Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №756/10005/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/10005/26

Провадження № 3/756/2947/26

УКРАЇНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Ткач М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 662166 від 10.05.2026, 10.05.2026 о 10 год. 47 хв. в м. Києві по вул. Зої Гайдай, 2, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки зі згоди водія, за допомогою приладу «Драгер ARHK-0565», тест 3522, результат позитивний 0,31 ‰, тест 3522, чим порушив п.2.9А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Ліліцький Р.В. у судове засідання 21.09.2026 не з`явилися, про дату, час і місце розгляду матеріалів, повідомлялися.

При цьому, у судовому засіданні 07.09.2026 ОСОБА_1 заперечував щодо складеного протоколу. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Ліліцький Р.В. просив закрити провадження у справі, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, з підстав зазначених у клопотанні про закриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 Правил встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зокрема, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом із тим, відповідно до вимог ст. 245 цього Кодексу завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, серед іншого, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності,...а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини (далі -ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08.04.2010, «Лучанінов проти України» від 09.06.2011 про необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

У рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Тобто, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.

Разом із тим, процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок №1103).

Зокрема, пунктом 3 Порядку №1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).

Так, згідно з п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 3 розділу І Інструкції).

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 662166 від 10.05.2026, 10.05.2026 о 10 год. 47 хв. в м. Києві по вул. Зої Гайдай, 2, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки зі згоди водія, за допомогою приладу «Драгер ARHK-0565», тест 3522, результат позитивний 0,31 ‰, тест 3522. Після ознайомлення з результатами алкотестеру, ОСОБА_1 , огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікаря-нарколога не проходив, чим не спростував результати тестування на приладі «Драгер».

Між тим, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 662166 від 10.05.2026, відповідно до якого 10.05.2026 о 10 год. 47 хв. в м. Києві по вул. Зої Гайдай, 2, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки зі згоди водія, за допомогою приладу «Драгер ARHK-0565», тест 3522, результат позитивний 0,31 ‰, тест 3522; -у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, підписаному ОСОБА_1 , відповідно до якого у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння, проведено огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння із застосуванням приладу Драгер, результат огляду 0,31 ‰; - у роздруківці результатів тестування на алкоголь від 10.05.2026, згідно якої при застосуванні приладу Драгер у ОСОБА_1 результат огляду становить 0,31 ‰, з результатами якого останній був згоден, про що свідчить його підпис; постанові серії ЕНА №7169994 від 10.05.2026; на відеозаписі із нагрудних відеокамер працівників поліції, що здійснювали 10.05.2026 оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на якому серед іншого, зафіксовано керування транспортним засобом, проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, результат позитивний 0,31‰. ОСОБА_1 не висловив своєї незгоди з результатами огляду, після чого працівниками поліції було оформлено матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

Також, слід зазначити, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП.

Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав. Протокол містить пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме те, що «Зобов`язується не керувати тз».

Суд не бере до уваги доводи та пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а розцінює їх як спробу уникнути відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки доказів, які б об`єктивно могли спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Щодо доводів захисту про те, що сертифікат відповідності засобу вимірювальної техніки затвердженому типу від 01.09.2014 № UA-MI/2-4574-2014 втратив чинність 27.03.2017, а відтак газоаналізатор Drager Alcotest 6820 не належить до числа дозволених для застосування на території України, суд зазначає таке.

Відповідно до Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 19.02.2002 № 100 (у редакції, що діяла на момент видачі сертифікатів), сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу видавалися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології іноземним виробникам засобів вимірювальної техніки або їхнім офіційним представникам в Україні для офіційного підтвердження затвердження типу засобів вимірювальної техніки і можливості їх ввезення на територію України партіями, а також для офіційного підтвердження відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та їх подальшого ввезення на територію України партіями.

Отже, сертифікат відповідності засобу вимірювальної техніки затвердженому типу надавав виробнику та його офіційному представнику в Україні право на ввезення такого типу засобу вимірювальної техніки на митну територію України в межах строку дії сертифіката і жодним чином не створював прав чи обов`язків для третіх осіб. Закінчення строку дії такого сертифіката означало припинення можливості ввезення приладів та введення їх в експлуатацію, проте не впливало на прилади, які вже були введені в експлуатацію і використовуються у практичній діяльності.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Інструкції поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і становить один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, у справі наявне свідоцтво про повірку спеціального технічного засобу Drager Alcotest (заводський номер АРНК-0565), яке станом на 10.05.2026 є чинним; останнє градуювання (калібрування) приладу проведено 17.11.2025, тобто огляд ОСОБА_1 проведено в межах дванадцятимісячного строку.

За таких обставин суд вважає безпідставними посилання захисника на втрату чинності сертифікатом відповідності засобу вимірювальної техніки затвердженому типу, оскільки ця обставина не свідчить про непридатність приладу до застосування та не спростовує достовірності результатів проведеного огляду.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки на момент складання протоколу був позбавлений права керування транспортними засобами, також є безпідставними.

Відповідно до ст. 15 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого адміністративного стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. У даному випадку особливої уваги набуває досягнення мети адміністративного стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм, правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Звертаючи особливу увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши посвідчення водія в передбаченому законом порядку, внаслідок чого вірогідність допущення порушень Правил дорожнього руху в такому випадку є значно вищою, суд приходить до висновку, що попереджувальна мета накладення додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.

Також, як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.02.2023 у справі №464/4690/20 (провадження №51-212км22) у випадку застосування такого виду стягнення суд не повинен у своєму рішенні додатково конкретизувати, що йдеться саме про заборону керувати транспортними засобами певним суб`єктом, адже очевидним є той факт, що таке право є спеціальним і його отримання потребує проходження особливої процедури, внаслідок якої і отримується право на керування транспортними засобами. Саме тому назва адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у своєму змісті абсолютно чітко передбачає заборону особі здійснювати таке керування на визначений судом строк. При цьому зміст покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зокрема, і позбавленні права керувати транспортними засобами полягає у забороні особі реалізовувати певне право або здійснювати певну діяльність.

Стосовно доводів захисника про те, що мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп`яніння згідно з нормами міжнародного права становить 0,25 мг на літр повітря, що видихається, що в перерахунку одиниць виміру відповідає 0,5 проміле, а результат огляду ОСОБА_1 – 0,31 ‰ – є нижчим за допустимий рівень, визначений Конвенцією про дорожній рух від 08.11.1968, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках – у видихуваному повітрі, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр видихуваного повітря.

Отже, наведена норма Конвенції не встановлює мінімального рівня вмісту алкоголю в крові або в повітрі, що видихається, досягнення якого є умовою для встановлення стану алкогольного сп`яніння, а навпаки, визначає максимальну межу, яку не може перевищувати допустимий рівень, встановлений національним законодавством. Конвенція покладає на державу обов`язок визначити такий рівень у національному законодавстві і не забороняє встановлювати показник, нижчий за зазначену межу. Величини 0,50 г чистого алкоголю на літр крові та 0,25 мг на літр видихуваного повітря, поєднані розділовим сполучником «або», є альтернативними вираженнями однієї і тієї самої максимальної межі, а не мінімальним рівнем, нижче якого стан сп`яніння не може бути встановлений.

В Україні допустимий рівень визначено п. 7 розділу ІІ Інструкції, згідно з яким установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Цей показник є нижчим за максимальну межу, визначену Конвенцією, а тому їй не суперечить. Відтак Конвенція про дорожній рух не встановлює інших правил, ніж передбачені національним законодавством, у розумінні ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», і підстав для застосування замість встановленого в Україні показника 0,2 проміле показника 0,5 проміле немає.

Результат огляду ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest – 0,31 ‰ – перевищує показник 0,2 проміле, що відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції є підставою для встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Аналогічну правову позицію висловлено Київським апеляційним судом, зокрема, у постанові від 16.10.2023 у справі № 756/7743/22, в якій зазначено, що вказана норма Конвенції «не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень. При цьому, Конвенція «Про дорожній рух» не забороняє національним органам влади встановлювати інші допустимі показники рівня алкоголю в особи», а також у постановах від 20.05.2024 у справі № 752/16777/23 та від 09.06.2025 у справі № 379/301/25.

Решта доводів не спростовують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9а ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою, та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ст. 33 КУпАП).

Ураховуючи особистість, майновий стан та ступень винуватості ОСОБА_1 , характер та суспільну небезпеку вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, тобто в межах санкції ч. 1 ст. 130 КпАП України, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 9, 24, 27, 33, 40-1, 130, 221, 245, 251, 252, 256, 268, 276, 277, 283, 284, 285, 289 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень (стаття 308 КУпАП).

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Суддя М.М.Ткач