Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №705/3723/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3723/26

2/705/3212/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Піньковського Романа Володимировича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимоги зазначила, що 14 червня 2014 року сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя між ними не склалось. З 18.09.2025 року вони не проживають як сім`я та не ведуть спільного господарства. Причинами розпаду сім`ї є несумісність характерів, різні погляди на життя, втрата інтересів відповідача до сім`ї і дітей та подружня невірність відповідача. Вважає, що подальше сумісне життя і збереження сім`ї є неможливим та суперечить інтересам позивача.

Також зазначила, що малолітня дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач працює, отримує заробітну плату, на утримання дитини щомісяця надає 3000 гривень 00 копійок, яких недостатньо для утримання дитини. Фінансовий тягар щодо утримання дитини покладений на неї, а розмір коштів, які вона отримує, як вчитель ОСОБА_3 початкової школи, є недостатнім для належного фізичного, духовного, морального розвитку та матеріального забезпечення дитини.

Враховуючи викладене, вона вимушена звернутися до суду з цим позовом та просить суд:

-розірвати шлюб між ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 14 вересня 2014 року у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №519.

-після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 »;

-стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частин всіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання позовної заяви до суду і до повноліття дитини.

Також просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати, а саме: судовий збір 1331 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 4000 гривень.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у визначений строк з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень.

Відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд шляхом направлення копії ухвали судді про відкриття провадження та примірника позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву не подавав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено про те, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб 14 червня 2014 року в міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №519. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка – ОСОБА_4 , дружини – ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є: батьком – ОСОБА_1 , матір`ю – ОСОБА_1 .

Згідно довідки Берестівецького старостинського округу Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області від 21.04.2026 за №11-06/42 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають за адресою АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі не проживають однією сім`єю та не підтримують шлюбних відносин. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки остання не бажає зберегти шлюб та на примирення не згодна, на розірванні шлюбу наполягає.

Згідно ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.

Відповідно до положень ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Статтею 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Суд виходить з того, що вжиття заходів щодо збереження сім`ї за встановлених обставин не може дати позитивного результату, оскільки подальше спільне життя подружжя неможливе та є таким, що суперечило б інтересам позивача. Враховуючи обставини, які склалися між сторонами у вказаному випадку, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є обґрунтованими, тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка просить після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

За приписами ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом встановлено, що сторони проживають окремо та не ведуть спільного господарства, їх спільна дитина проживає разом з позивачем, яка фактично несе витрати на її утримання, а тому відповідач також повинен нести періодичні витрати на утримання спільної дитини для забезпечення належного розвитку та умов їх проживання.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Позивач просила суд визначити аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно же з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідач має фінансову можливість сплачувати аліменти на утримання сина саме в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітків (доходів) щомісячно. Так само позивачем не доведено та не обґрунтовано, що саме такий розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення розвитку дитини.

При визначені розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить із того, що відповідач є працездатною особою та ним не було надано доказів, які б свідчили про неможливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, тому, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дитини та можливостей відповідача, враховуючи вимоги ст. 182 СК України, суд вважає можливим задовольнити частково позовні вимоги та визначити до сплати відповідачем на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до повноліття дитини. Даний розмір аліментів суд вважає достатнім та таким, що відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, то судовий збір в сумі 1311 гривень 20 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь держави, а сплачений позивачем судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 1311 гривень 20 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача у вказаній справі адвокат Веклич П.П. здійснювала згідно ордеру серії ВК №117939 від 12.05.2026.

Згідно договору про надання правової допомоги від 12.05.2026, укладеному між адвокатом Веклич Поліною Петрівною та ОСОБА_1 , адвокат отримує гонорар за надання правової допомоги та представлення інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Відповідно до додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 12.05.2026 гонорар адвоката у вказаній справі складається з: усної консультації без вивчення документів – 500 грн; вивчення документів по справі – 500 грн; складання позовної заяви – 1500 грн; участь адвоката в суді першої інстанції – 1500 грн; складання апеляції – 3000 грн; участь адвоката в апеляційному суду – 2000 грн.

На підтвердження проведення розрахунку між адвокатом Веклич П.П. та клієнтом ОСОБА_1 позивачем надана платіжна інструкція АТ КБ «Приватбанк» від 26.05.2026 про сплату 4020 гривень 10 копійок.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів, вказана справа розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судові засідання за участю представника позивача не проводилися. Тобто, об`єктивно об`єм виконаних робіт адвокатом і затрачений ним час не відповідають заявленим до стягнення витратам на правову допомогу.

Враховуючи співмірність зазначеного представником позивача розміру його послуг зі складністю справи та виконаним обсягом робіт, ціною позову та значенням справи для позивача, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає фактично підтверджена частина понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн., оскільки в іншій частині надання правової допомоги не доведено позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт.105, 110, 112, 180-183, 191 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 258, 263-265, 274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 14 червня 2014 року в міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №519.

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (рнокпп НОМЕР_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (рнокпп НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1311 гривень 20 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1311 гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський