови проведення вимірювання, відомостей про дотримання вимог інструкції виробника приладу, інформації про проведення калібрування перед вимірюванням.

Також в акті відсутні відомості щодо того, яке саме скло було виміряне (ліве чи праве переднє бокове), чи проводилося вимірювання обох передніх бокових стекол, скільки вимірювань було проведено щодо кожного скла, чи проводилися повторні (контрольні) вимірювання, за яких умов проводилося вимірювання, чи були дотримані вимоги експлуатаційної документації приладу «ELHOS EGM-1 S/N 2660».

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про неможливість перевірити правильність проведення вимірювання та достовірність отриманого результату.

Позивач зазначив, що під час проведення перевірки йому не було пред`явлено сертифікат приладу «ELHOS EGM-1 S/N 2660», документ про калібрування, керівництво з експлуатації та інші документи, які б підтверджували можливість використання саме цього приладу.

За таких підстав позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7630757 від 29.07.2026, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

26.08.2026 позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що відзив відповідача є необґрунтованим, а наведені відповідачем докази є такими, що не підтверджують правомірність оскаржуваної постанови. Зокрема, з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що в порушення вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення відносно позивача розглянута поліцейським без ознайомлення ОСОБА_1 з його процесуальними правами, без його присутності та без надання йому доказів його вини і без урахування його пояснень.

Крім цього, з відеозапису вбачається, що працівник патрульної поліції, який безпосередньо спілкувався з позивачем та проводив оформлення адміністративних матеріалів, належним чином не представився.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

18.08.2026 відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та просив у позові відмовити. Відзив мотивовано тим, що оскаржувану постанову винесено з дотриманням вимог закону, до постанови долучено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, постанова є обґрунтованою та винесена з урахуванням об`єктивних обставин справи.

На противагу доводам позивача зазначив, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. Відтак помилкове незазначення в оскаржуваній постанові про наявність акта відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання, відеодоказів вчиненого позивачем правопорушення з врахуванням всіх обставин справи дозволяє дійти висновку, що скасування постанови з однієї лише формальної підстави не забезпечить дотримання принципу справедливості та не спростує вчиненого позивачем правопорушення.

Також зазначив, що під час проведення вимірювання світлопропускання переднього бокового скла з боку пасажира з використанням приладу «ELHOS EGM-1 S/N 2660» позивач не висловлював жодних заперечень щодо процедури вимірювання. З відеозапису портативного відеореєстратора поліцейського чітко видно, що вимірювання проводилося на чистій ділянці скла без сторонніх нашарувань, що могли б спотворити результат. Також в присутності позивача перед застосуванням приладу було проведено тестове вимірювання. Згідно зі свідоцтвом про калібрування застосований прилад пройшов калібрування 19.12.2025.

Відповідач зазначив, що прилад «ELHOS EGM-1 S/N 2660» не належить до категорії засобів вимірювальної техніки, щодо яких законодавством передбачено обов`язкове проведення періодичної повірки. Відтак відсутність документа про періодичну повірку такого приладу не може свідчити про неналежність проведеного вимірювання або недопустимість отриманого за його результатами показника. Натомість наявність свідоцтва про калібрування приладу від 19.12.2025 підтверджує проведення відповідної метрологічної процедури щодо застосованого засобу вимірювальної техніки.

На думку відповідача, поліцейський мав всі законні підстави для винесення оскаржуваної постанови, а також у цьому випадку були дотримані процедура та порядок складання адміністративних матеріалів.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

11.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, визначено відповідачу строк для подання відзиву.

4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні

21.09.2026 у судове засідання позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з`явився. При поданні додаткових пояснень заявив про розгляд справи без його участі, позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях, та просив позов задовольнити повністю.

21.09.2026 у судове засідання уповноважений представник Департаменту патрульної поліції, належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з`явився. У відзиві просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Указане згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

29.07.2026 інспектором 1 взводу 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Хомечком Ю.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7630757.

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

У постанові зазначено, що 29.07.2026 о 08 год. 17 хв. на автомобільній дорозі М09+437 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки та моделі «Volkswagen LT 35», державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому були затемнені бокові передні вікна, світлопропускання скла становило 5%, чим порушив п. 31.4.7 (в) ПДР. Замір проводився із використанням приладу для вимірювання світлопропускання скла «EGM-1 S/N 2660».

На підтвердження обставин події відповідач надав акт відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання від 29.07.2026, відеозаписи з нагрудного відеореєстратора поліцейського (файли «clip-0.mp4», «clip-1.mp4», «clip-2.mp4»), а також сертифікат калібрування № 19.12.2025-91 від 19.12.2025 щодо приладу для визначення світлопропускання скла «ELHOS EGM-1», серійний номер 2660.

В акті зазначено, що світлопропускання переднього бокового скла становило 5%, наведено модель і серійний номер застосованого приладу. З відеозаписів вбачається проведення поліцейським перевірки світлопропускання переднього бокового скла з боку пасажира за допомогою цього приладу. Наведений в акті результат узгоджується з відображеними на відеозаписі діями з вимірювання. Сертифікат калібрування стосується приладу з тим самим серійним номером, який указаний в акті.

2. Норми права, які застосував суд

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно зі ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Далі ця посадова особа оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У силу вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частини 1-3 ст. 90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.4.7 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів, на яких встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, полягає, зокрема, у керуванні водієм транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Суд встановив, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7630757 від 29.07.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Позивач заперечує достатність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення та достовірність проведеного вимірювання, посилаючись, зокрема, на відсутність у матеріалах справи керівництва з експлуатації приладу, відомостей про повторні вимірювання і документа про його періодичну повірку, а також інших документів, які підтверджують можливість використання саме цього приладу.

Суд відхиляє доводи позивача в тій частині, що факт вчинення адміністративного правопорушення та висновки оскаржуваної постанови ґрунтуються лише на твердженнях поліцейського.

З наданих відеозаписів вбачається, що після зупинки керованого позивачем транспортного засобу патрульним поліцейським проведено поверхневий огляд транспортного засобу, зокрема здійснено вимірювання світлопропускання переднього бокового скла з боку пасажира з використанням приладу «ELHOS EGM-1 S/N 2660».

Те, що в акті технічного стану вжито множину «передніх бокових стекол», не спростовує результату вимірювання конкретного скла, який підтверджується іншими матеріалами справи.

Суд зауважує, що для встановлення невідповідності технічного стану транспортного засобу достатньо довести її щодо одного переднього бокового скла, якщо саме ця невідповідність зумовлює заборону експлуатації.

Також суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність доказів належного вимірювання.

Пункт 6.8.7 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспорті засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» встановлює вимоги до світлопропускання скла транспортного засобу, зокрема не менше ніж 70% для скла, яке підпадає під відповідну вимогу цього пункту. Згідно з п. 7.8.3 цього стандарту для визначення світлопропускання застосовують метод, викладений у настановах виробника спеціального обладнання. Пункт 7.8.6 визначає граничну допустиму основну похибку такого вимірювання – приблизно 4,0%.

Суд враховує зауваження позивача про необхідність дотримання методу вимірювання, визначеного виробником. Однак позивач не вказав на конкретну дію під час зафіксованого на відеозаписі вимірювання, яка суперечила б обов`язковій вимозі до застосування приладу та могла б пояснити отримання показника 5% замість допустимого для цього скла рівня світлопропускання.

Відсутність у справі настанови виробника не дає підстав без оцінки решти доказів вважати вимірювання недостовірним. Навіть з урахуванням граничної допустимої основної похибки, зазначеної в п. 7.8.6 ДСТУ 3649:2010, зафіксований показник істотно нижчий за нормативний.

Також відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці» № 374 від 04.06.2015 затверджено відповідний перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці. Прилад для вимірювання світлопропускання скла як окрема категорія засобів вимірювальної техніки у зазначеному переліку не визначений.

При цьому наданий сертифікат підтверджує проведення 19.12.2025 калібрування приладу «ELHOS EGM-1 S/N 2660», який застосовано під час перевірки автомобіля позивача.

Отже, сам по собі довід позивача про відсутність періодичної повірки приладу «ELHOS EGM-1 S/N 2660» не є достатньою підставою для висновку про недопустимість результатів вимірювання.

З урахуванням наведеного, оцінивши надані відповідачем докази, суд вважає доведеним, що 29.07.2026 позивач керував транспортним засобом із переднім боковим склом, світлопропускання якого не відповідало встановленим вимогам.

Відтак доводи позивача про відсутність події та складу адміністративного правопорушення суд відхиляє за необґрунтованістю.

Поряд з цим позивач однієї з підстав позову вказав про недотримання патрульним поліцейським процедури розгляду справи та складення адміністративних матеріалів.

Надаючи оцінку доводам позивача у цій частині, суд зазначає таке.

Здійснення вимірювання з дотриманням визначених законом вимог та доведеність фактичних обставин адміністративного правопорушення не звільняла поліцейського від обов`язку розглянути справу у встановленому КУпАП порядку та забезпечити позивачеві можливість реалізації процесуальних прав, у тому числі права на захист, до ухвалення оскаржуваної постанови.

З досліджених судом відеозаписів не вбачається, що перед прийняттям рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадова особа належним чином повідомила його про початок розгляду справи, роз`яснила, яке саме адміністративне правопорушення розглядається, роз`яснила права особи, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також надала позивачу реальну можливість надати пояснення, заперечення, заявити клопотання чи подати докази.

При цьому із відеозаписів не встановлюється, що після дослідження обставин події та до складення постанови посадова особа запропонувала позивачу надати пояснення щодо встановлених нею обставин та повідомила про намір прийняти рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач фактично був поставлений перед уже прийнятим рішенням про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки про результати розгляду справи та накладення адміністративного стягнення він дізнався з постанови, врученої після її складання.

Суд зауважує, що право особи бути вислуханою у справі про адміністративне правопорушення не є формальністю. Його реалізація покликана забезпечити можливість особи до прийняття рішення надати пояснення щодо обставин, на яких ґрунтується обвинувачення, поставити під сумнів відповідні докази, надати власні докази та заявити клопотання.

Сам факт складання постанови не свідчить про проведення розгляду справи у розумінні ст. 279, 280 КУпАП.

Суд враховує підпис позивача у п. 8 оскаржуваної постанови під друкованим текстом про роз`яснення прав за ст. 268 КУпАП, а також підпис про отримання її копії. Ці підписи підтверджують ознайомлення позивача з відповідними записами в оформленій постанові та отримання її копії. Однак за встановленого з відеозаписів перебігу подій вони не підтверджують, що права були роз`яснені позивачеві взагалі та саме перед розглядом справи зокрема, а не під час вручення вже оформленої постанови. Ознайомлення з текстом постанови після її ухвалення не замінює права надати пояснення та заявити клопотання до прийняття рішення.

Неналежне представлення поліцейського, на яке також посилається позивач, суд оцінює в сукупності з перебігом оформлення матеріалів. Вирішальним у цій справі є не сама відсутність окремої формули представлення, а те, що відповідач не довів проведення розгляду справи із забезпеченням процесуальних прав позивача перед ухваленням постанови.

За наведених обставин позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки до моменту вручення постанови йому не було повідомлено, що посадова особа вже ухвалила рішення про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Незалежно від того, чи підтверджує відеозапис факт вчинення позивачем порушення ПДР, він не усуває допущених посадовою особою порушень процедури розгляду справи та не може замінити належного здійснення адміністративного провадження.

Указане дає підстави дійти висновку, що у порушення ч. 2 ст. 2 КАС України під час винесення оскаржуваної постанови суб`єктом владних повноважень таке рішення прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені ст. 278, 279, 280, 283 КУпАП, а відтак постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7630757 від 29.07.2026 підлягає скасуванню.

Так, ч. 3 ст. 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У цій справі підставою для скасування постанови є істотне порушення порядку її ухвалення, а не встановлена судом відсутність події чи складу адміністративного правопорушення. Саме порушення права на захист не є тотожним підставі для закриття провадження у справі, передбаченій п. 1 ст. 247 КУпАП.

Суд вважає, що Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції доцільно здійснити повторний розгляд справи відносно позивача та під час цього розгляду уповноважена посадова особа зобов`язана дотриматись вимог ст. 279, 280 КУпАП та забезпечити дотримання процесуальних прав позивача.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

З урахуванням викладеного суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7630757 від 29.07.2026 прийнята не у спосіб, визначений законами України.

Відтак суд встановив наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови та надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує роз`яснення, які містяться в п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» та відповідно до яких якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 532,48 грн, що підтверджується квитанцією № 5002-0355-0708-7371 від 07.08.2026.

Сума сплаченого судового збору у розмірі 266,24 грн підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , а судові витрати у виді судового збору у сумі 266,24 грн слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 77, 90, 132, 143, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7630757 від 29.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

Надіслати на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 24 копійки.

Судові витрати у виді судового збору у сумі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 24 копійки покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646.

СуддяІ. В. Марциновська