Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №635/6206/23 — Харківський районний суд Харківської області

25.09.2026

Справа № 635/6206/23

Провадження № 2/635/801/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючої судді – Березовської І.В.,

секретар судового засідання – Гончарова К.Д.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представники позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 , в інтересах якої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги діє адвокат Воронкова О.І., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просила припинити право власності ОСОБА_4 на 3/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 вартість 3/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником 22/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Власником 3/25 частин зазначеного будинку є ОСОБА_4 . Позивач вважає, що є всі підстави для припинення права власності відповідача на його частку у вищезазначеному будинку, оскільки частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі. Так, загальна площа спірного будинку складає 105,6 кв.м., з них розмір житлової площі становить 46,5 кв.м. Відповідачу з огляду на його частку належить 12,67 кв.м. від загальної площі будинку та 5,58 кв.м. житлової площі, що свідчить про неможливість фактичного проживання відповідача у спірному житловому будинку, в тому числі враховуючи норми жилої площі, яка встановлена законодавцем у розмірі 13,65 кв.м. на одну особу. Факт того, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі підтверджується висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № 06-1/2023 від 30 червня 2023 року. Позивач зазначає, що припинення права власності відповідача на його частку у спірному житловому будинку не завдасть істотної шкоди ані відповідачу, ані членам його родини. Відповідач є громадянин Російської Федерації та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач забезпечений житлом, в спірному житловому будинку ніколи не проживав, в утриманні спірного будинку жодної участі не приймає, будинком не цікавиться. Крім того, спільне володіння та користування майном є неможливим, оскільки відповідач є громадянином Російської Федерації, за адресою спірного будинку не прописаний та не несе витрати по його утриманню. Позивач самостійно несе тягар утримання спірного житлового будинку вже протягом багатьох років, зокрема оплачує всі житлово-комунальні послуги.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Рух справи

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності залишено без руху, позивачу встановлений строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків -10 днів з дня вручення копії ухвали.

17 серпня 2023 року позивачем усунуті недоліки, визначені ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2023 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 серпня 2023 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Воронкової О.І. про витребування доказів - задоволено. Витребувано з Адміністрації державної прикордонної служби України відомості про перетин державного кордону України з 08 листопада 2017 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації: НОМЕР_1 та інформацію про дати такого перетину.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та її представник Гафич І.І. в судовому засіданні 06 липня 2026 року позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. В подальшому представник позивача Гафич І.І. надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача та його представника вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Позивач ОСОБА_1 є власником 22/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого 29 вересня 2010 року виконавчим комітетом Південноміської ради Харківського району Харківської області.

Відповідачу ОСОБА_4 належить 3/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29 вересня 2010 року виконавчим комітетом Південноміської ради Харківського району Харківської області.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 19 грудня 2011 року КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», загальна площа житлового будинку складає 105,60 кв.м., житлова площа будинку – 46,50 кв.м.

Згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи в цивільній справі № 06-1/2023 від 30 червня 2023 року, складеного судовим експертом Бойченко О.С., технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити в натурі 3/25 частин житлового будинку загальною площею 105,6 кв.м, з відповідною частиною будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 – відсутня, оскільки 3/25 частин житлового будинку в одиницях площі менш за мінімально необхідну площу для влаштування однокімнатної квартири на 15,3 кв.м. та неможливо виконати вимоги пунктів 5.17.5.19, 5.20,5.22 ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення».

З висновку про вартість майна від 31 травня 2023 року, складеного ТОВ «Експерт-Альянс» вбачається, що вартість 3/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 складає 84000,00 грн.

12 червня 2025 року під час розгляду справи позивачем внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області суму грошових коштів у розмірі 84000,00 грн, що відповідає вартості 3/25 часток житлового будинку, що підтверджується квитанцією № 222318661 від 12 червня 2025 року.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

У ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У ч. 1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

За правилами частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

У статті 358 ЦК України встановлено порядок здійснення права спільної часткової власності. Так, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

У статті 360 ЦК України визначено порядок утримання майна, що є у спільній частковій власності. Так, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до статті 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що "відсутність конструкції ("за наявності одночасно") в статті 365ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 у справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365ЦК України та вказано, що "припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку".

