Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №199/3126/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/3126/26

(2/199/4024/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання наймачем та визнання права користування квартирою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання наймачем та визнання права користування квартирою, в обґрунтування якого вказала, що 18 червня 1974 року виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська виданого на підставі рішення виконкому міськради від 14.06.1974 року ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_3 (зазначено російською мовою) була видана квартира АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народжується син - ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження з якого вбачається, зокрема, наступне: відомості про батька: ОСОБА_5 ; відомості про матір: ОСОБА_3

Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , 19.03.1982 р. між позивачем та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб. Проте ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік - ОСОБА_4 помер.

Однак, як до шлюбу так і після його реєстрації, а також після смерті чоловіка і до тепер позивач постійно мешкала за адресою: АДРЕСА_2 разом з її свекрами, тобто у квартирі, яку останнім було видано на підставі вищезазначеного ордеру, а з 27.05.1983 по теперішній час вона зареєстрована у даній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її свекор, про що було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 заповнене російською мовою, згідно якого його прізвище, ім`я та по батькові зазначені як « ОСОБА_2 ».

З моменту видачі ордеру та до смерті, основним квартиронаймачем значився її свекор, однак після його смерті і до даного часу основним квартиронаймачем вже була зазначена свекруха ОСОБА_7 .

У 1994 році померла свекруха позивача, після смерті якої позивач отримала заповнене українською мовою свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , де дані померлої зазначені наступним чином: « ОСОБА_7 ».

28 березня 2006 року, позивач отримала паспорт, у якому її прізвище з перекладу на українську мову було зазначено як « ОСОБА_8 ».

Крім того, у графі «сімейний стан», прізвище її покійного чоловіка також було перекладено та записано як « ОСОБА_8 ».

У 2024 році, після смерті її свекрів, з метою приватизації квартири АДРЕСА_1 , позивач звернулася до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявою про надання інформації про місце реєстрації ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

21.11.2024 року їй надана відповідь №10/5-2004, відповідно до якої за даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, надано інформацію про первинну реєстрацію вищезазначених осіб за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

1. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований з 15.10.1974 по 268.02.1986.

2. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була зареєстрована з 15.10.1974 по 27.060.1994.

3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована з 27.05.1983 по теперішній час.

Відповідно до довідки №010822 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_2 до складу зареєстрованих осіб за даною адресою входять: невістка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована 27.05.1983 року, та незареєстрований власник, наймач ОСОБА_9 .

Із зазначених доказів вбачається, що позивач вселилась та проживала в спірній квартирі із дотриманням встановленого законом порядку в якості члена сім`ї - невістки наймача, після смерті якого набула прав, що випливають з договору найму жилого приміщення та у відповідності до ч.1 ст.106 ЖК України, у зв`язку із чим, має право вимагати визнати її наймачем шляхом зміни умов договору найму.

Тож з метою визнання її наймачем даної квартири, позивачем до департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, була подана заява про надання їй дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та підготовлено до неї певний пакет документів.

Проте, у задоволення даної заяви їй було відмовлено у зв`язку із тим, що наданий нею пакет має наступні недоліки: згідно з довідкою, виданою КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР, особовий рахунок № НОМЕР_4 відкрито на ОСОБА_7 , що суперечить всім іншим поданим документам в частині визначення головного квартиронаймача; виявлені розбіжності в частині прізвища ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в поданих документах, що унеможливлює підтвердження родинних зв`язків.

У зв`язку із вищезазначеним, департамент житлового господарства Дніпровської міської ради не має правових підстав для підготовки проекту рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради про зміну умов договору найму.

Проте, відповідно до довідки отриманої позивачем з відділу іноземних перекладів Дніпропетровської торгівельно-промислової палати, вбачається, зокрема, наступне: Відділ іноземних перекладів Дніпропетровської торгово-промислової палати засвідчує ідентичність прізвищ ОСОБА_8 та ОСОБА_10 (як російською, так і українською мовою), зокрема, прізвища позивача ОСОБА_1 (див. паспорт громадянина України НОМЕР_5 , виданий АНД РВ ДМЦ УМВС України в Дніпропетровській обл. 12 жовтня 2001 року) та прізвищ ОСОБА_7 - її свекрухи (див. свідоцтво про смерть НОМЕР_3 , видане Відділом РАГС виконкому АНД районної ради народних депутатів міста Дніпропетровська 01 червня 1994 р.), та ОСОБА_2 - її свекра (як записано російською мовою у свідоцтві про смерть НОМЕР_6 , виданому відділом РАГС виконкому Індустріальної ради Народних депутатів м. Дніпропетровська 12 квітня 1996 р). Також засвідчуємо ідентичність імен ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (українською мовою) та ОСОБА_11 (російською мовою) стосовно свекра.

У зв`язку з тим, що свекруха позивача - ОСОБА_7 , яка значилася основним квартиронаймачем та на яку було відкрито особовий рахунок, померла, а позивач як член сім`ї наймача позбавлена права на здійснення дій щодо укладення договору найму через відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав на житло.

У зв`язку з викладеним позивач просила суд визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 , визнати за нею право користування вказаною квартирою.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 травня 2026 року відкрито провадження по справі.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, на стадію судових дебатів не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача Дніпровської міської ради надав заяву про розгляд справи без участі представника, просив прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18 червня 1974 року виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська виданого на підставі рішення виконкому міськради від 14.06.1974 року ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_3 був виданий ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується контрольним талоном до ордеру № 388.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження з якого вбачається, зокрема, наступне: відомості про батька: ОСОБА_5 ; відомості про матір: ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , 19.03.1982 р. між позивачем та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб. Позивач вселилась в квартиру АДРЕСА_1 , як член сім`ї наймача, де була зареєстрована 27 травня 1983 року.

ІНФОРМАЦІЯ_8 чолові позивача помер.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її свекор, про що було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 заповнене російською мовою, згідно якого його прізвище, ім`я та по батькові зазначені російською мовою як « ОСОБА_2 ».

У 1994 році померла свекруха позивача, після смерті якої позивач отримала заповнене українською мовою свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , де дані померлої зазначені наступним чином: « ОСОБА_7 ».

28 березня 2006 року, позивач отримала паспорт, у якому її прізвище з перекладу на українську мову було зазначено як « ОСОБА_8 ».

Крім того, у графі «сімейний стан», прізвище її покійного чоловіка також було перекладено та записано як « ОСОБА_8 ».

Згідно відповіді відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 21.11.2024 року №10/5-2004, за даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, надано інформацію про первинну реєстрацію вищезазначених осіб за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

1. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований з 15.10.1974 по 28.02.1986.

2. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була зареєстрована з 15.10.1974 по 27.06.1994.

3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована з 27.05.1983 по теперішній час.

Відповідно до довідки №010822 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_2 до складу зареєстрованих осіб за даною адресою входять: невістка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована 27.05.1983 року, та незареєстрований власник, наймач ОСОБА_9 .

Позивачем до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, була подана заява про надання їй дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте, у задоволення даної заяви їй було відмовлено у зв`язку із тим, що наданий нею пакет має наступні недоліки: згідно з довідкою, виданою КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР, особовий рахунок № НОМЕР_4 відкрито на ОСОБА_7 , що суперечить всім іншим поданим документам в частині визначення головного квартиронаймача; виявлені розбіжності в частині прізвища ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в поданих документах, що унеможливлює підтвердження родинних зв`язків.

У зв`язку із вищезазначеним, департамент житлового господарства Дніпровської міської ради не має правових підстав для підготовки проекту рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради про зміну умов договору найму.

Проте, відповідно до довідки отриманої позивачем з відділу іноземних перекладів Дніпропетровської торгівельно-промислової палати, вбачається, зокрема, наступне: Відділ іноземних перекладів Дніпропетровської торгово-промислової палати засвідчує ідентичність прізвищ ОСОБА_8 та ОСОБА_10 (як російською, так і українською мовою), зокрема, прізвища позивача ОСОБА_1 (див. паспорт громадянина України НОМЕР_5 , виданий АНД РВ ДМЦ УМВС України в Дніпропетровській обл. 12 жовтня 2001 року) та прізвищ ОСОБА_7 - її свекрухи (див. свідоцтво про смерть НОМЕР_3 , видане Відділом РАГС виконкому АНД районної ради народних депутатів міста Дніпропетровська 01 червня 1994 р.), та ОСОБА_2 - її свекра (як записано російською мовою у свідоцтві про смерть НОМЕР_6 , виданому відділом РАГС виконкому Індустріальної ради Народних депутатів м. Дніпропетровська 12 квітня 1996 р). Також засвідчуємо ідентичність імен ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (українською мовою) та ОСОБА_11 (російською мовою) стосовно свекра.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.

Зважаючи на те, що квартира знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Дніпра, то управління житловим фондом відповідно до ЖК України здійснюється Дніпровською міською радою.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло.

Згідно ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем, житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Договір найму в письмовій формі щодо користування спірною квартирою у вигляді єдиного документа не укладався. Разом з тим, не укладення його в такій формі не є підставою для висновку про його не укладення чи недійсність, при наявності доказів в підтвердження обставин користування квартирою (проживання, реєстрація, споживання комунальних послуг тощо).

Згідно положень частини першої та другої статті 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 644/5190/18 (61-3002св19) від 22 грудня 2020 року.

Частиною 2 статті 810 ЦК України передбачено, що підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.

Статтею 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Статтею 310 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну.

Положеннями ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 810 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Договір оренди житла з викупом підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

У статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції передбачає кожній особі гарантії, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ від 24 листопада 1986 року у справі «Gillow v. the U.K.»), так і на наймача (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі «Larkos v. Cyprus»).

Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення ЄСПЛ від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства».

«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (Globa v. Ukraine № 15729/07 від 05липня 2012 року).

У пунктах 40-44 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії»).

Приймаючи до уваги те, що наймач квартири помер, позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , має тривалі зв`язки із житлом, а також позбавлена можливості іншим шляхом захистити своє право, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, суд не здійснює розподіл судових витрат, а судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 263- 265 ЦПК України, ст.29 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання наймачем та визнання права користування квартирою,- задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за її рахунок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Руденко