Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №277/1028/26 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1028/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі с/з ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

потерпілої не з`явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Ємільчине справу по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринівка Володар-Волинського району Житомирської області, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , неодруженого, на утриманні неповнолітня дитина, учасника бойових дій, раніше судимого:

22.07.2026 Звягельським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 289 КК України 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, приєднано частково не відбуте покарання за вироком Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області від 29.07.2021 та призначено покарання за сукупністю вироків 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 строком на 30 діб по всій території України Указом Президента України N? 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України N? 2102-IX від 24.02.2022, запроваджено воєнний стан, дія якого безперервно продовжувалась, зокрема Указом Президента України N? 342/2026 від 27.04.2026, затвердженого Законом України N? 4857-IX від 28.04.2026, дію правового режиму воєнного стану було продовжено строком на 90 діб, а саме до 02.08.2026, тобто станом на 11.03.2026 його дію не було припинено або скасовано.

З урахуванням дії на території України воєнного стану, відповідно до вимог ст. 81-1 КК України, ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.06.2024 ОСОБА_5 умовно-достроково звільнено від відбування покарання, призначеного йому вироком Володарсько-Волинського районного суду від 29.07.2021, згідно якого останнього було визнано винним за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України та, на підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, призначено покарання у виді восьми років позбавлення волі, що пов?язано з наміром ОСОБА_5 проходити військову службу за контрактом.

Після умовно-дострокового звільнення ОСОБА_5 , з ним 15.06.2024 був укладений контракт про проходження військової служби з подальшим направленням його до військової частини НОМЕР_1 , де останнього згідно наказу командира цієї військової частини від 16.06.2024 №174 було зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти (Шквал) військової частини НОМЕР_2 .

Згідно вимог ст. ст. 11, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, під час проходження військової служби повинен свято та непорушно додержуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.

Однак, ОСОБА_5 , у порушення вимог вказаних вище нормативно-правових актів та ст. 30 Конституції України, будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання, маючи не зняту та не погашену судимість за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України згідно вироку Володарсько-Волинського районного суду від 29.07.2021, яким останнього, з урахуванням ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, було засуджено до 8 років позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та достовірно знаючи про те, що на території України діє правовий режим воєнного стану, 11.03.2026 вчинив кримінальні правопорушення, зокрема, повторно проти власності та пов?язане з порушення недоторканості житла, за наступних обставин.

Так, 11.03.2026 близько 21 год 00 хв, ОСОБА_5 , перебував в стані алкогольного сп?яніння в с. Кривотин Звягельського району Житомирської області, поблизу магазину «Товари повсякденного попиту», розташованого по АДРЕСА_2 вказаного населеного пункту, який належить на праві власності громадянці ОСОБА_6 .

У цей час, місці та за вказаних обставин, у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до приміщення вказаного магазину.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч встановленого конституційного права на недоторканість житла чи іншого володіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, без розриву в часі, знаходячись біля належного громадянці ОСОБА_6 приміщення магазину, ОСОБА_5 , переконавшись у відсутності останньої та інших сторонніх осіб, які могли б перешкодити вчиненню кримінального правопорушення, підійшов металопластикових вікон цього магазину, на якому була наявна москітна сітка, та застовуючи фізичну силу двома руками зірвав вказану москітну сітку, після чого за допомогою фізичного зусилля руками віджав віконну раму та через утворений отвір, без погодження та дозволу власника, цього ж дня, близько 21 год 00 хв, незаконно проник в середину приміщення магазину, розташованого за вказаною вище адресою.

Далі, вийшовши з приміщення цього магазину через це саме вікно на вулицю, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, цього ж вечора 11.03.2026, близько 21 год 10 хв, потрапивши на АДРЕСА_3 , та зупинившись на цій вулиці неподалік будинку АДРЕСА_4 , який належить ОСОБА_6 , вирішив продовжити свою злочинну діяльність та вчинити крадіжку чужого майна а саме електроскутера, який належить останній, достовірно знаючи про його місце знаходження на території її домоволодіння.

Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитися чужим майном, того ж вечора, без розриву в часі, ОСОБА_5 підійшов до воріт домоволодіння ОСОБА_6 , розташованого по АДРЕСА_3 , та шляхом відкриття дерев?яної хвіртки зайшов на територію її домоволодіння, після чого підійшов до приміщення гаража та, застосовуючи фізичну силу, відкрив металеву клямку, на яку були зачинені двері, і таким чином проник у середину приміщення гаража, де виявив електроскутер марки «YADEA» моделі «LUNA», після чого, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно та повторно, в умовах воєнного стану, таємно викрав зазначений електроскутер, витовкнувши його з гаража спочатку на подвір я, а потім на дорогу, тим самим залишив місце вчинення злочину, маючи можливість у подальшому розпорядитися викраденим чужим майном, а саме електроскутером марки «YADEA» моделі «LUNA», спричинивши потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 31292 грн 69 коп.

