Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №203/4385/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/4385/26

Провадження № 2/0203/2417/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання – Мулярчик А.М.,

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Анісімова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

28.04.2026 року до Центрального районного суду міста Дніпра надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% (відсотків) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 09.10.2021 року між сторонами Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) був зареєстрований шлюб під актовим записом №644. У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалось, у зв`язку з чим, позивачем було подано позов до суду про розірвання шлюбу. Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 07.08.2025 року, справа №203/4654/25, шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу син сторін залишився проживати з матір`ю.

Позивач пояснила, що з часу розірвання шлюбу вона витрачає значні кошти, щоб забезпечити належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку спільної з відповідачем дитини – сина ОСОБА_3 , а його батько не приймає участі у цьому та позивач вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача. Позивач не може одна забезпечити своїй дитині необхідний та достатній рівень для забезпечення її гармонійного розвитку. Батько дитини є здоровим та працездатним, має можливість сплачувати аліменти з метою забезпечення гармонійного розвитку спільної дитини, отримує дохід, інших дітей чи непрацездатних членів сім`ї на утриманні не має.

З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів.

03.06.2026 року відповідач подав до суду відзив на позов із запереченнями проти задоволення позовних вимог. За поясненнями відповідача, з 03.03.2022 року він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, та з 27.11.2023 року є учасником бойових дій. Під час проходження військової служби відповідач постійно надсилав позивачці кошти на утримання дитини, а також при зустрічі передавав готівкою грошові кошти для задоволення потреб дружини та дитини. Також щомісяця відповідач передавав позивачці грошові кошти готівкою для оплати оренди квартири у сумі 50000 грн, в якій остання поживала разом з дитиною. Після розірвання шлюбу відповідач продовжував постійно надсилати позивачу кошти на утримання дитини. За період з 10.09.2025 року по 07.05.2026 року відповідач переказав на картковий рахунок позивачки грошові кошти на утримання дитини в загальній сумі 73000 грн і продовжує їх надсилати. Крім цього, відповідач неодноразово купував сину одяг, взуття, іграшки. Коли відповідач має можливість, то із задоволенням проводить час з дитиною. Тому відповідач не згоден із твердженнями позивача, що нібито він не приймає участі у забезпеченні належного рівня життя дитини, необхідного для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку та утримання. Також відповідач пояснив, що він достатньо тривалий час перебуває на лікуванні та реабілітації, тому заробітну плату в ЗСУ не отримує, тобто не має будь-якого постійного доходу.

Відповідач вказав, що з 01.01.2026 року в Україні прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлено у розмірі 2817 грн, а для дітей віком з 6 до 18 років – у розмірі 3512 грн. Тому відповідач не заперечує щодо стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн щомісяця. Ця сума значно перевищує 50% (відсотків) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

03.06.2026 року відповідач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

23.06.2026 року позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Позивач, окрім вказаного у позовній заяві, додатково пояснила, що після розірвання шлюбу, тобто після 07.08.2025 року, відповідач, сплативши за оренду квартири, в якій вона проживала разом з дитиною, лише за два місяці (вересень та жовтень 2025 року) перестав сплачувати за оренду квартири, та відмовився в подальшому за неї сплачувати. У зв`язку з цим, позивач змушена була залишити орендовану квартиру разом з дитиною, оскільки її вартість стала для неї непосильною. При цьому між сторонами існувала домовленість, що відповідач буде продовжувати сплачувати за оренду квартири та буде сплачувати аліменти на дитину, яка була погашена відповідачем. Позивач підтвердила те, що відповідач дійсно сплачував на її банківську картку грошові кошти у період з 10.09.2025 року до 07.05.2026 року на суму 73000 грн. Проте такі виплати здійснювались відповідачем не систематично. З-поміж іншого, позивач пояснила, що відповідач працює технічним директором у медичній мережі «Medical Plaza», а не служить в лавах ЗСУ, з 02.10.2015 року він є фізичною особою-підприємцем, вид діяльності – комп`ютерне програмування. Крім того, частина товарів не відповідає віку та потребам спільної дитини сторін. Підприємницьку діяльність відповідач припинив тільки 22.05.2026 року, а саме, коли був поданий позов про стягнення аліментів.

Позивачу відомо, що відповідач має джерела доходу, вільно та регулярно пересувається між містами Дніпро, Київ, Львів, у середньому 2-3 рази на місяць у справах його теперішньої роботи у філіях медичних центрів мережі «Medical Plaza», які належать ТОВ «ЕкоДніпро», та у справах ТОВ «Лінда-Фарм», ТОВ «Добробут». Відповідач постійно вже після розлучення відпочиває на курортах України та відвідує різні культурні заходи. Позивач перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, вимушена витрачати значні грошові кошти на дитину, щоб забезпечити належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку спільної дитини сторін. Позивач вважає, що відповідач може сплачувати аліменти та є підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця.

