Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №703/4648/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4648/26

2/703/2825/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого-судді Прилуцького В.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської державної нотаріальної контори про скасування заборон

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить суд скасувати запис про обтяження № 5009853, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме арешт нерухомого майна від 24 травня 2007 року щодо ОСОБА_2 , підстава обтяження – договір застави б/н Смілянська нотаріальна контора, об`єкт обтяження: нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власник – кафе «Кондитерська»; причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: архівний номер: 565759 CHERKASY1, архівна дата: 29.01.1999, дата виникнення: 21.03.1996, № 17037-182, внутрішній № 2601В63Е22F031317С3D, коментар стор. 88*, все майно.

Ухвалою судді від 15 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні позивач та відповідач повідомлені належним чином. Заперечення проти такого розгляду справи від відповідача судом у встановлений строк не отримано. Відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не надано.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням положень ч.4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є власницею 27/100 частин будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 308235488 від 25 серпня 2022 року та копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 листопада 2008 року.

Зазначену частину будинку позивачці ОСОБА_1 було передано у власність на підставі розпорядження виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23 вересня 2008 року. Відповідно позивачка є власницею частини будинку з 2008 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 308235488 від 25 серпня 2022 року на 27/100 будинковолодіння АДРЕСА_2 накладено заборону, а саме арешт нерухомого майна від 24 травня 2007 року щодо ОСОБА_2 , підстава обтяження – договір застави б/н Смілянська нотаріальна контора, об`єкт обтяження: нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власник – кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: архівний номер: 565759 CHERKASY1, архівна дата: 29.01.1999, дата виникнення: 21.03.1996, № 17037-182, внутрішній № 2601В63Е22F031317С3D, коментар стор. 88*, все майно.

З відповіді на запит адвоката КП «ЧООБТІ» № 34 від 11 березня 2025 року вбачається, що згідно з даними сховища для зберігання матеріалів технічної інвентаризації КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за адресою: АДРЕСА_1 після проведення інвентаризації 24 травня 1994 року зареєстрована інвентаризаційна справа на будинковолодіння (житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Відомості про об`єкт нерухомого майна – кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 в сховищі для зберігання матеріалів технічної інвентаризації КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» відсутні.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 409820688 від 27 січня 2025 року обтяження на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 було накладено на підставі договору застави б/н, смілянська державна нотаріальна контора, дата виникнення 21 березня 1996 року, об`єкт обтяження: нежиле приміщення по АДРЕСА_1 .

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 листопада 2008 року вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є власницею 27/100 будинку по АДРЕСА_1 з 2008 року.

З відомостей КП «ЧООБТІ» встановлено, що з 24 травня 1994 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована інвентаризаційна справа на будинковолодіння (житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами).

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що заборона відчуження стосувалася не майна позивача ОСОБА_1 та в загальному не нерухомого майна будинковолодіння (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами) по АДРЕСА_1 , а нежилого приміщення за цією ж адресою кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Однак будь – які відомості про об`єкт нежилого приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в КП «ЧООБТІ» відсутні.

З інформації наданої на запит суду з Черкаського обласного державного нотаріального архіву № 813/01-18 від 21 серпня 2026 року вбачається що обтяження на майно кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 було накладено на підставі повідомлення другої Черкаської державної нотаріальної контори від 15 березня 1996 року № 17 в зв`язку з задоволенням 28 грудня 1995 року № 2-5570 договору застави. Черкаський обласний архів повідомив, що по архіву Другої черкаської державної нотаріальної контори за 1995 – 1996 роки договір застави, посвідчений 28 грудня 1995 року за реєстроєстром № 2-5570 відсутній.

Оскільки іншим шляхом зняти арешт позивачка не має можливості, вимушена була звернутись до суду із даним позовом.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт/заборону, відповідно до статей 15,16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Судом встановлено, що позивач не має відношення до об`єкту нежилого прміщення кафе «Кондитерська» на яке було накладено обтяження, однак позбавлена можливості реалізувати право на розпорядження належним їй нерухомим майном, вчинення юридично значимих дій, з якими пов`язано виникнення її особистих та майнових прав, та може усунути цю перешкоду не інакше як в судовому порядку. Таким чином, заборона відчуження накладена на майно порушує право власності позивачки, як власниці.

Відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 6 постанови КМУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вище вказаним Законом.

Відповідно до ст.73 Закону України "Про нотаріат" нотаріус за місце знаходженням житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна або за місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, іншої юридичної особи про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 74 Закону України "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п.п. 5.1. п. 5 гл. 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 3. ч. 3ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

У цій справі предметом позову є, зокрема, скасування заборони на нерухоме майно – а саме арешт нерухомого майна від 24 травня 2007 року щодо ОСОБА_2 , підстава обтяження – договір застави б/н Смілянська нотаріальна контора, об`єкт обтяження: нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власник – кафе «Кондитерська»; причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: архівний номер: 565759 CHERKASY1, архівна дата: 29.01.1999, дата виникнення: 21.03.1996, № 17037-182, внутрішній № 2601В63Е22F031317С3D, коментар стор. 88*, все майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наявність накладеної заборони відчуження на майно, неможливість скасування її в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття заборони, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування обтяження, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову, оскільки наявність вказаного обтяження перешкоджає вільному розпорядженню майном позивачу.

Позивачка в поданій до суду заяві просила суд віднести судовий збір на її рахунок, тому підстави для його стягнення з відповідача у суду відсутні.

Керуючись ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Смілянської державної нотаріальної контори про скасування заборон - задовольнити.

Скасувати заборону (архівний запис) про обтяження № 5009853, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме арешт нерухомого майна від 24 травня 2007 року щодо ОСОБА_2 , підстава обтяження – договір застави б/н Смілянська нотаріальна контора, об`єкт обтяження: нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власник – кафе «Кондитерська»; причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: архівний номер: 565759 CHERKASY1, архівна дата: 29.01.1999, дата виникнення: 21.03.1996, № 17037-182, внутрішній № 2601В63Е22F031317С3D, коментар стор. 88*, все майно.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаюча по АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Смілянська державна нотаріальна контора (юридична адреса бульвар Бобринського, 2 в м. Сіла, Черкаської області, код ЄДРПОУ 35057113).

Головуючий: В. О. Прилуцький