Своїми умисними діями, які виразились:

у порушенні недоторканості житла, тобто незаконному проникненні до іншого володіння особи, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України;

у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням в інше приміщення, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 162 та частиною 4 статті 185 КК України визнав повністю, дав покази, які відповідають змісту обвинувачення. Вказав, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, відкрив вікно у магазині, проник до нього всередину, однак нічого там не брав. Потім йшов по вулиці, на якій проживала потерпіла, зайшов до її домоволодіння. Раніше він був на території домоволодіння ОСОБА_6 , оскільки допомагав їй по господарству, точно знав, де стоїть електроскутер. Вирішив взяти його, протягнув його з гаража на подвір`я, а потім на дорогу. Обвинувачений щиро кається, шкодує про вчинене, просить суворо не карати.

Потерпіла в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, де вказала, що при визначенні покарання покладається на розсуд суду, претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляла.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачений визнав фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, не оспорював їх, позиція його є добровільною, а тому суд за згодою учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів, що підтверджують ці обставини, роз`яснивши позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку згідно статті 349 КПК України.

Суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а обмежився лише допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.162 та ч. 4 ст. 185 КК України.

Обираючи обвинуваченому міру та вид покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, згідно статті 66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття.

Обставинами згідно статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, є: вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочинів.

Так, ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин.

Як особа ОСОБА_5 характеризується незадовільно, схильний до вживання алкогольних напоїв, має негативний вплив на мешканців селища, не працює, неодружений, проживає з співмешканкою та дітьми, на обліку в лікаря-психіатра та в лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.

Суд враховує всі обставини провадження та особу обвинуваченого, який хоча і щиро розкаявся, але з врахуванням обставини, що обтяжує покарання (рецидив злочинів), позитивних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив тяжкий умисний корисливий злочин в умовах воєнного стану.

Також суд зазначає, що законодавець свідомо посилив кримінальну відповідальність за вчинення злочинів, вчинених під час дії воєнного чи надзвичайного стану, оскільки ціллю було втримання можливого росту злочинності під час війни.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує як вищевказані обставини, так і дані про особу обвинуваченого, що у сукупності з вчиненням виключно корисливих кримінальних правопорушень свідчить про можливість продовження негативної поведінки в подальшому.

Тому, суд переконаний, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, а отже йому необхідно призначити покарання: за ч.1 ст.162 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки; за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, яке має бути необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Підстав для застосування статей 69, 75 КК України судом не встановлено.

Вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22.07.2026 (справа №277/608/26) ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

До покарання приєднано частково не відбуте покарання за вироком Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області від 29.07.2021 та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків 7 (сім) років позбавлення полі з конфіскацією всього належного йому майна. Строк відбування покарання визначено обчислювати з 21.04.2026.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, за які засуджується даним вироком, до постановлення вироку Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22.07.2026, обираючи остаточне покарання, суд керується ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарання.

У кримінальному провадженні цивільний позов потерпілою особою заявлено не було.

Питання про речові докази, процесуальні витрати суд вирішує в порядку ст.ст. 100, 124 КПК України.

По справі є процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз в сумі 31119 грн 62 коп, які підлягають стягненню із обвинуваченого в прибуток держави.

Запобіжний захід не обирати.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 та ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання:

за ч.1 ст.162 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання за вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22.07.2026, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 7 (семи) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання законної сили цим вироком.

До строку остаточно визначеного покарання зарахувати ОСОБА_5 строк частково відбутого ним покарання за вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22.07.2026 у виді позбавлення волі з 21.04.2026 до набрання законної сили цим вироком.

Речові докази: електроскутер марки «YADEA» моделі «LUNA», який повернутий потерпілій відповідно до ухвали Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17.06.2026 у справі №277/317/26 про скасування арешту, залишити у власника ОСОБА_6 ;

два полімерних уламка чорного кольору, дзеркало заднього виду, деталь схожу з системи запалювання – повернути потерпілій ОСОБА_6 , скасувавши арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17.03.2026 у справі №277/317/26;

зразок букального епітелію; сліди рук, які відкопійовано на дві спеціально липкі стрічки; зразки відбитків рук, які відібрано з пальців та долоней на дві дактилокарти, флеш-карту «micro SD на 32GB», роздруківки переписки з месенджера «Вайбер», які перебувають в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави (на р/р UA448999980313010115000006797, код класифікації: 24060300, одержувач: ГУК у Жит.Обл/ТГ м. Житомир/24060300, код одержувача: 37976485, банк: Казначейство України) процесуальні витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 25771 грн 42 коп, судової транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 1782 грн 80 коп, судової дактилоскопічної експертизи в розмірі 3565 грн 60 коп, в загальному розмірі 31119 грн 62 коп.

Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1