Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №570/5971/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5971/25

Номер провадження 2-др/570/25/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне заяву авдоката Мартем`янової Юлії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебувала зазначена цивільна справа.

12 травня 2026 року у справі було ухвалене рішення, яким позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково.

Представниця відповідача адвокат Мартем`янова Ю.М. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заяви, зазначає, що відповідачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката Мартем`янової Ю.В. у загальному розмірі 8000 грн.

Зважаючи на наведене представниця відповідача просить стягнути з ТОВ «Споживчий центр» судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн пропорційно до частини задоволених і відхилених позовних вимог.

Представниця відповідача - адвокат Мартем`янова Ю.В. в судове засідання не з`явилася. Згідно поданої заяви просить справу розглядати її участі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом доставки судової повістки до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, яка міститься в матеріалах справи. Причин неявки суду не повідомлено, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подано.

У постанові Верховного Суду від 1 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719св23) зазначено про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частинами 3 та 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення – засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. У процедурі розгляду заяви сторони про розподіл судових витрат суду належить забезпечити кожній стороні у справі можливість бути повідомленою про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч. 2 ст. 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. Отже, положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Сторони повідомлялися про дату і час розгляду справи.

Суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості розгляду справи без участі сторін, які не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що у задоволені заяви слід відмовити.

Як встановлено в судовому засіданні, у провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебувала зазначена цивільна справа.

12 травня 2026 року у справі було ухвалене рішення, яким позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково.

Питання щодо розподілу судових витрат за надання адвокатом Мартем`яновою Ю.М. правничої допомоги у розмірі 8000 грн. не вирішувалося.

Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, в даному випадку - з моменту отримання стороною відповідача рішення по справі.

Згідно ч. 3 ст. 124 ЦПК України у разі, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Частинами другою-п`ятою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках звільнення цих осіб від сплати - витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги представниці відповідача про стягнення на користь відповідача 8000 грн витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу пропорційно до частини задоволених і відхилених позовних вимог, згідно договору правничої допомоги від 15.03.2026 та акту приймання-передачі наданих послуг від 07.05.2026, то суд враховує положення частини 9 статті 141 ЦПК України, відповідно до яких у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Зі змісту частини дев`ятої статті 141 ЦПК України слідує, що нею встановлено дискреційне повноваження суду (тобто його право, а не обов`язок) здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Визначаючи чи підлягає/не підлягає застосуванню частина 9 ст. 141 ЦПК України у кожному конкретному випадку суд має першочергово врахувати, що наведені приписи застосовуються за наявності одночасно таких умов у сукупності: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків - зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

У даній справі суд враховує, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, що зумовило звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права. За таких обставин суд дійшов висновку, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є наслідком неналежного виконання ним зобов`язання, що призвело до виникнення спору, а тому покладення таких витрат на позивача є необґрунтованим.

Отже, враховуючи те, що витрати на правничу допомогу є складовою частиною судових витрат в цілому та зважаючи на те, що судові витрати у цій справі були покладені на відповідача з у зв`язку з обґрунтованістю позову, а також з огляду на те, що спір у справі виник внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачем, вимоги представника відповідача про покладення на позивача понесених ним витрат на послуги адвоката є безпідставними.

Таким чином суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представниці відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 141, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволені заяви представниці відповідача авдоката Мартем`янової Юлії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Представниця відповідача: адвокат Мартем`янова Юлія Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса АДРЕСА_2 ).

Суддя Красовський О.О.