Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №206/4217/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/4217/26

Провадження 2/206/2449/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Худайкуловій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа – Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

за участю:

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Губорєвої Я.А., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява, яка обґрунтована тим, що згідно наказу (розпорядження) Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № НОК -943/ОС від 22.05.2026 року про припинення трудового договору (контракту) з 29.05.2026 року ОСОБА_1 (позивач) була звільнена з посади начальника планово-економічного відділу структурного підрозділу «Служба організації та проведення закупівель» за власним бажанням у зв?язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 К3пП України. Цим наказом передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги відповідно до п. 3.1.18 Колективного договору у розмірі трьох середньомісячних заробітків, як працівнику який звільняється при стажі роботи більше 10 років та додаткової матеріальної допомоги у розмірі п?яти середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, при стажі роботи понад 30 років. Виплати здійснити за окремим регулюючим документом АТ «Укрзалізниця». Після підписання ОСОБА_1 цього наказу про ознайомлення з його змістом позивач зробила відмітку про те, що незгодна з порядком виплат матеріальної допомоги. 29.05.2026 року позивач подала заяву-незгоду на ім?я директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» Олександра Момота у зв?язку з невиплатою їй в день звільнення матеріальної допомоги та просила здійснити належні їй виплати. З заявою аналогічного змісту позивач також зверталася 28.05.2026 року. Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати їй в день звільнення сум одноразової та додаткової матеріальної допомоги - незаконними. Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 : одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 81 220 (вісімдесят одна тисяча двісті двадцять ) гривень 50 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов?язкових платежів при їх виплаті та додаткову матеріальну допомогу в розмірі п?яти середньомісячних заробітків в сумі 135 367 (сто тридцять п?ять тисяч триста шістдесят сім) гривень 50 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов?язкових платежів при їх виплаті; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв?язку з виходом на пенсію за період з 30.05.2026 по 15.06.2026 в сумі 15 341,65 та по день ухвалення рішення., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов?язкових платежів при їх виплаті. Стягнути з відповідача на мою користь всі судові витрати.

