Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №570/1686/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1686/26

Номер провадження 2/570/1740/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судових засідань Ярошик І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 року до Рівненського районного суду Рівненської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором №5202032 від 25.12.2024 року в розмірі 123 985,34 грн, за кредитним договором №2054362 від 27.01.2025 року в розмірі 19 799,99 грн та покласти на відповідача понесені судові витрати.

Короткий зміст заяв по суті справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 25.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5202032, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 36790.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало та перерахувало відповідачу кредит згідно умов кредитного договору на карту позичальника, що підтверджується документом від ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

26.08.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-33/25 у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає), а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, зазначені у реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку №1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-33/25 від 26.08.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5202032 від 25.12.2024 року становить 123 985,34 грн.

Таким чином, станом на дату складання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5202032 від 25.12.2024 року становить 123 985,34 грн, з яких: 34 999,99 грн — заборгованість за сумою кредиту, 71 485,35 грн — заборгованість за відсотками, 17 500,00 грн — пеня/штрафи.

Крім того, 27.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2054362, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання виконало та перерахувало відповідачу кредит згідно умов кредитного договору на карту позичальника, що підтверджується документом від ТОВ «Пейтек».

26.08.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-34/25 у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає), а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, зазначені у реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку №1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-34/25 від 26.08.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2054362 від 27.01.2025 року становить 19 799,99 грн.

Таким чином, станом на дату складання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2054362 від 27.01.2025 року становить 19 799,99 грн, з яких: 3 999,99 грн — заборгованість за сумою кредиту, 7 800,00 грн — заборгованість за відсотками, 8 000,00 грн — пеня.

Отже, термін повернення кредитів у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитними договорами у встановлений строк не було погашено, у зв`язку з чим ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 143 785,33 грн.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 04.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 06.07.2026 року продовжено строк розгляду справи на 30 днів.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 06.08.2026 року продовжено строк розгляду справи на 30 днів.

Клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

25.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5202032, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора на умовах споживчого кредиту, у порядку визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до умов вказаного Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 35 000,00 грн. строком на 365 днів.

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів складений без врахування передбачених договором пролонгацій/автопролонгацій строку користування кредитом.

Стандартна процента ставка становить 0,95% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору, денна процентна ставка — 0,9778%, знижена процента ставка — 0,0095% застосовується за визначених у п.1.4.2 Договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Вказані умови також погоджені у Паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів до нього.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши 25.12.2024 року на рахунок ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 35 000 грн., що підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №1-2608 від 26.08.2025 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків за вказаним кредитним договором здійснювалося з 25.12.2024 року по 26.08.2025 року включно. Крім того, відповідач частково погашав заборгованість на суму 3 599,61 грн, що була зарахована на сплату комісії — 3 500,00 грн, сплату відсотків 99,60 грн, сплату тіла кредиту — 0,01 грн.

26.08.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-33/25 у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає), а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, зазначені у реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку №1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-33/25 від 26.08.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5202032 від 25.12.2024 року становить 123 985,34 грн.

За розрахунками позивача, заборгованість відповідача, що залишилася до стягнення за кредитним договором №5202032 від 25.12.2024 року становить 123 985,34 грн, з урахуванням здійснених платежів.

27.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2054362 про надання споживчого кредиту "NevShort", який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Сторони погодили, що на умовах встановлених договором ТОВ надає споживчий кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати кредит та повернути кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати обов`язки передбачені договором (п.1.1 Договору).

Сума кредиту - 4 000,00 грн на строк 360 днів під стандартну процентну ставку 1.0% в день, зі сплатою процентів кожні 30 днів. Знижена процента ставка становить 0.5% в день. (п.п.1.2, 1.3, 1.5.1, 1.5.2 Договору).

Вказані умови також погоджені у Паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів до нього.

Згідно листа директора ТОВ «Пейтек» Вих.№20250827-673 від 27.08.2025 слідує, що успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 27.01.2025 20:02 на суму 4 000,00 грн на картку НОМЕР_2 , призначення платежу: зарахування на картку ЕПЗ 5355280030813784.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків за вказаним кредитним договором здійснювалося з 27.01.2025 року по 26.08.2025 року включно. Крім того, відповідач частково погашав заборгованість на суму 340,01 грн, що була зарахована на сплату відсотків 340,00 грн, сплату тіла кредиту — 0,01 грн.

26.08.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-34/25 у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає), а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, зазначені у реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку №1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-34/25 від 26.08.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2054362 від 27.01.2025 року становить 19 799,99 грн.

