Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №522/9255/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9255/26-Е

Провадження № 2/522/8461/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 25.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 568308-КС-001 від 01.12.2025 року у розмірі 13 698,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання одноразовим ідентифікатором UA-4494 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», було укладено електронний Договір про надання кредиту № 568308-КС-001 (надалі – «Кредитний договір»). Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит у розмірі 8 000,00 грн на умовах строковості, поворотності та платності. Плата за користування кредитом становить 0,01% за кожен день користування кредитом. Також умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту. Відповідач порушив умови Кредитного договору і не повернув кредит, а також не виконав в повному обсязі інші грошові зобов`язання.

Станом на 05.05.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 13 698,16 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту – 8 000,00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами – 18,16 грн.; заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України – 4 000,00 грн.; заборгованості по комісії – 1 680,00 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 02.06.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторінна 29.06.2026р., яке було відкладено на 17.09.2026р.

Про розгляд справи учасники справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи була повідомлена належним чином, процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалася, заяв по суті справи суду не надавала.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 568308-КС-001.

Вказаний договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-4494, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до п. 1 Договору, загальний розмір кредиту становить 8 000,00 грн. Дата надання кредиту: 01.12.2025.

Згідно з умовами Договору, цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи, підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 01.12.2025 року у розмірі 8 000,00 грн позивач підтвердив довідкою про перерахування суми кредиту на картку № 4149-4990-7240-5671.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або що на неї не було зараховано грошові кошти у вищевказаному розмірі на виконання договору, матеріали справи не містять.

Наведені вище обставини відповідачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України не спростовані, що є її процесуальним обов`язком, у той час як докази, надані позивачем, підтверджують існування між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 13.05.2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» становить 13 698,16 грн., з яких:

8 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

18,16 грн. – прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

4 000,00 грн. – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України;

1 680,00 грн. – комісія.

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 13.05.2026 року відповідачем не було здійснено жодних платежів в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що Договір про надання кредиту № 568308-КС-001 від 01.12.2025 року із зазначенням в ньому усіх реквізитів відповідача, а також інформація щодо умов кредитування, містять електронний підпис одноразового ідентифікатору UA-4494, який відповідно до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» були власноручно введені відповідачем ОСОБА_1 для електронного підпису.

З огляду на вищенаведені норми права та надані позивачем докази, суд вважає, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено факт укладення 01.12.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 кредитного договору № 568308-КС-001.

Враховуючи вищевикладене, позивачем належним чином доведено, що відповідач отримав кредитні кошти у загальному розмірі 8 000,00 грн., користувався ними та не здійснив повернення кредитних коштів, а тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за тілом кредиту у заявленому в позовній заяві розмірі 8 000,00 грн.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Згідно з розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 нараховувалися відсотки за користування кредитом за ставкою 0,01% в день за період з 01.12.2025 року по 23.12.2025 року, тобто виключно в межах строку дії кредитного договору. Після закінчення строку дії договору (після 23.12.2025) проценти за користування кредитом не нараховувалися.

Суд зауважує, що розмір процентів за користування кредитними коштами у сумі 18,16 грн. нараховано згідно із умовами договору та підтверджено належними доказами. Обумовлений у договорі розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, передбачений статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено суму заборгованості за відсотками у розмірі 18,16 грн., та така позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії.

Умовами Кредитного договору та графіком платежів передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1 680,00 грн.

Статті 1048 та 1054 ЦК України містять лише загальні норми щодо кредитування. Частиною третьою статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом, яким є Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Комісія за надання кредиту в розмірі 1 680,00 грн. передбачена умовами Кредитного договору, тобто є платою безпосередньо за надання кредиту.

Як було встановлено судом вище, згідно п. 2.5. Договору, комісія за надання кредиту: нараховується одноразово у сумі 1680 грн. при видачі кредиту.

Суд вважає, що положення спірного кредитного договору про сплату позичальником на користь кредитодавця винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, суперечать положенням статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" і є нікчемними з моменту укладення договору. Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, винагороди за резервування ресурсів, тобто за дії, які банк(інша фінансова установа здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Вказані вище платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, такі умови договору порушують публічний порядок.

В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутних послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15., ВС від 11.02.2026р. у справі № 705/1549/15.

У постанові ВС від 31.07.2025р по справі №199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначені Законом України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Виходячи з наведеного суд погоджується з позицією представника відповідача щодо неправомірності нарахування комісії за надання кредиту.

Оскільки розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, складений без урахування наведених положень про нікчемність окремих пунктів спірного кредитного договору, суд приходить до висновку про безпідставність вимоги про стягнення комісії у розмірі 1680 грн.

З урахуванням викладеного, суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині комісії, та частково процентів.

Отже, позовна заява підлягає частковому задоволенню,

Щодо стягнення відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Так, виходячи із положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено за 2025 рік, тобто під час дії воєнного стану, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення неустойки з відповідача у розмірі 4 000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено частково на суму 8 018,16 грн. (8 000,00 грн. + 18,16 грн. ) із загальної ціни позову 13 698,16 грн., що становить приблизно 58,53 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно – у розмірі 1558,30 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 610-612, 625, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором № 568308-КС-001 від 01.12.2025 року у розмірі 8 018 (вісім тисяч вісімнадцять) гривень 16 копійок, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту – 8 000,00 грн.,

- заборгованість за нарахованими процентами – 18,16 грн.,

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судовий збір у розмірі 1 558 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят вісім ) гривні 30 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 24.09.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.