Не погоджуючись з обставинами викладеними у позовній заяві представником відповідача ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву, в якому акцентує увагу на тому, що дійсно 29.05.2026 Позивачка була звільнена з посади начальнику вдділу Служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Придніпровська залізниця» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. У наказі про звільнення Позивачки прямо зазначено, що виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітків та виплати здійснити за окремими регулюючим документом АТ «Укрзалізниця». Розрахунок в день звільнення (29.05.2026) було здійснено роботодавцем, як того вимагає чинне в Україні трудове законодавство. Витягом з протоколу № Ц-1-1.5-25/47-25 засідання штабу АТ «Українська залізниця» з ефективності від 28.03.2025 року щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Українська залізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства прийняте рішення: що починаючи з 01.04.2025 року та до окремого рішення керівництва виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинити. Про зазначене рішення засідання штабу АТ «Українська залізниця» з ефективності від 28.03.2025 року за № Ц-1-1.5-25/47-25, АТ «Українська залізниця» листом №Ц-1.5- 25/122-25 від 04.04.2025 року довела до відома керівників регіональних філій, філій АТ «Українська залізниця». Отже, зупинення дії окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів , якими передбачено надання матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті на підставі рішення засідання штабу АТ «Українська залізниця» з ефективності від 28.03.2025 року за № Ц-1- 1.5-25/47-25, АТ «Українська залізниця» вчинено у законний спосіб. На період призупинення виплат керуючись графіком виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» матеріальної допомоги при виході на пенсію та спільним роз`ясненням з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 року № Ц/ З-91/1459/Цпроф/30- 22, право на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги зберігається на весь період дії воєнного стану та протягом 2-ох місяців (або терміну передбаченого колективним договором), починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, в тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово. Крім того, АТ «Укрзалізниця» 01.03.2022 року на своїй офіційній сторінці (https://www.uz.gov.ua/press_center/up_to_date_topic/583964/) було зроблено оголошення про настання з 24.02.2022 року для АТ «Укрзалізниця» обставин непереборної сили (форсмажорних обставин), які об`єктивно можуть унеможливити належне та своєчасне виконання зобов`язань, передбачених умовами договорів (контрактів, угод тощо). За таких обставин, зважаючи на те, що військова агресія російської федерації проти України це офіційно визнаний форс-мажор та у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, відповідач звільнений від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, у тому числі (ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»), а позовні вимоги Позивача в частині стягнення матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків у розмірі 81 220,50 грн, додаткової матеріальної допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітків в розмірі 135 367,50 грн. є передчасними. Щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, то в позовній заяві Позивач надає розрахунок середнього заробітку за часзатримки розрахунку за період з 30.05.2026 по 15.06.2026, 17 днів, а сума складає 15 341,65 грн. Відповідач не погоджується з розрахунком позивача виходячи з наступного. Відповідно до положень Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за два календарні місяці роботи. Розрахунок здійснено на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України та згідно роз`яснення Державної служби України з питань праці від 30.11.2023р. №4206/2/2.1-23а, де визначено порядок виплати належних сум працівнику у разі несвоєчасного остаточного розрахунку в день звільнення, а саме розрахунок кількості днів та виплат та зазначено, що виплати проводяться за робочі дні. Наказ про звільнення ОСОБА_1 від 22.05.2026 №НОК-943/ос, отже, кількість робочих днів затримки складає 11 робочих днів ( 88 годин)- за період з 30.05.2026-15.06.2026р. Сума розрахунку до виплати №НОК-943/ос від 22.05.2026 27833,44грн./192 годин = 144,97 грн 144,97 грн. х 88 години = 12 757,36 грн. Середній заробіток за період з 30.05.2026 по 15.06.2026 згідно вищенаведеного розрахунку становить сума -12 757,36 грн. Таким чином, розрахунок, який здійснений Позивачем, не відповідає Положенню №100 від 08.02.1995 та ст.117 КЗпП України. При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні представник відповідача просила суд врахувати очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дії позивачки та відповідача. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку, керуючись ст. 117 КЗпП України та принципами співмірності, просимо зменшити його розмір до гранично розумної суми.». Матеріали справи не містять об`єктивних доказів на підставі яких суд може дійти висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку, керуючись принципами співмірності, зменшити його розмір до гранично розумної суми.

Представником відповідача ОСОБА_3 було додаткові пояснення у справі, які обґрунтовані тим, що Відповідач не погоджується з розрахунком позивача зазначеного у позовній заяві, оскільки розрахунок, який здійснений Позивачем, не відповідає Положенню № 100 від 08.02.1995 та ст.117 КЗпП України. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку, керуючись принципами співмірності, зменшити його розмір до розумної суми.

Представником позивача ОСОБА_2 було подано заяву щодо уточнення суми середнього заробітку позивача. Представник вважала за необхідне без зміни підстав та предмету позову уточнити суму середнього заробітку, який підлягає стягненню за час затримки розрахунку при звільненні станом на 17 вересня 2026 року включно. Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи , проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначаються діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період. Розрахунок середнього заробітку, який міститься в позовній заяві, виконаний відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 року №100. В квітні 2026 року позивачем був відпрацьований повний місяць (22 дні), а в травні 2026 року — 11 днів. Всього за 2 місяці позивачем відпрацьовано 33 дні. За цей період нарахована заробітна плата в розмірі (25 534,51 +15 020,17) 41 554,68 грн. Середньоденний заробіток склав (41 554,68 : 33) 1 259,23 грн. Кількість робочих днів в квітні-травні 2026 року - 43 дні. Середньомісячний заробіток складає (1 259,23 х 43 =54 147,00 :2 = 27 073,50 грн. Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 травня 2026 року по 17 вересня 2026 року включно за 79 робочих днів Середньоденний заробіток 1 259,23 грн х 79 робочих днів = 99 491,54 грн. Таким чином, позовні вимоги в п. 3 позовної заяви повинні бути викладені в редакції: стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 30 травня 2026 по 17 вересня 2026 в сумі 99 481,54 грн. та по день ухвалення рішення, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті. В іншій частині позовні вимоги залишаються без змін.

Представник позивача Маркело В.О. в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими. Підстав не виплачувати позивачу заборгованість її звільненні у АТ «Укрзалізниця» не було, а тому представник просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Губорєва Я.А. в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому при ухваленні рішення просила суд зменшити суму виплат заборгованості позивачу до розумного.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» в особі директора регіональної філії та Державною профспілковою організацією Придніпровської залізниці було підписано колективний договір на 2007-2015 року, даним договором визначено порядок, розмір та строки всім виплат працівникам.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв?язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Повідомлено, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв?язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Водночас зазначено, що за працівниками, які після 14 березня 2022 року не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв?язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану.

Зі змісту роз`яснення члена правління АТ «Укразалізниця» для керівників регіональних філій АТ «Укрзалізниця» за вих. № Ц-5-1.5-25/122-25 від 04 квітня 2025 року встановлено, що на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28 березня 2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25 шодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв?язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01 квітня 2025 року та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв?язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено. В даному роз`ясненні також наголошено про необхідність проведення роз?яснювальної роботи з працівниками, що призупинення зазначених виплат - це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства. На період призупинення виплат просив керуватись графіком виплат працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік та спільним роз?ясненням з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України від 06 вересня 2022 року № Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22 (додається) де чітко зазначено про збереження права на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії воєнного стану та протягом 2-ох місяців (або терміну передбаченого колективним договором) починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово.

Постановою директора регіональної філії «придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» № НПридн. 32/27 П-27-8г від 04 грудня 2025 року, продовжено здійснення виконання зобов`язань діючого колективного договору ДП «Придніпровська залізниця» на 2007-2015 роки (зі змінами та доповненнями) у 2026 році до 31 грудня 2026 року. Забезпечено у 2026 році виконання і фінансування норм та гарантій, визначених Галузевою угодою, діючим колективним договором ДП «Придніпровська залізниця» на 2007-2015 роки (зі змінами та доповненнями).

З довідки про середню зарплату за 2 місяці працівника ОСОБА_1 наданої АТ «Укрзалізниця» встановлено, що ОСОБА_1 за березень 2026 року було нараховано заробітну плату 2 298,93 гривень, а за квітень 2026 року – 25 534,51 гривень. Всього за 2 місяці останній нараховано заробітної плати 27 833,44 гривень.

Наказом (розпорядженням) виданим Регіональною філією «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № НОК-943/ОС від 22 травня 2026 року про припинення трудового договору (контракту) з 29 травня 2026 року ОСОБА_1 (позивач) була звільнена з посади начальника планово-економічного відділу структурного підрозділу «Служба організації та проведення закупівель» за власним бажанням у зв?язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 К3пП України. Цим наказом передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги відповідно до п. 3.1.18 Колективного договору у розмірі трьох середньомісячних заробітків, як працівнику який звільняється при стажі роботи більше 10 років, та додаткової матеріальної допомоги у розмірі п?яти середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, при стажі роботи понад 30 років. Виплати здійснити за окремим регулюючим документом АТ «Укрзалізниця». Також, в даному наказі зазначено відомості щодо компенсування ОСОБА_1 за невикористані 72 днів відпустки в тому числі 28 днів за період з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2023 року; 13 днів за період з 01 січня 2024 року по 30 листопада 2024 року; 14 днів за період з 01 грудня 2024 року по 30 листопада 2025 року; 17 днів за період з 01 грудня 2025 року по 29 травня 2026 року. Даний наказ містить примітку що з ним ознайомлено та видано копію цього наказу ОСОБА_4 29 травня 2026 року, що підтверджується її особистим підписом.

Зі змісту копії заяви наданої начальником планово-економічного відділу служби організацій та проведення закупівель ОСОБА_1 до заступника директора регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Литвиновій І. від 27 травня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 просила сприяння заступника начальника у вирішенні питання щодо отримання розпорядчих документів, відповідно до яких при звільненні за власним бажання у зв`язку з виходом на пенсію за віком не нараховується і не виплачується одноразова та додаткова матеріальні допомоги.

Відповідно до заяви-незгоди поданої начальником планово-економічного відділу служби організації та проведення закупівель ОСОБА_1 прийнятого на ім`я директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укразалізниця» Момоту О. та зареєстрованого за вх. № НХПЕ-11 від 29 травня 2026 року встановлено, що на заяву ОСОБА_1 про звільнення її за власним бажанням у зв?язку з виходом на пенсію за віком (ст.38 КЗпП України), відповідно наказу від 22 травня 2026 року № НOK-943/OC їй була визначена одноразова матеріальна допомога у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткова матеріальна допомога у розмірі 5 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті (відповідно до п.3.1.18 Колективного договору залізниці), яка не нараховується і не виплачується (в очікуванні регулюючого документа АТ «Укрзалізниця»). Крім того, не нарахована та не виплачена матеріальна допомога до щорічної відпустки за 2023 рік (теж в очікуванні регулюючого документа АТ «Укрзалізниця»), про що в наказі про звільнення нічого не було зазначено. Термін виплати не визначений часом. Порушуються статті Кодексу законів про працю України, зокрема: 44 (КЗпП) про вихідну допомогу та стаття 116 яка гарантує, що роботодавець зобов?язаний виплатити працівнику всі належні від підприємства кошти в день звільнення. Прошу директора регіональної філії здійснити належні їй виплати. В іншому випадку ОСОБА_1 зазначила що буде змушена звернутись до Державної служби України з питань праці або до суду.

З листа АТ «Українська залізниця» за підписами начальника служби кадрової та соціальної політики Савченко О. та заступника начальника служби кадрової та соціальної політики Чайки О. направленого на адресу ОСОБА_1 за вих. № НОК Придн-18/804 від 05 червня 2026 року встановлено, що на звернення останньої щодо виплати одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги при звільнені вперше у зв?язку з виходом на пенсію розглянуто причетними службами регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». За результатами розгляду повідомлено таке. Наказом від 22.05.2026 № НОК-943/ОС з ОСОБА_1 був припинений трудовій договір за власним бажанням у зв?язку з виходом на пенсію за віком. В наказі зазначено, що ОСОБА_1 буде здійснено виплати одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітку за сумлінну працю на залізничному транспорті, за окремим регулюючим документом АТ «Укрзалізниця». Наразі, у зв?язку зі збройною агресією проти України та, як наслідок, суттєвого зменшення доходних надходжень від перевезень, Товариство вимушено обмежувати виплати, які розроблялись та впроваджувались у мирний час. Враховуюче зазначене, належні ОСОБА_1 виплати будуть здійснені після стабілізації фінансово-економічного стану Товариства, в хронологічній послідовності відповідно до їх виникнення, за окремим регулюючим документом АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до розрахунку оплати середньої зарплати ОСОБА_1 за період з червня 2025 року по травень 2026 року встановлено, що середня зарплата останньої склала 27 761,44 гривень.

З інформаційного листа щодо фінансового стану регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» № НФЕ Придн-7/60 від 25 березня 2026 року встановлено, що регіональна філія «Придніпровська залізниця» у структурі АТ «Укрзалізниця» залишається одним із основних наповнювачів державного та місцевого бюджетів. За 2025 рік регіональна філія сплатила до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів 2 220,4 млн. грн., що становить 28 % до чистого доходу від реалізації, за 2 місяці 2026 року сплачено 325,2 млн. грн. Фінансовий стан регіональної філії характеризується як складний. Станом на 01 січня 2026 року загальний рівень кредиторської заборгованості становить 138 млн. грн., у тому числі прострочена заборгованість становить 11,5 млн. грн. Регіональна філія «Придніпровська залізниця» продовжує функціонувати в умовах обмеженої ліквідності, потребує бюджетної підтримки.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України Про колективні договори і угоди умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст. 9 Закону України Про колективні договори і угоди).

Відповідно до положень ст.13 КЗпП України, ст.7 Закону України Про колективні договори і угоди зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року Про введення воєнного стану в Україні передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану, та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Таким чином, положення Закону України Про правовий режим воєнного стану, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року.

Частиною першою ст.47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст.11 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану не дає підстав для непроведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідач АТ Укрзалізниця поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ Укрзалізниця, та за наявності відповідного рішення керівництва АТ Укрзалізниця, тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу легітимних очікувань у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України), що з урахуванням вищенаведених доводів відповідача, може за фактом ніколи й не настати, та у подальшому зробить неможливим ефективний захист порушених трудових та соціальних прав позивача, зокрема шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи викладене, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті позивачу, а саме, матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 81 220,50 гривень. та додаткова матеріальна допомога у розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 135 367,50 гривень.

Стосовно позивних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 30 травня 2026 року по 17 вересня 2026 року у сумі 99 481,54 гривень по день ухвалення рішення, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язковим платежів при їх виплаті, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України (у редакції на час звернення з позовом) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Так, працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (така позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що за певних умов суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України (див., наприклад, пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Верховним Судом вироблено підхід, при якому, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 754/9761/21 та від 04 квітня 2024 року у справі № 201/8088/21.

Середній заробіток розраховується відповідно до правил, які передбачені у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

У абзаці 3 пункту 2 Розділу ІІ Порядку № 100 вказано, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Установивши, що в день звільнення 22 травня 2026 року позивачці не були виплачені всі належні від підприємства суми, та з урахуванням наданих сторонами розрахунків, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 30 травня 2026 року по 17 вересня 2026 року у сумі 91 618,39 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачам під час звернення до суду з позовною заявою було сплачено судовий збір у сумі 2 319,30 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 26 червня 2026 року.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому з відповідача АТ «Українська залізниця». на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову у розмірі 2 249,72 гривень (308 206,39/316 069,54 х 2 319,30).

Що стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Представником позивача – адвокатом Маркело В.О. 22 вересня 2026 року було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Представник у своїй заяві зазначила, що між нею, як адвокатом та позивачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги № 21 від 08 червня 2026 року. На виконання умов цього Договору адвокатом було надано наступні послуги (виконано такі процесуальні дії): 1) ознайомлення з наданими документами, їх аналіз та складання позовної заяви – 5 годин, вартість послуги 4 000,00 (чотири тисячі) гривень; 2) участь у судових засіданнях 08 вересня 2026 року та 17 вересня 2026 року – 1 000,00 (одна тисяча) гривень. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з АТ «Українська залізниця» на користь позивача становить 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Відповідно до частин другої та третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надала суду: договір про надання правової допомоги № 21 від 08 червня 2026 року , укладений між адвокатом Маркело В.О. та ОСОБА_1 ; акт виконаних робіт від 18 вересня 2026 року за підписами адвоката Маркело В.О. та ОСОБА_1 до зазначеного вище договору про надання правової допомоги, в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та їх вартість; довідку складену адвокатом Маркело В.О. від 12 серпня 2026 року та видану позивачу ОСОБА_1 про те, що нею було сплачено гонорар адвокату згідно договору № 21 від 08 червня 2026 року в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень 12 серпня 2026 року.

Позивач дійсно отримала правову допомогу в суді, а отже не викликає сумнівів, що позивачем фактично здійснено витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Оскільки судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи, що позовну заяву задоволено частково на загальну суму 308 206,39 гривень, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, виходячи з критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 850,00 гривень (308 206,39/316 069,54 х 5 000,00).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст.141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 353, 430 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа – Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість у розмірі 308 206,39 гривень, з яких:

-одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 81 220 (вісімдесят одна тисяча двісті двадцять ) гривень 50 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов?язкових платежів при їх виплаті;

-додаткову матеріальну допомогу в розмірі п?яти середньомісячних заробітків в сумі 135 367 (сто тридцять п?ять тисяч триста шістдесят сім) гривень 50 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов?язкових платежів при їх виплаті;

-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 30 травня 2026 року по 17 вересня 2026 року у сумі 91 618,39 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений нею під час звернення до суду судовий збір у сумі 2 249,72 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 850,00 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук