Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №561/1181/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

с-ще Зарічне

25 вересня 2026 року Справа № 561/1181/26

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Дідик А. В., розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ознаками правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЧЦП № 337835 від 21 вересня 2026 року, на відстані 2500 м від ЛДКУ, об 13:00 год. в районі північної околиці с. Бутове, було затримано гр. ОСОБА_1 , який мав намір незаконно перетнути Державний кордон України поза пунктом пропуску групою осіб, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України "Про Державний кордон України", тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому правопорушенні не визнав, суду пояснив, що разом зі своїм племінником збирав гриби в лісі поблизу с. Бутове, наміру незаконно перетинати державний кордон не мав. На даний час здійснює постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 та має відстрочку від мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку", в підтвердження чого надав відповідні документи.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, виходячи з наступного.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в провину саме спроба перетинання державного кордону України групою осіб будь-яким способом поза пунктом пропуску через державний кордон України (ч. 2 ст. 204-1 КУпАП).

Проте жодних доказів виконання ОСОБА_1 об`єктивної сторони цього адміністративного правопорушення, тобто дій останнього спрямованих на спробу перетинання державного кордону, матеріали справи не містять.

Крім того в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 був виявлений прикордонним нарядом на відстані 2 500 м від лінії державного кордону України під час збору дикоросів поблизу с. Бутове Вараського району Рівненської області, що є значною відстанню до лінії державного кордону.

Прикладений до протоколу рапорт ІПС ОСОБА_3 , згідно якого 21 вересня 2026 року, об 11:00 год. було затримано гр. ОСОБА_1 , який мав намір незаконно перетнути Державний кордон України поза пунктом пропуску, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України "Про Державний кордон України", не приймається судом як доказ провини ОСОБА_1 оскільки такий рапорт складений військовослужбовцем прикордонного наряду, він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин, будь яких інших доказів спроби незаконного перетину Державного кордону України ОСОБА_1 поза пунктом пропуску, суду не надано.

На переконання суду перебування ОСОБА_1 на території контрольованого прикордонного району, на відстані 2 500 метрів до лінії державного кордону, жодним чином не доводить умислу цієї особи, спрямованого на незаконний перетин державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

В силу частини 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином усі припущення щодо ймовірного наміру ОСОБА_1 незаконно перетнути державний кордон не приймаються судом як доказ провини у цій справі.

Протокол про адміністративне правопорушення ЧЦП № 337835 від 21 вересня 2026 року за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП не приймається судом як доказ вини ОСОБА_1 в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, Окрім того ОСОБА_1 категорично заперечує спробу незаконного перетину ним державного кордону України групою осіб поза встановленим пунктом пропуску.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З огляду на викладене, провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 2 ст. 36, ст. 247 КУпАП

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області.

Суддя А. В. Дідик