Інших заяв по суті спору на адресу суду не надходило.

Під час судового засідання позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом сторона позивача пояснила суду таким чином, як про це вказано вище. Представник позивача зазначив, що дитина сторін проживає разом з матір`ю, несе витрати на утримання сина, потребує матеріальної допомоги на утриманні дитини. Відповідач не надав доказів неможливості сплачувати аліменти на утримання сина, більше року він не є військовослужбовцем, проходить навчання, яке коштує більше 1 млн грн.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У судове засідання 28.07.2026 року з`явились позивач та її представник.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши думки позивача та її представника, на підставі положень ст. ст. 128, 211, 223 ЦПК України, продовжив судовий розгляд справи за відсутності відповідача.

Під час судового розгляду справи суд заслухав усні пояснення позивача, її представника, дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, та 28.07.2026 року у судовому засіданні проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями: свідоцтва про народження дитини від 25.11.2021 року, серії НОМЕР_2 , актовий запис №2324, місце державної реєстрації: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро); свідоцтва про шлюб сторін від 09.10.2021 року, серії НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 14.12.2021 року №19/28609, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 18.02.1999 року по теперішній час.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади – Кам`янська міська територіальна громада, номер витягу: №2026/006341909, дата формування: 21.04.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 10.09.2025 року зареєстрований за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 .

Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 07.08.2025 року, справа №203/4654/25, провадження №2/0203/2117/2025, було задоволено позов ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_4 ; АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) про розірвання шлюбу, та розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 9 жовтня 2021 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) (актовий запис – 644).

Вказане рішення суду набрало законної сили станом на 09.09.2025 року.

Відповідач на підтвердження тверджень, викладених у відзиві на позов, надав суду копії: посвідчення учасника бойових дій, серії НОМЕР_5 від 27.11.2023 року, військового квитка, серії НОМЕР_6 від 27.04.2011 року, відомості Пенсійного фонду України форми ОК-5 та форми ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 2011 року по 2026 роки щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу, платіжні інструкції щодо переказу власних коштів, аліментів на ОСОБА_3 від 10.09.2025 року на суму 6000,00 грн, від 29.09.2025 року на суму 24000,00 грн, від 06.11.2025 року на суму 2250,00 грн, від 15.12.2025 року на суму 8751,00 грн, від 31.12.2025 року на суму 20000,00 грн, від 05.02.2026 року на суму 3000,00 грн, від 03.03.2026 року на суму 3000,00 грн, від 04.04.2026 року на суму 3000,00 грн, від 07.05.2026 року на суму 3000,00 грн, відомості щодо відвантаження товарів від 07.10.2025 року (дитячих речей, іграшок).

Позивач на підтвердження тверджень, викладених у відповіді на відзив, надала суду копії: роздруківок скріншотів інтернет-сторінок із соціальних мереж, інтернет-сайтів щодо відповідача, виписку з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо відповідача як ФОП.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і дитина проживають в різних державах, Держави-учасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України (далі – СК України), батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частиною 1 статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до положень статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Частиною 1 статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року, справа №759/10277/1 (№61-22317св19), будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно до пункту 1, пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26 лютого 1993 року № 146, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" ; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Згідно з частиною 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частинами 1, 2, 3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і в заємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі дока зам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд, з урахуванням викладеного вище, зазначає, що на відповідача як на батька малолітнього сина покладений однаковий з позивачем обов`язок щодо його утримання і матеріального забезпечення. Суд враховує те, що сторони не дійшли згоди щодо визначення способу стягнення аліментів, розміру аліментів, оскільки відповідач просить суд стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі. Проте одержувач аліментів – мати, з якою проживає малолітня дитина сторін, не зверталась до суду із такою заявою в порядку ст. 184 СК України. Водночас суд бере до уваги те, що відповідач добровільно сплачував позивачу грошові кошти як аліменти на утримання малолітнього сина, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, надсилав іграшки, дитячий одяг, чого не заперечує позивач. Тобто відповідач визнає свій батьківський обов`язок утримувати малолітнього сина, брати участь у його вихованні. Хоча відсутність у батька можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

З огляду на викладене вище, у суду наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з моменту подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

При цьому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову – 28.04.2026 року та до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.

Допустити рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 04.08.2026 року.

Суддя Ф.М. Ханієва