Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №175/2663/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2393/26 Справа № 175/2663/25 Суддя у 1-й інстанції - Войтух О. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Триполець В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційними скаргами Комунального закладу Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради та ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року у складі судді Войтух О.М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним уточненим в ході розгляду справи позовом, посилаючись на те, що з 07 вересня 2023 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді фахівця 1 категорії.

Наказом КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради №153-к/тр від 09 грудня 2024 року прийнято рішення про виведення з 10 лютого 2025 року фахівця І категорії - 0,5 шт.од. та створено комісію для визначення працівників, що мають переважне право залишитися на роботі при скороченні, або тих, яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця.

09 грудня 2024 року комісією було складено акт №171/1 “Про підставу скорочення ОСОБА_1 ”, за змістом якого, він підлягає скороченню у зв`язку із займанням посади на підставі сумісництва та є пенсіонером за віком.

Наказом №19-к/тр від 07 лютого 2025 року він був звільнений з 10 лютого 2025 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Оскільки він має переважне право на залишення на роботі, роботодавцем не запропоновано іншу роботу, яка була наявна, що свідчить про порушення останнім положень ст. 49-2 КЗпП України та його прав, позивач вважав звільнення незаконним.

Враховуючи викладене, вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просити зобов`язати КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради поновити його на роботі фахівцем 1 категорії КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради або іншим фахівцем за домовленістю; стягнути з КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 лютого 2025 року до дня поновлення на роботі; провести перерахунок оплати у подвійному розмірі за години, фактично відпрацьовані у святкові і неробочі (вихідні) дні відповідно до затвердженого розкладу занять і помісячному звіті з 07 вересня 2023 року та відшкодувати понесені судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді фахівця 1 категорії КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради.

Стягнуто з КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 лютого 2025 року по 28 жовтня 2025 року у розмірі 70087,16 грн.

Зобов`язано КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради надати ОСОБА_1 розрахункові листки за період роботи з 07 вересня 2023 року по 11 лютого 2025 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки звільнення позивача із займаної посади не може вважатися законним, оскільки відбулося з порушенням законодавства про працю, роботодавець не виконав обов`язку, передбаченого положеннями ст. 49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування позивача, що свідчить про порушення права на працю та підлягає судового захисту шляхом поновлення останнього на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розумінні положень ст. 235 КЗпП України у розмірі 70087,16 грн. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позову, суд виходив з їх не доведеністю належними та допустимими доказами у справі.

Не погодившись з таким рішення суду в частині залишених без задоволення вимог про зобов`язання КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради провести перерахунок оплати у подвійному розмірі за години, фактично відпрацьовані у святкові і неробочі (вихідні) дні відповідно до затвердженого розкладу занять і помісячному звіті з 07 вересня 2023 року, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги, що він працював відповідно до затвердженої посадової інструкції та додатково у вихідні дні, суботу та неділю, відповідно до затвердженого розкладу занять, але в порушення трудового законодавства належної оплати не отримував. Крім того, суд не звернув уваги на неодноразові його звернення до роботодавця щодо проведення перерахунку у подвійному розмірі та оплати за фактично відпрацьовані дні, які не виплачені роботодавцем, що свідчить про порушення його прав та підлягає судовому захисту шляхом задоволення позову в цій частині.

Не погодившись з таким рішення суду, Комунальний заклад Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в рішенні суду не зазначено які норми законодавства чи процедури було порушено під час звільнення позивача, що свідчить про відсутність порушеного права позивача та як наслідок безпідставне поновлення його на роботі. Вказує, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача є незаконним, оскільки документи, які б містили інформацію для вірного розрахування середнього заробітку, матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Комунального закладу Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом т.в.о. директора КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради Нечипорука А. №85-к/тр від 06 вересня 2023 року ОСОБА_1 прийнято на посаду фахівця І категорії на 0,5 ставки з посадовим окладом згідно штатного розпису з 07 вересня 2023 року.

Згідно розкладу занять, затвердженого директором Олександрівського ліцею та директором КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради, починаючи з 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 здійснював навчання школярів, молоді та дорослих з настільного тенісу, бадмінтону, баскетболу, футболу та волейболу в наступні дні неділі та години: понеділок з 16:00 до 18:00 та з 18:00 до 20:00; середа з 16:00 до 18:00 та з 18:00 до 20:00; субота з 16:00 до 18:00 та з 18:00 до 20:00; неділя з 10:00 до 13:00, з 16:00 до 18:00 та з 18:00 до 20:00.

Рішенням Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №4029-41/VIII від 28 листопада 2024 року затверджено структуру КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради та встановлено структуру з 09 грудня 2024 року у кількості 47,25 штатних одиниць, а з 03 лютого 2025 року у кількості 46,75 штатних одиниць, з подальшим прийняттям наказу КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради №153-к/тр від 09 грудня 2024 року, яким з 10 лютого 2025 року виведено 0,5 шт.од. – фахівець І категорії та створено комісію для визначення працівників, що мають переважне право залишитися на роботі при скороченні, або тих, яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця.

Згідно з актом комісії КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення(ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради №171/1 від 09 грудня 2024 року визначено, що при проведені аналізу роботи працівників КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду фахівця І категорії за сумісництвом на 0,5 ставки та підлягає скороченню, оскільки є пенсіонером за віком.

10 грудня 2024 року ОСОБА_1 письмово повідомлено про заплановане скорочення та звільнення.

21 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до директора КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради з заявою відмінити скорочення штату та його звільнення.

Наказом директора КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради №19-к/тр від 07 лютого 2025 року ОСОБА_1 звільнено з посади фахівця І категорії з 10 лютого 2025 року, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Здійснено нарахування вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку у розмірі 8198,10 грн.