За розрахунками позивача, заборгованість відповідача, що залишилася до стягнення за кредитним договором №2054362 від 27.01.2025 року становить 19 799,99 грн, з урахуванням здійснених платежів.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-1 Оце 18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/1 б-ц (провадження № 14-318цс 18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За частинами 4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Відтак, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі №686/14530/15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі №199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №5202032 від 25.12.2024 року, заборгованість відповідача складає 123 985,34 грн, з яких: 34 999,99 грн — заборгованість за сумою кредиту, 71 485,35 грн — заборгованість за відсотками, 17 500,00 грн — пеня/штрафи.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків за вказаним кредитним договором здійснювалося з 25.12.2024 року по 26.08.2025 року включно. Крім того, відповідач частково погашав заборгованість на суму 3 599,61 грн, що була зарахована на сплату комісії — 3 500,00 грн, сплату відсотків - 99,60 грн, сплату тіла кредиту — 0,01 грн.

Так, суд погоджується з сумою тіла кредиту, яке підлягає стягненню з відповідача у сумі 34 999,99 грн та сумою нарахованих відсотків у сумі 71 485,35 грн, вважаючи їх такими, що не суперечать умовам Договору та нормам чинного законодавства.

Разом з тим, з урахуванням вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та позицій висловлених Верховним судом, оскільки в матеріалах справи відсутній перелік послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись фінансовою установою, а також позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору №5202032 від 25.12.2024 року про встановлення комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.

Таким чином, суд приходить до висновку зараховану позикодавцем суму комісії у розмірі 3 500,00 грн, яка була сплачена відповідачем в рахунок сплати відсотків, та вважати такими що підлягають до стягнення відсотки за кредитним договором №5202032 від 25.12.2024 року, які підлягають до стягнення з відповідача у розмірі 67 985,35 грн.

Разом з тим, щодо нарахування пені, штрафів у сумі 17 500,00 грн. за кредитним договором №5202032 від 25.12.2024 року, слід звернути увагу на таке.

Так, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача пені/штрафу за кредитним договором №5202032 від 25.12.2024 року в розмірі 17 500,00 грн, які мають бути списані кредитодавцем (позикодавцем) без стягнення із відповідача ОСОБА_1 .

Що стосується стягнення заборгованості за кредитним договором № 2054362 від 27.01.2025 року, слід зазначити наступне.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №2054362 від 27.01.2025 року, заборгованість відповідача складає 19 799,99 грн, з яких: 3 999,99 грн — заборгованість за сумою кредиту, 7 800,00 грн — заборгованість за відсотками, 8 000,00 грн — пеня.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків за вказаним кредитним договором здійснювалося з 27.01.2025 року по 26.08.2025 року включно. Крім того, відповідач частково погашав заборгованість на суму 340,01 грн, що була зарахована на сплату відсотків 340,00 грн, сплату тіла кредиту — 0,01 грн.

Так, суд погоджується з сумою тіла кредиту, яке підлягає стягненню з відповідача у сумі 3 999,99 грн. та сумою нарахованих відсотків у сумі 7 800,00 грн, вважаючи їх такими, що не суперечать умовам Договору та нормам чинного законодавства.

Разом з тим, щодо нарахування пені у сумі 8 000,00 грн, яку просить стягнути з відповідача, слід звернути увагу на таке.

Так, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача пені за кредитним договором № 2054362 від 27.01.2025 року в розмірі 8 000,00 грн, яка має бути списана кредитодавцем (позикодавцем) без стягнення із відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаними вище договорами, відповідно до розрахунків, наданих позивачем та розрахунків проведених судом, заборгованість відповідача за кредитним договором №5202032 від 25.12.2024 року, складає 102 985,34 грн, з яких: 34 999,99 грн — заборгованість за тілом кредиту, 67 985,35 грн — заборгованість за відсотками; заборгованість відповідача за кредитним договором №2054362 від 27.01.2025 року складає 11 799,99 грн, з яких: 3 999,99 грн — заборгованість за сумою кредиту, 7 800,00 грн — заборгованість за відсотками, тобто на загальну суму 114 785,33 грн.

З огляду на те, що відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості чи відомостей про відсутність такої, суд, ухвалюючи рішення у справі керується розрахунками позивача та розрахунками проведеними судом.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 порушує умови кредитних договорів, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за такими, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень, який підлягає стягненню з відповідача у пропорційному до задоволених позовних вимог розмірі, а саме 2 125,42 грн (2 662,40 грн.*114 785,33 грн./143 785,33 грн.); в іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

На підставі статтей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" заборгованість за кредитним договором №5202032 від 25.12.2024 року в розмірі 102 985,34 грн, з яких: 34 999,99 грн — заборгованість за тілом кредиту, 67 985,35 грн — заборгованість за відсотками; заборгованість за кредитним договором №2054362 від 27.01.2025 року в розмірі 11 799,99 грн, з яких: 3 999,99 грн — заборгованість за сумою кредиту, 7 800,00 грн — заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" судовий збір в розмірі 2 125,42 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: вул.Іллінська, буд.8, м.Київ, 04070;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 виданий Рівненським РВ УДМС України в Рівненській області 24.12.2015 року, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гладишева Х.В.