Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №543/36/12 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 543/36/12

Провадження № 1/0203/4/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Центральний районний суд міста у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

підсудного – ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 307 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Дніпра перебуває вищезазначена кримінальна справа.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про звільнення підсудного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини, передбачені ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 307 КК України, на підставі ст. 49 КК України, та просила закрити кримінальну справу щодо нього.

Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заявлене прокурором клопотання та надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини, передбачені ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 307 КК України, та закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності.

Захисник у судовому засіданні висловила думку щодо можливості закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4 з підстав, наведених прокурором у клопотанні.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, з`ясувавши думку підсудного та захисника, впевнившись у добровільності позиції підсудного та усвідомленні ним наслідків закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, дослідивши матеріали кримінальної справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до обвинувального висновку, ОСОБА_4 перебував в період часу з 07.04.2011 року по 12.07.2011 року на лікуванні в Курахівському туберкульозному санаторії для дорослих, розташованому за адресою: Донецька область, с. Гостре, вул. Спортивна, 8, 05.07.2011 року вдень, точний час слідством не встановлено, з метою придбання наркотичного засобу для особистого вживання прийшов на територію тубсанаторію, розташованого за вищевказаною адресою, де незаконно придбав невстановлену слідством кількість листя і верхівкових частин, зірвавши їх з дикорослих рослин коноплі, які ростуть на даній території. Після чого ОСОБА_4 , незаконно зберігаючи при собі, переніс зірвані ним частини дикорослих конопель в палату № 8 тубсанаторію, розташованого за адресою: Донецька область, с. Гостре, вул. Спортивна, 8, в якій проживав під час лікування, де придбані ним листя і верхівкові частини висушив на електричній плиті, що знаходиться в палаті № 8 тубсанаторію, а потім подрібнив шляхом механічної обробки, виготовивши таким чином, невстановлену слідством кількість особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс. Потім ОСОБА_4 помістив виготовлений ним особливо небезпечний наркотичний засіб в три газетних згортка, які поклав на шафу, в тумбу і під тумбу, що знаходяться в вищевказаної палаті, і став незаконно зберігати виготовлений ним особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс в невстановленій слідством кількості для особистого вживання без мети збуту. Крім того, 06.07.2011 р, вранці, точний час слідством не встановлено, ОСОБА_4 з метою придбання медичного препарату «Пенталгін», необхідного при виготовленні особливо небезпечного наркотичного засобу, приїхав з с. Гостре Донецької області, в м. Курахове, Донецької області, де в одній з аптек, розташованих у м. Курахове Донецької області, у невстановленої слідством особи, придбав невстановлену слідством кількість медичного препарату «Пенталгін», який перевіз на маршрутному автобусі з м. Курахове в с. Гостре, Донецької області. Після чого, ОСОБА_4 , перебуваючи в с. Гостре, Донецької області, в одному з господарських магазинів, з метою використання при виготовленні ним особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якою заборонено - дезоморфіну, придбав невстановлену слідством кількість розчину соляної кислоти, що є прекурсором. Після чого, ОСОБА_4 , зберігаючи при собі придбані ним медичний препарат «Пенталгін» в невстановленій слідством кількості і невстановлену слідством кількість розчину соляної кислоти, що є прекурсором, переніс їх в палату № 8 тубсанаторію, розташованого за адресою: Донецька область, с. Гостре, вул. Спортивна, 8, де став їх незаконно зберігати, з метою подальшого використання при виготовленні ним вищевказаного особливо небезпечного наркотичного засобу. Разом з тим, 06.07.2011 р приблизно о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в палаті № 8 тубсанаторію, розташованого за адресою: Донецька область, с. Гостре, вул. Спортивна, 8, використовуючи наявні у нього пристосування, хімічні елементи, в тому числі належний йому розчин соляної кислоти, що є прекурсором, який він раніше, в цей же день, 06.07.2011 р, незаконно придбав та зберігав з метою використання при виготовленні ним особливо небезпечного наркотичного засобу, шляхом термічної обробки медичного препарату «Пенталгін», незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якою заборонено - дезоморфін, в невстановленій слідством кількості. Після чого, в палату №8 за вищевказаною адресою до ОСОБА_4 прийшов його знайомий ОСОБА_6 , який також знаходиться в той момент на лікуванні в тубсанаторій, розташованому за вищевказаною адресою, і звернувся до ОСОБА_4 з проханням частування його частиною виготовленого ОСОБА_4 особливо небезпечного наркотичного засобу. На прохання ОСОБА_6 ОСОБА_4 відповів згодою. Потім ОСОБА_4 частину виготовленого ним особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений - дезоморфіну незаконно збув ОСОБА_6 , передавши даний наркотичний засіб йому в якості частування, в невстановленій слідством кількості. Після цього ОСОБА_4 і ОСОБА_6 вжили даний наркотичний засіб шляхом внутрішньовенних ін`єкцій в палаті № 8 тубсанаторію, розташованого за адресою: Донецька область, с. Гостре, вул. Спортивна, 8. В цей же день, 06.07.2011 р. о 20 годині 00 хвилин працівниками міліції в ході огляду палати № 8, в якій перебував на лікуванні ОСОБА_4 , розташованій в будівлі тубсанаторію за адресою: Донецька область, с. Гостре, вул. Спортивна, 8, було виявлено та вилучено речовину рослинного походження загальною масою 6,64 грама, що є небезпечним наркотичним засобом - канабісом, з сумарним вмістом сухого залишку масою 6,04 грама, що належить ОСОБА_4 , який останній незаконно виготовив, придбав і зберігав для особистого вживання без мети збуту, рідину загальним обсягом 0,0265 літра, що є розчином соляної кислоти, який відноситься до прекурсорів, в загальній кількості прекурсору 0,0135 літра, що належить ОСОБА_4 , яку останній незаконно придбав та зберігав з метою використання для виготовлення наркотичних засобів, а також предмети із залишками виготовленого ним особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - дезоморфіну, що належать ОСОБА_4 .

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Пункт 5 ч. 1 ст. 7-1 КПК України (в редакції до 19.11.2012) визначає закінчення строків давності як одну із підстав закриття судом провадження в кримінальній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11-1 КПК України (в редакції до 19.11.2012) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв?язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Відповідно до ст. 49 КК України (в редакції від 20.08.2010) особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минули такі строки: один рік з дня вчинення будь-якого з злочинів, передбачених статтями 106 і 125 частина 1, або злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання не більш суворе, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон; три роки з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше двох років, (крім злочинів, передбачених статтями, які вказані в пункті 1 цієї статті); п?ять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше п?яти років; десять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на п?ять років.

Перебіг давності зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, переховується від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною. При цьому особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо від часу вчинення злочину минуло п?ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.

Як вбачається з ч. 2 ст. 49 КК України (в редакції від 20.08.2010) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з?явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку – п?ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п?ятнадцять років.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що події злочинів, передбачених ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 307 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , мали місце 07.04.2011 та 06.07.2011, тобто на даний час, з моменту вчинення злочинів минуло більше 15 років.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.02.2023 за результатами розгляду справи №735/1121/20, визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Велика Палата вважає, що встановлені частиною другою статті 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.

Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п?ятнадцяти років з моменту вчинення злочину), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 8 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз?яснив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є обов?язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 за результатами розгляду справи № 200/4664/14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не зобов`язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що з дня вчинення ОСОБА_4 , інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 307 КК України, минуло більше 15 років, крім того, по справі відсутні обставини, які б зупиняли або переривали його перебіг, клопотання прокурора підлягає задоволенню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 49 КК України, оскільки за приписом вказаної статті кримінального закону і ст. 11-1 КПК України (в редакції до 19.11.2012) звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим видом звільнення.

Приписами ч. 1 ст. 248 КПК України (в редакції до 19.11.2012) встановлено, що при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч.1 ст. 7 , ст.ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також, вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

На підставі викладеного та керуючись ст.49 КК України, ст.ст.7-1, 11-1, 282 КПК України (в редакції 1960 року), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора, задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 307 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальну справу №46-11-03-910 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 307 КК України, закрити.

Витрати за проведення по справі експертиз № 1294 від 29.08.2011 року у розмірі 675 (шістсот сімдесят п`ять) гривень 36 (тридцять шість) копійок, експертизи № 1755/1 від 15.07.2011 року у розмірі 225 (двісті двадцять п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок, експертизи № 1755/2 від 19.07.2011 року у розмірі 562 (п`ятсот шістдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок, віднести на рахунок держави.

Арешт майна ОСОБА_4 , накладений постановою слідчого СВ Селидівського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 31.08.2011 року, скасувати.

Речові докази: речовини (в перерахунку на суху речовину) масами 0,84 г., 0,66 г., 0,04 г. в газетних згортках, рідину об`ємом 0,5 мл. в шприці, рідину об`ємом 6 мл. в флаконі, рідину об`ємом 14 мл. в контейнері, предмети та речовини, що знаходяться в 4 поліетиленових пакетах, які були вилучені 06.07.2011 року під час огляду місця події, що зберігаються в камері схову Селидівського відділення поліції Покровського ВП Головного управління Національної поліції Донецької області, знищити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1