В подальшому, рішенням КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради №4179-43/V-II від 13 лютого 2025 року затверджено структуру КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради у 58,75 штатних одиниць та збільшено чисельність штату, зокрема провідних фахівців та фахівців без категорії до 4,5 штатних одиниць.

Відповідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (ст. 43 Конституції України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення ч.1 ст. 40, ч.1,3 ст. 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах: від 16 березня 2020 року у справі №331/8965/15-ц (провадження № 61-12017св19), від 18 березня 2020 року у справі №464/5445/18 (провадження № 61-16344св19), від 18 березня 2020 року у справі №461/3024/18 (провадження № 61-22563св19).

Оскільки роботодавцем не надано доказів щодо запропонування ОСОБА_1 іншої роботи та відсутності можливості переведення працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, враховуючи, що після звільнення ОСОБА_1 відповідачем було збільшено чисельність штату провідних фахівців та фахівців без категорії, однак письмових доказів щодо запропонування працівнику зайняття даних посад, відсутності доказів щодо проведення оцінки кваліфікації та продуктивності всіх працівників КЗ Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради, які займали посади фахівця І категорії, не надано, що унеможливлює встановлення наявності у інших працівників переважного права на залишення на роботі, за таких обставин, звільнення працівника із займаної посади не може вважатися законним, оскільки відбулося з порушенням законодавства про працю, тобто роботодавець не виконав обов`язку, передбаченого положеннями ст.49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування позивача, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню з одночасним поновленням працівника на роботі.

Відповідно до положень ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає спір одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) дійшла правових висновків, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом ч.2 ст. 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника. Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулося з порушенням трудового законодавства, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що з роботодавця підлягає стягненню на користь працівника середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 11 лютого 2025 року по 28 жовтня 2025 рік у розумінні положень ст. 235 КЗпП України, який складає 70087,16 грн.

Щодо святкових і неробочих днів в Україні, визначених статтею 73 КзпП України, які оплачуються у подвійному розмірі, приймаючи до уваги діючи норми законодавства України в частині трудових відносин в період дії в Україні воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", а також враховуючи, що позивачем не надано доказів його залучення до виконання трудових обов`язків у неробочі (вихідні) дні, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволені позову в частині перерахунку оплати праці у подвійному розмірі за години фактично відпрацьовані у святкові і неробочі (вихідні) дні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечить поновлення порушеного права позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та безпідставно відмовив в частині проведення перерахунку оплати у подвійному розмірі за години, фактично відпрацьовані у святкові та вихідні дні, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. Як вбачається з табелю обліку використання робочого часу та розкладу занять у фізкультурно-оздоровчих групах і спортивних секціях КЗ ССЦФЗН «Спорт для всіх», робота ОСОБА_1 у суботу та неділю здійснювалася відповідно до встановленого графіку роботи, тоді як його вихідні дні припадали на інші дні тижня. Визначальним для встановлення факту роботи у вихідний день, є не календарна назва відповідного дня тижня, а встановлений працівникові режим роботи та графік надання вихідних днів. Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів залучення ОСОБА_1 до роботи у дні, які відповідно до встановленого йому графіка роботи були його вихідними, а тому виконання скаржником роботи у суботу та неділю, які за графіком є його робочими днями, не створює передбачених законом підстав для оплати такої роботи у подвійному розмірі.

Щодо роботи у святкові дні, то спірний період припадає на час дії воєнного стану, у зв`язку з чим відповідно до положень ч.6 ст. 6 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» положення ст. 73 КЗпП України не застосовуються, а тому вимоги ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги КЗ ССЦФЗН «Спорт для всіх» про те, що в рішенні суду не зазначено які норми законодавства чи процедури було порушено під час звільнення позивача, що свідчить про відсутність порушеного права позивача та як наслідок безпідставне поновлення на роботі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що роботодавець не виконав свого обов`язку, передбаченого ст.49-2 КЗпП України.

Посилання КЗ ССЦФЗН «Спорт для всіх» в апеляційній скарзі на незаконне стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача, оскільки документи, які б містили інформацію для вірного розрахування середнього заробітку, позивачем не надавалися, та у відповідача не вимагалися, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки розмір заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням є обставиною, яка підлягає обов`язковому встановленню судом у разі поновлення позивача на роботі, відсутність доказів на підтвердження розміру заробітної плати працівника за останні два місяці перед звільненням, не є підставою для відмови в позові про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, незалежно від виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків з надання доказів у справах про поновлення на роботі, саме на суд покладено обов`язок з визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За результатами розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 11 лютого 2025 року по 28 жовтня 2025 року у розмірі 70087,16 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до довідки про заробітну плату, нарахований дохід ОСОБА_1 за грудень 2024 року та січень 2025 року у загальному розмірі становить 22396,19 грн., загальна кількість робочих годин за графіком в грудні 2024 року - січні 2025 року становить 180 годин, з чого випливає, що середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 становить 124,42 грн., середньоденна - 497,68 грн. Вимушений прогул скаржника тривав 187 днів (період з 10 лютого 2025 року по 28 жовтня 2025 року), у зв`язку з чим розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 93066,16 грн., а тому саме ця сума підлягала до стягнення з відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі №201/2288/20 (провадження № 61-7154св22) зазначено, що «рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства».

Принцип заборони повороту до гіршого відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вправі виходити за межі апеляційної скарги, якщо це погіршує становище скаржника (КЗ ССЦФЗН «Спорт для всіх»), тому колегія суддів вважає за необхідне залишити в силі оскаржуване рішення суду в цій частині, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші доводи апеляційних скарг є безпідставними, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржників, що має за мету задоволення апеляційних скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Наведені в апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Комунального закладу Слобожанський селищний центр фізичного здоров`я населення (ССЦФЗН) «Спорт для всіх» Слобожанської селищної ради та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 15 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров