Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №452/1886/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/1886/26

Провадження №3/452/859/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова Харківської області, громадянина України, українця, що має вищу освіту, неодруженого, дітей не маючого, працюючого, військовослужбовця, перебуваючого на посаді начальника курсу у Харківському національному університеті повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі – ХНУПС ім. Івана Кожедуба), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2026 року до суду від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 ..

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 10 травня 2026 року о 00 год. 44 хв. ОСОБА_1 по вул. по вул. Іллі Децика у м. Самборі Львівської області керував автомобілем марки «Renault Megane», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується тестуванням на алкоголь до протоколу приладом «Drager Alkotest 6820», який проведено 10 травня 2026 року о 04 год. 10 хв. за адресою: Львівська область, м. Самбір, за результатами якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння 0,21 проміле, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України).

За цим фактом 10 травня 2026 року о 04 год. 29 хв. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Розгляд справи вперше було призначено на 29 травня 2026 року о 10 год. 10 хв. та в подальшому було неодноразово відкладено з різних підстав, останній раз на 25 вересня 2026 року о 09 год. 00 хв..

В судовому засіданні, з урахуванням письмових пояснень, поданих 25 вересня 2026 року через канцелярію суду, ОСОБА_1 винним себе не визнав, прохав закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, посилаючись на те, що у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення місці, день і час він дійсно керував автомобілем марки «Renault Megane», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , разом з тим на час зупинки вказаного транспортного засобу працівниками поліції він не перебував в стані алкогольного сп`яніння, а просто вживав кефір та квас напередодні ввечері. Також зазначив, що при вимірюванні алкоголю за допомогою технічного приладу

працівниками поліції виявлено вміст алкоголю в межах значення допустимої похибки у вимірюваннях із застосуванням такого приладу, що не доводить факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Суд, вислухавши усні пояснення ОСОБА_1 , надані ним під час судового засідання, а також ознайомившись із його письмовими поясненнями, поданими через канцелярію суду 25 вересня 2026 року, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, у тому числі долучені до нього відеозаписи, вирішуючи питання про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, дійшов такого висновку.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З п.1 ч.1 ст.247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, щодоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно роз`яснень, наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року (далі – Постанова), при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, тощо.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи правопорушника, в даному конкретному випадку щодоОСОБА_1 , і в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.9 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі – Інструкція з оформлення матеріалів), вимагається викладення у протоколі суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №662039 від 10 травня 2026 року зафіксовано день, час та місце вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку із порушенням останнім п.2.9 (а) ПДР України. Вказаний протокол складений уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку та містить певну інформацію відповідно до вимог ст.256 КУпАП.

Відповідно до п.12 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.

Згідно змісту вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , підписавши його, власноручно письмово в ньому зазначив, що вживав напередодні кефір та квас.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 категорично заперечував факт керування транспортним засобом – автомобілем марки «Renault Megane», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення місці, день і час в стані алкогольного сп`яніння.

Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2.9 (а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП України, визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом

лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.1.10 ПДР України водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у абз.3 п.27 Постанови, під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Положеннями частини другої статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьою статті 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Згідно п.7 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735 (далі – Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Відповідно до положень Розділу II Інструкції, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. При цьому, саме поліцейський забезпечує доставку таких осіб до найближчого закладу охорони здоров`я . Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Також, згідно п.12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що

знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Крім того, пунктом 5 Розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026, передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно з результатами тестування на алкоголь до протоколу приладом «Drager Alkotest 6820», який проведено 10 травня 2026 року о 04 год. 10 хв. за адресою: Львівська область, м. Самбір, ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння 0,21 проміле.

Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01 травня 1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Згідно з п.7 розділу 2 Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Наведена вище норма не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у видихаємому повітрі водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихаємому повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 проміле.

При цьому, судом враховано, що згідно з технічними даними приладу «Drager Alkotest 6820» границі допустимої основної похибки становлять: - абсолютної +/- 0,02 мг/дм3 (в інтервалі діапазону вимірювань від 0 до 0,4 мг/дм3); - відносної +/-5% (в інтервалі діапазону вимірювань понад 0,4 мг/дм3); - абсолютної +/- 0,042 % (в інтервалі діапазону вимірювань від 0 до 0,84 %); - відносної +/-5% (в інтервалі діапазону вимірювань понад 0,84 %), тобто при визначенні приладом «Drager Alkotest 6820» результату 0,21 проміле у робочому діапазоні температур від мінус 5°С до +50°С реальне значення з урахуванням похибки приладу може знаходитися у межах 0,21±0,04 проміле, тобто у межах від 0,17 до 0,25 проміле, за умови виконання всіх вимог і додержання всіх застережень щодо умов експлуатації та правил використання приладу користувачем.

Отже, показник 0,21 проміле не перевищує межу допустимої похибки приладу «Drager Alkotest 6820».

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза

розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

При цьому, суд не тільки не зобов`язаний, але й не має права сам особисто звинувачувати особу у вчиненні неправомірних дій. Компетенція суду полягає в тому, щоб перевірити обґрунтованість складеного протоколу шляхом дослідження доказів та надання їм оцінки.

Крім того, висновки суду про фактичні обставини вчиненого правопорушення не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Таким чином, оцінюючи зібрані докази, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні достовірні дані та докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та, з огляду на вищевикладене, в його діях відсутні ознаки зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги, що в силу вимог ст.251 КУпАП обов`язок доказування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, покладено на особу, яка уповноважена складати такий протокол, та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні докази наявності кваліфікуючої ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вважаю, що провадження в справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.130, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283,284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим

протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції – Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя Т.М. Кущ