Засади захисту права власності визначені зокрема у ст. 386 ЦК України. Так, Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до приписів частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною 4 вищенаведеної статті констатовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Припинення права власності власника на відповідну частку майна допускається лише за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам, тобто завдана внаслідок припинення права шкода не буде істотною (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року по справі № 756/10260/16-ц).

Суд зауважує, що співвласники спірної квартири мають різні частки у спільній власності.

При цьому частка відповідача є незначною та складає лише 3/25 частин.

Виділити у користування житлові приміщення відповідно до частки відповідача у праві спільної часткової власності є неможливим.

Судом встановлено, що сторони, які є співвласниками спірного житла не є членами однієї сім`ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, а встановлені обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном.

Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги те, що, відповідач не проживає на території України та фактично не здійснює своїх правомочностей щодо належного йому майна, участі в утриманні будинку не бере, доказів того, що відповідач користується будинком, приймає участь в його утриманні, не має іншого житла у власності, суду не надано.

Свідок ОСОБА_5 , допитана судом, підтвердила, що відповідач проживає в Російській Федерації. Останній раз перебував на території України в 2012 році, житловим будинком не цікавиться, участі у його утриманні не бере.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, так як припинення частки відповідача на житловий будинок, яка складає 3/25 та є незначною, із виплатою її вартості, не призведе до порушення прав та інтересів відповідача.

Враховуючи викладене, суд висновує про достатність правових підстав для задоволення позову.

Щодо витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

Судом встановлено, що 18 травня 2023 року між Адвокатським бюро «Івана Хомича» та ОСОБА_1 укладений договір про надання правничої допомоги № 34/цс.

Відповідно до п. 4.1 договору за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокатському бюро суму еквівалентну розміру 1000 доларів США в національній валюті в строк протягом двох місяців з дня підписання договору.

З акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 34/цс від 18 травня 2023 року, датованого 10 липня 2023 року, вбачається, що Адвокатським бюро «Івана Хомича»надано правничу допомогу ОСОБА_1 із консультації з правових питань (2 години) вартістю 3000,00 грн., правової оцінки та аналізу судової практики (3 години) вартістю 2000,00 грн., складання позовної заяви (6 годин) вартістю 15000,00 грн., підготовка позовної заяви та копій документів до неї для направлення до суду (2 години) вартістю 2000,00 грн., збір доказів по справі (7 годин) вартістю 15440,00 грн.

Згідно платіжної інструкції № 8 від 26 травня 2023 року ОСОБА_1 сплачено Адвокатському бюро «Івана Хомича» за надання правової допомоги згідно договору про надання правничої допомоги № 34/ц від 18 травня 2023 року 37440,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Частинами 1 та 2 статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).

У частині 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах 4-6 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 37440,00 гривень. Так, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.

Крім того, матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), у даному випадку адвокатом не проводився розрахунок сум, що стягуються, а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин.

Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт та рівень складності цієї справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 37440,00 гривень не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.

Отже, витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача на користь відповідача таких витрат у відповідному розмірі.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з квитанцією № 32528798800007364945 від 19 липня 2023 року та квитанцією № 32528798800007557882 від 16 серпня 2023 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 2147,20 гривень.

Крім того, позивачем були понесені витрати, пов`язані з залученням експерта, вартість виконаних робіт по складанню висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи в цивільній справі № 06-1/2023 від 30 червня 2023 року склала 6000,00 грн., оплата проведена в повному обсязі на розрахунковий рахунок, що підтверджується актом № 06-1/2023 від 30 червня 2023 року.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 гривень та витрат, пов`язаних з залученням експерта в розмірі 6000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності – задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 3/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_4 компенсацію вартості за 3/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 у розмірі 84000,00 грн., які внесено на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області згідно квитанції № 222318661 від 12 червня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2147,20 грн., витрат, пов`язаних з залученням експерта в розмірі 6000,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя - І.В. Березовська