Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №692/1028/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1028/26

Провадження № 2/692/851/26

25.09.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що уклав з відповідачем шлюб 02.11.2022, рішенням суду від 06.06.2024 шлюб сторін розірвано. 27.06.2023 у період перебування у шлюбі, сторони набули спільне майно: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,25га, кадастровий номер 7120686900:01:001:0561, які розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу майна, тому позивач звернувся до суду з цим позовом. Зазначає, що вказане майно є спільною сумісною власністю і підлягає розподілу в рівних частинах.

Тому просить визнати спільною сумісною власністю сторін житловий будинок загальною площею 77,7 кв. м., житловою площею 46,9 кв.м. та земельну ділянку кадастровий номер 7120686900:01:001:0561, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснити поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності сторін та визнати за сторонами право власності по частині вказаних житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 01.07.2026 відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не надходив, з заявами та клопотаннями відповідач не зверталась, про дату та час засідання повідомлялась повідомлений належним чином.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 02.11.2022 Золотоніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 02.11.2022, про що зроблено актовий запис № 375. Після одруження прізвище дружини: ОСОБА_4 .

Рішенням Драбівського районного суду від 06 червня 2024 року по справі № 692/496/24 шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,зареєстрований Золотоніським відділом ДРАЦС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 02.11.2022 за актовим записом № 375 - розірвано.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином факт перебування сторін у шлюбі з 02.11.2022 по 06.06.2024 не підлягає доказуванню.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 27.06.2023, зареєстрованим державним нотаріусом Першої золотоніської державної нотаріальної контори, в порядку заміщення державного нотаріуса Драбівської державної нотаріальної контори Колосовською С.О., зареєстрованим в реєстрі за № 221, ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,25 га з розташованим на ній житловим будинком з господарськими та побутовими спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Ціна земельної ділянки: 90000,00грн., ціна житлового будинку: 30000,00грн.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав індексний номер 337175814 від 27.06.2023, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7120686900:01:001:0561, площею 0,25га, зареєстровано за ОСОБА_2 , розмір частки 1, документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу серія та номер: 221, виданий 27.06.2023 Драбівською державною нотаріальною конторою.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав індексний номер 337174903 від 27.06.2023, право власності на житловий будинок загальною площею 77,7 кв.м., житловою площею 46,9 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , розмір частки 1, документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу серія та номер: 221, виданий 27.06.2023 Драбівською державною нотаріальною конторою.

Згідно висновку про вартість житлового будинку з надвірними спорудами ТОВ «Центр нерухомості України», виконаного на замовлення ОСОБА_1 , вартість житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 77,7 кв.м., житловою площею 46,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , становить 190140,00грн., дата оцінки: 23.06.2026.

Згідно висновку про вартість земельної ділянки ТОВ «Центр нерухомості України», виконаного на замовлення ОСОБА_1 вартість земельної ділянки площею 0,25 га адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер7120686900:01:001:0561, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власник ОСОБА_2 , становить 25000,00грн., дата оцінки: 23.06.2026.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1,2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВС з аналогічних спорів, в яких ВС роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд звертає увагу на те, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Судом достовірно встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 7120686900:01:001:0561, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , придбані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та є об?єктами спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частинного господарських будівель і споруд та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 7120686900:01:001:0561, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування його витрат по сплаті судового збору 2662,40грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-89, 206, 258-259, 263-265, 268, 274, 354 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, кадастровий номер 7120686900:01:001:0561, площею 2,25га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 77,7кв.м., житловою площею 46,9кв.м., з відповідною частинного господарських будівель і споруд та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером: 7120686900:01:001:0561, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,залишивши іншу 1/2 частину зазначених об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 2662,40грн.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішення виготовлений 25 вересня 2026 року.