Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №203/5256/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/5256/26

1-кп/0203/2248/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 62026042170000036 від 28.04.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, у посаді стрільця-зенітника зенітного ракетного взводу 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.09.2024 №270 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця-зенітника зенітного ракетного взводу 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_3 був обізнаним із діючим законодавством щодо заборони зберігання, носіння та придбання вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Так, відповідно до положень додатку №1 затвердженого п.1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 «Положення по дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», визначено, що під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Натомість, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, у посаді стрільця-зенітника зенітного взводу 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи на Запорізькому напрямку Запорізької області (більш точне місце під час досудового розслідування не було встановлено), виконуючи бойові завдання за невстановленими під час досудового слідства обставинами, заволодів предметами, а саме: корпусом гранати типу Ф-1, з маркуванням «67 28-25 Т»; запалом типу УЗРГМ з маркуванням з «386-14-73»; гранатою типу М-67 з маркуванням «908G021-006 P1257STL11D00» з запалом типу М213 з маркуванням «FUZE M213 HIA11A021-004»; тридцятьма бойовими припасами 5,45 мм з маркуванням «60х89», після чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на придбання, носіння знайдених ним предметів.

Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне придбання бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вищевказані предмети є бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, а також розуміючи, що він не має, передбаченого законом дозволу на поводження з вищевказаними предметами, поклав їх до належного йому рюкзаку, здійснивши таким чином придбання бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Далі, ОСОБА_3 28 квітня 2026 року (більш точний час під час досудового розслідування не було встановлено), реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, поклав бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої до належного йому рюкзаку та з місця дислокації військової частини з Запорізької області направився на планове лікування до м. Київ, здійснивши таким чином придбання та носіння бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

28 квітня 2026 року у період часу з 22:50 год. до 23:30 год. працівниками поліції на території залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, розташованого за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11 у ОСОБА_3 виявлено та вилучено: конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме споряджений корпус ручної осколкової, оборонної гранати Ф-1, промислового виготовлення; конструктивно оформлений зарядом вибухової речовини, а саме споряджений корпус осколкової ручної гранати М67 промислового виготовлення; модернізований уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ промислового виготовлення, призначений для спорядження ручних гранат типу РГ-42, РГД-5, Ф-1; запал типу М213, промислового виготовлення, призначений для спорядження ручних гранат типу М67; тридцять бойових припасів – 5,45-мм проміжних патронів зразка 1974 року з кулею «ПС» зі сталевим осердям, яке відноситься до категорії бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, яке ОСОБА_3 придбав та носив без передбаченого законом дозволу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини його вчинення так, як вони викладені у вироку вище, та пояснив, що перебуваючи на Запорізькому напрямку та виконуючи бойові завдання, знайшов в окопах 2 гранати, 2 запали, призначений для спорядження ручних гранат та 30 патронів, які поклав до свого рюкзаку. 28 квітня 2026 року направився з Запорізької області до м. Києва на лікування. Під час здійснення огляду його багажу на залізничному вокзалі у м. Дніпро, зазначені гранати, запали та патрони виявлено у його рюкзаку та вилучені працівниками поліції. У скоєному щиро кається та просить суд суворо не карати.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, та, як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думки учасників судового розгляду, роз`яснивши учасникам судового провадження вимоги ст. 349 КПК України, а саме те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також, що підтверджують процесуальні витрати по кримінальному провадженню та визнання предметів речовими доказами.

Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у носінні, придбанні бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини у скоєному, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, є військовослужбовцем, за місцем проходження служби та проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченому - щире каяття, відсутність обставин, що його обтяжує, а також, думку прокурора щодо виду та міри покарання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії.

Поряд із цим, оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 призначається покарання у виді позбавлення волі, враховуючи дані про його особу, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за можливе, звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Саме таке покарання, на переконання суду, є достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Питання про відшкодування витрат на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 122,124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, запобіжні заходи, не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Нагляд за поведінкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку покласти на командира військової частини за місцем проходження ним військової служби, а у випадку його звільнення з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати на проведення судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/104-26/15539-ВТХ від 14.05.2026 року в розмірі 7 220 (сім тисяч двісті двадцять) гривень 40 (сорок) копійок, судової експертизи зброї №СЕ-19/104-26/15562-БЛ від 06.05.2026 року в розмірі 4 332 (чотири тисячі триста тридцять дві) гривні 24 (двадцять чотири) копійки.

Речові докази:

– двадцять сім патронів, запаковані в поліетиленовий сейф-пакет експертної служби МВС України №6646452 з пояснювальними надписами, який передано в кімнату зберігання речових доказів Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, передати на потреби Збройних сил України;

- три стріляні гільзи та первинне упакування запаковані в поліетиленовий сейф-пакет експертної служби МВС України №6646452 з пояснювальними надписами, який передано в кімнату зберігання речових доказів Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, знищити;

- відеозапис на диску DVD-R для лазерних систем зчитування на якому мається надпис ALERUS DVD-R 4.7 GB/120 min, з камери спостереження, яка знаходиться в центральному холі приміщення залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, розташованого за адресою м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11; відеозапис на диску DVD-R для лазерних систем зчитування на якому мається надпис ALERUS DVD-R 4.7 GB/120 min, з бодікамер працівників ВнП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, зберігати в матеріалах кримінального провадження № 62026042170000036.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.

Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1