Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №202/7700/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/7700/26

Провадження № 2-др/202/66/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(додаткове)

24 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання – Карасьової Г.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Гусакової О.В. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 202/7700/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа № 202/7700/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за результатом розгляду якої, 11 вересня 2026 року ухвалено рішення.

14 веерсня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Гусакова О.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала заяву в якій просить ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат, відповідно до якого стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 88 500,0 грн.

16 вересня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Волощина К.Ю. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала заперечення в яких просила відмовити у задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правову допомогу в сумі 8850,00 гривень у зв`язку з його надмірністю.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначила, що Договір від 29.07.2026 року має типовий характер і не підтверджує виняткової складності або надзвичайного обсягу правничої допомоги. Заявлена сума 88500 грн. більш ніж наполовину складається з гонорару успіху – 50000,00 гривень, а не з вартості фактично описаних процесуальних робіт. Заявлена вартість за складання позовної заяви в розмірі 30000,00 гривень не відповідає фактичній складності документа і результату його правової перевірки судом. Акт містить 4 000 грн. за первинне консультування, проте окремого документа, який би дозволяв встановити тривалість консультації, коло опрацьованих питань або її фактичний обсяг, до заяви не додано. 1 500 грн. за складання клопотання про участь у режимі відеоконференції, яке є коротким техніко-процесуальним документом й 3000 грн. за підготовку до участі та участь в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції, є необґрунтованим. При цьому, попередньо позивач заявляла лише надмірні 40000,00 грн. витрат, а до заяви про ухвалення додаткового рішення не додано жодного доказу фактичної сплати ОСОБА_1 послуг адвоката. Наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать не просто про можливість зменшення заявлених позивачем витрат, а про відсутність правових підстав для механічного покладення на ОСОБА_2 суми 88500,00 грн., лише тому, що така сума зазначена адвокатом та клієнтом в акті виконаних робіт. Крім того, станом на 14.09.2026 року рішення не набрало законної сили, а тому твердження представника позивача про те, що у ОСОБА_1 уже виник обов`язок сплатити 88500,00 грн, не узгоджується з змістом укладеного нею ж договору, де зазначено, що витрати на адвоката мають бути сплачені після набрання рішенням законної сили.

В судове засідання учасники не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином. Представник позивача – адвокат Гусакова О.В. подала заяву про розгляд заяви без її участі.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За вказаних обставин,з підстав, передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши заяви про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи № 202/7700/26, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1)стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2)суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3)судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до матеріалів справи, в судовому засіданні 04 вересня 2025 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення, яке відбудеться 11 вересня 2025 року.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2026 року, ухваленому за результатом розгляду справи № 202/7700/26, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 142193,54 грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України).

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів.

В позовній заяві ОСОБА_1 визначено передній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи на допомогу на професійну правову в сумі орієнтовано 40 000,0 грн.. та зазначено, що відповідні підтверджуючі документи будуть подані суду після прийняття рішення в 5-ти денний термін відповідно до ст. 141 ЦПК України.

З клопотанням про долучення доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу та стягнення цих витрат, представник позивача звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра 14.09.2026 року, тобто з дотриманням процесуального строку, визначеного ст. 141 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

З поданих представником позивача документів встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Гусакової Оксани Борисівни укладено Договір про надання правової допомоги від 29 липня 2026 року, за умовами якого: клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу із захисту його інтересів щодо стягнення пені з ОСОБА_2 за прострочку аліментів (п. 1.); вартість послуг, обумовлена даним договором складається з: наданих консультацій – 4000,00 гривень; складання позовної заяви – 30000,00 гривень; складання клопотання про витребування доказів – 3000,00 гривень; складання відповіді на відзив – 5000,00 гривень; інші процесуальні заяви, клопотання – 1500,00 гривень; підготовка до участі та/або участь судових засіданнях – 3000,00 гривень (п. 4.1.).; сторони домовилися, що у разі досягнення позитивного результату у справі на користь Клієнта, що підтверджується рішенням по справі яке набрало законної сили, встановлюється гонорар успіху адвоката у розмірі 50000,00 гривень, кий підлягає сплаті відповідно до п. 4.3.Договору (п. 4.2.); Оплата наданих послуг здійснюється не раніше 30-ти днів з моменту набрання рішення законної сили, підписання акту виконаних робіт, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Обсяг виконаних робіт визначений Акті виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 29.07.2026 року, наданої у судовій справі № 202/7700/26 від 11 вересня 2026 року, згідно з яким, адвокат Гусакова О.Б. надала ОСОБА_1 правову допомогу на загальну суму 88500,00 гривень, з яких: 4000,00 гривень – первинне консультування клієнта щодо його порушених прав; 30000,00 гривень – складання позовної заяви від 29.07.2026 року; 1500,00 гривень – складання клопотання про участь в режимі відеоконференції від 10.08.2026 року; 3000,00 гривень - підготовка до участі та участь у судовому засіданні від 04.09.2026 року; 5000,00 гривень – гонорар успіху.

В запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, представником відповідача зазначено, що вартість нібито понесених позивачем витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи. При ціні позову 150 193,54 грн. адвокатські витрати в розмірі 88 500,00 грн. становлять приблизно 59 % від усієї ціни позову. При цьому, доказів їх фактичного понесення позивач, суду не надано. Представник позивача просила відмовити у задоволення даної суми з відповідача.

Наведені заперечення, фактично є клопотанням сторони відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.

Так, вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час, тощо.

При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також доводи сторін, оцінюючи наявні у справі докази, суть спору, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку щорозмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Такі витрати у визначеному заявником обсязі не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою. Отже, наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат позивачана професійну правничу допомогу, до 5000 гривень.

Відповідно до 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_2 пені за несплату аліментів на утримання дітей у розмірі 150 193,54 грн, з яких задоволено - 142193,54 гривень.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, то з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4733,68 гривень

З урахуванням викладених вище обставин та вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення клопотання представника позивача та ухвалення додаткового рішення по справі.

Керуючись ст. 127, 137-141, 270 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Гусакової О.В. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 202/7700/26 – задовольнити.

Ухвалити по цивільній справі № 202/7700/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, додаткове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4733,68 гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.М. Мачуський