Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №712/17717/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/17717/25

Провадження № 1-кп/712/524/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого: судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

з участю: прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченої – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12025255330001132 від 11.11.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Черкаси, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, дітей на утриманні не маючої, офіційно не працюючої, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій не являється, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.10.2024 (судова справа № 712/9275/24, судове провадження № 3/712/3014/24), визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт тривалістю 120 годин.

Для відбування призначеного судом покарання ОСОБА_4 28.01.2025 направлена Соснівським районним відділом філії державної установи «Центр пробації» у Черкаській області до КП «Черкасиводоканал», що за адресою: м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 12.

Відтак, ОСОБА_4 будучи 18.11.2024 ознайомлена з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення, призначеного їй судом, при цьому будучи попередженою про адміністративну відповідальність, передбачену ст. 183-2 КУпАП та кримінальну відповідальність, передбачену ст. 389-2 КК України, які передбачають наслідки ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт повинна була приступити до відбування даного виду адміністративного стягнення не пізніше 29.01.2025.

Однак у подальшому, а саме з 07.03.2025 по 02.06.2025 включно вона, без поважних причин не з`являлася до КП «Черкасиводоканал», в якому відпрацьовувала суспільно корисні роботи, внаслідок чого, 02.06.2025, працівником Соснівського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Черкаській області складено протокол про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП.

За результатами розгляду протоколу, згідно з постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.08.2025 (судова справа № 712/7550/25, судове провадження № 3/712/2295/25), за ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, ОСОБА_4 , притягнуто до адміністративної відповідальності, за ст. 183-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 3 доби, яке вона відбула.

У подальшому, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що відповідно до ст. 325-4 КУпАП та Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 474/5 від 19.03.2019, повинна дотримуватися встановлених законодавством умов та порядку відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, після притягнення її до адміністративної відповідальності постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.08.2025 за ст. 183-2 КУпАП, не прибула до місця виконання суспільно корисних робіт в КП «Черкасиводоканал» та умисно не приступила до їх виконання не маючи на це поважних причин.

Отже, ОСОБА_4 , злісно ухилилась від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначених їй за рішенням суду.

Як результат, ОСОБА_4 , внаслідок злісного ухилення від відбування адміністративного стягнення не відпрацювала 41 годину суспільно корисних робіт із 120 годин призначених їй судом.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті визнала повністю, пояснила, що не відпрацювала 41 годину суспільно корисних робіт із 120 годин призначених їй судом, так як здійснювала догляд за своєю матір`ю, яка має психічний розлад та стан якої погіршився, але підтверджуючих документів про це вона не має. В скоєному щиро кається.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч.3 ст.349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції. В порядку ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 . Суд роз`яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, прийнявши до уваги пояснення обвинуваченої ОСОБА_4 , яка вину визнала, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують її особу, враховуючи обставини кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 повністю доведена та кваліфікує її дії за:

- ст. 389-2 КК України - злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд керується положеннями ст. ст. 65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України, віднесено до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, яка на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває, раніше не судима, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ст. 389-2 КК України.

Разом з тим, враховуючи дані про особу обвинуваченої, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, передбаченого ст.75 КК України, поклавши обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винної, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Цивільний позов не заявлений. Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано.

Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 – не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України, та призначити їй покарання за ст.389-2 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, якщо вона протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

- завірені належним чином копії матеріалів від Соснівського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 28-ми арк., що зберігаються при матеріалах кримінального провадження за № 12025255330001132 від 11.11.2025 – залишити при матеріалах провадження.

На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий: