Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №213/2618/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2618/26

Номер провадження 2/213/1889/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді - Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності сторін,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач – ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 927,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 серпня 2020 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір №0462-6070, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн зі сплатою процентів за користування коштами.

Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором кредиту, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання з повернення коштів не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір №02/10/2021, за умовами якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором №0462-6070.

Розмір заборгованості за договором №0462-6070 становить 21 927,22 грн, з яких: заборгованість за тілом кредита – 7 000,00 грн, заборгованість по процентам – 14 560,00 грн., інфляційні збитки - 305,66 грн., 3% річних - 61,56 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі, а також стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у позові просить розгляд справи проводити без його участі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно і належним чином за зареєстрованим місцем проживання, однак повторно не з`явилася у судове засідання, про причини неявки не повідомила, будь-яких клопотань не направила. Відзив на позов до суду не надходив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

17 червня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

Ухвалою судді від 24 червня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

16 серпня 2020 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір №0462-6070, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 7 000,00 грн (п.3.2 Договору). Строк кредитування – 14 днів (п.2 Договору), термін платежу – 29.08.2020 (п.3.1 Договору).

Згідно п.4 Договору, протягом строку Кредиту розмір процентів складає 2% від суми кредиту за кожен день користування. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит.

Згідно п.8, п.9 Договору, позичальник має право пролонгувати Договір на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені Правилами. На строк пролонгації процентна ставка складає 2 % (два відсотки) від суми кредиту за кожен день користування. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення терміну платежу визначеного в п.3.1. цього Договору, з урахуванням продовження терміну платежу у випадку використання позичальником права пролонгації відповідно до умов цього Договору та Правил, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно п.7 Договору, Кредитний договір та Правила надання грошових коштів у кредит разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови надання Кредиту. Укладаючи цей Кредитний договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє всі умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись цього Кредитного Договору та Правил надання грошових коштів у кредит, текст яких наразі розміщено на веб-сайті Кредитодавця (https://creditkasa.ua) та, відповідно.

Згідно п.6.1-6.3 Правил надання грошових коштів у кредит, за користування кредитом позичальнику нараховуються та позичальник повинен сплатити кредитодавцю проценти у розмірі, який зазначено в Кредитному договорі. Обчислення строку користування Кредитом та нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом відповідно до умов Договору. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Кредитодавця у строк (не пізніше Терміну платежу (включно)), встановлений Договором. Проценти за користування кредитом, нараховані після закінчення Терміну платежу є процентами в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Проценти нараховуються протягом строку фактичного користування Кредитом але не більше 90-та календарних днів поспіль. Початком нарахування процентів відповідно до цього пункту є закінчення Терміну платежу з урахуванням продовження Терміну платежу відповідно до використаного Позичальником права пролонгації.

Згідно п.7.2 Правил надання грошових коштів у кредит, для використання права пролонгувати Договір, позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти та неустойку (у разі наявності). Після отримання Кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) Договір вважається Пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій з боку Сторін.

Договір разом з додатками до нього підписано електронним підписом відповідача, електронний підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А139.

Кредитодавець умови договору виконав, надавши відповідачу кредит шляхом перерахування коштів у розмірі 7 000,00 грн на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , що підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк».

Відповідач умови договору з повернення кредиту, сплати процентів не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу №02/10/2021, за умовами якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором №0462-6070 (порядковий номер 3543 у Реєстрі боржників №1 до Договору факторингу).

Позивачем нарахування за договором, право вимоги за яким ним набуто, не здійснювалося.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість за договором становить 21 927,22 грн, з яких: заборгованість за тілом кредита – 7 000,00 грн, заборгованість по процентам – 14 560,00 грн., інфляційні збитки - 305,66 грн., 3% річних - 61,56 грн.

Доказів, які б спростували розмір заборгованості відповідачем не надано.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за кредитним договором та договором позики, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Встановлено що договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 вказаного закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч.2 ст.639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Встановлено, що сторонами визначені істотні умови договору, в тому числі сума кредиту, строк кредитування та дата повернення грошових коштів, відсоткова ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо. Підписавши договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був б укладений, а грошові кошти не були би перераховані.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦКУкраїни, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Встановлено, що боржник не виконав зобов`язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернув, відсотки за користування такими коштами та комісію не сплатив, заборгованість не погашена.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

На підставі договору факторингу №02/10/2021 від 28 жовтня 2021 року позивач набув права вимоги до відповідача за договором №0462-6070.

Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, порушення ним взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.

Відповідачем порушувалися умови договору, кошти на повернення кредиту не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідачем наявність заборгованості за кредитом не спростовано, виписки з особового рахунку та свого розрахунку не надано.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитору, який містять відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 7 000,00 грн.

Тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо – можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу – позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже – і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника – обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Під час розгляду справи встановлено, що строк кредитування, передбачений договором №0462-6070 – 14 днів.

Згідно п.п. 7,1, 7.2 Правил надання грошових коштів у кредит, позичальник має право у будь-який момент пролонгувати Договір на такий самий строк, на який Договір було первинно укладено. Для використання права пролонгувати Договір, позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти та неустойку (у разі наявності). Після отримання Кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) Договір вважається пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін.

Згідно наданого первісним кредитором розрахунку, 31.08.2020 позичальником погашені відсотки у розмірі 2 240,00 грн., тобто здійснені дії для пролонгації строку кредитування до 14 вересня 2020 року.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Так, пунктом 9 договору передбачено, що проценти, нараховані після закінчення терміну платежу з урахуванням продовження терміну платежу у випадку використання позичальником права пролонгації відповідно до умов цього Договору та Правил, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, умовами договору передбачено нарахування процентів, як в межах строку його дії відповідно до ст. 1048 ЦК України, так і після спливу строку кредитування відповідно до ст. 625 ЦК України.

Тому суд вважає, що нарахування процентів у розмірі 14 560,00 грн є правомірним, відповідає вимогам закону та положенням договору, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат суд вважає, що позивачем доведено наявність у нього права на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України інфляційних втрат унаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Разом з тим, ураховуючи, що положеннями договору визначено розмір процентів за ч.2 ст.625 ЦК України, підстав для задоволення позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 61,56 грн немає.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за договором у загальному розмірі 21 865,66 грн, з яких: заборгованість за тілом кредита – 7 000,00 грн, заборгованість по процентам – 14 560,00 грн, інфляційні втрати - 305,66 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 654,93 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 13 000,00 грн, суд виходить з такого.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до позову судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 13 000,00 грн, на підтвердження яких позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року №02-07/2024, тарифи на послуги правової допомоги, заявку на надання юридичної допомоги №657, витяг з акту №35 від 29.05.2026 року щодо надання юридичної допомоги. Відповідно до витягу з акту позивачу були надані адвокатським об`єднанням постуги: усна консультація з вивченням документів (2 години по 2 000 грн за 1 год); складання позовної заяви для подачі до суду (3 години по 3 000 грн за 1 год).

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 12 963,50 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 274, 279, 280, 282 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором №0462-6070 від 16 серпня 2020 року у розмірі 21 865 (двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять) грн 66 коп., з яких: заборгованість за тілом кредита – 7 000,00 грн, заборгованість по процентам – 14 560,00 грн, інфляційні втрати - 305,66 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2 654,93 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 12 963,50 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», адреса: ЄДРПОУ: 42640371, адреса: вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м. Київ, 03150;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Дата складення повного судового рішення – 25 вересня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова