Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №176/1681/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1681/26

провадження №2/176/1653/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 серпня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду міста Жовті Води Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, про поділ житлового будинку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кузнєцову О.П. звернулися до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить поділити житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (будинок садибного типу) розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в натурі 1/2 будинку садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в об`єкт самостійної власності у виді ізольованого домоволодіння загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 42,7 кв.м., у складі приміщень: 2-1 коридор площею 6,8 кв.м., 2-2 житлова площею 12,3 кв.м., 2-3 житлова площею 18,- кв.м., 2-4 житлова площею 12,4 кв.м., 2-5 кухня площею 5,9 кв.м., 2-6 санвузол площею 3,5 кв.м., ІІІ коридор площею 4,9кв.м, та господарські будівлі – літня кухня літ. Б, погріб літ. Б/П, огорожа №2 протяжністю 10,0 м., ворота №3, свердловин № 4, з розміром частки 1 (одна) ціла 100 % та визначенням адреси: АДРЕСА_1 ;

- залишивши у власності Відкритого акціонерного товариства «ПЕРЕБУДОВА», ідентифікаційний код 00483487, 1/2 частину будинку садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в об`єкт самостійної власності у виді ізольованого домоволодіння загальною площею 73,7 кв.м., житловою площею 45,0 кв.м., у складі приміщень: 1-1 коридор площею 6,1 кв.м., 1-2 санвузол площею4,1 кв.м., 1-3 кухня площею 7,0 кв.м., 1-4 житлова площею 13,7 кв.м., 1-5 житлова площею 18,2 кв.м, 1-6 житлова площею 13,1 кв.м., І коридор площею 5,3 кв.м., ІІ комора площею 6,2 кв.м. та господарські будівлі – літня кухня літ. В, погріб літ. В/П, гараж літ. Г, ворота №1, огорожа №2 протяжністю 10,0 м., з розміром частки 1 (одна) ціла 100 % та визначенням адреси: АДРЕСА_1 .

Окрім того, просить припинити право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 29 вересня 1992 року між радгоспом «ПЕРЕБУДОВА» як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого останній придбав 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_1 на придбану 1/2 частину житлового будинку було зареєстровано 18 січня 1993 року Селидівським інвентаризаційним технічним бюро.

Згодом населений пункт село Карла Маркса було перейменовано на АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим житловий будинок на теперішній час має адресу: АДРЕСА_1 .

За твердженням позивача, придбана ним частина житлового будинку фактично є відокремленою частиною домоволодіння, має окремий вхід та використовується ним як самостійна частина будинку разом із відповідними господарськими будівлями та спорудами. Житловий будинок фактично поділений на дві відокремлені частини, кожна з яких має окремий вхід, господарські будівлі та споруди, а також окрему частину земельної ділянки, що використовується для обслуговування відповідної частини домоволодіння.

Згідно з документами, на підставі яких ОСОБА_1 набув право власності, співвласником іншої 1/2 частини житлового будинку є радгосп «ПЕРЕБУДОВА». Разом з тим, як зазначає позивач, юридична особа, яка була правонаступником радгоспу «ПЕРЕБУДОВА», на теперішній час припинена, а встановити особу власника іншої 1/2 частини житлового будинку у позасудовому порядку неможливо.

З огляду на це ОСОБА_1 зазначає, що позбавлений можливості здійснити поділ житлового будинку та оформити належну йому 1/2 частину як окремий об`єкт нерухомого майна у позасудовому порядку.

Позивач також зазначає про наявність технічної можливості поділу житлового будинку садибного типу на дві окремі частини, кожна з яких відповідає розміру частки співвласника. Належна йому частина житлового будинку має загальну площу 63,8 кв. м, житлову площу 42,7 кв. м та складається з приміщень: коридору, трьох житлових кімнат, кухні, санвузла та коридору, а також господарських будівель і споруд — літньої кухні, погреба, огорожі, воріт та свердловини.

Інша 1/2 частина житлового будинку, за доводами позивача, має загальну площу 73,7 кв. м, житлову площу 45,0 кв. м та є відокремленою частиною домоволодіння з окремим входом і відповідними господарськими будівлями та спорудами.

На думку позивача, фактичний порядок користування житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами відповідає запропонованому ним варіанту поділу, а належна йому частина будинку може бути виділена в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна без порушення прав та інтересів інших осіб.

ОСОБА_1 вважає, що фактична відокремленість частин житлового будинку та технічна можливість їх поділу зумовлюють можливість припинення права спільної часткової власності на житловий будинок як єдиний об`єкт нерухомого майна та утворення двох самостійних об`єктів нерухомості.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився. Його представник — адвокат Кузнєцова О.П. подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів; при цьому жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а оцінці підлягають належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 29 вересня 1992 року між радгоспом «ПЕРЕБУДОВА» як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу, посвідчений головою виконавчого комітету Піддубненської сільської Ради народних депутатів Великоновосілківського району Донецької області та зареєстрований у реєстрі за № 81.

Відповідно до пункту 1 цього договору радгосп «ПЕРЕБУДОВА» продав, а ОСОБА_1 придбав 1/2 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок був цегляним, критим шифером, загальною площею 63,8 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м, на плані позначений літерою А-1; до складу домоволодіння також входили літня кухня та погріб.

Пунктом 2 договору визначено, що житловий будинок належав радгоспу «ПЕРЕБУДОВА» на підставі рішення виконкому Великоновосілківської районної Ради народних депутатів № 75/2 від 15 березня 1989 року та був зареєстрований Селидівським БТІ 26 жовтня 1992 року за № 46.

18 січня 1993 року Селидівським інвентаризаційним технічним бюро на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 1992 року проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Відповідна відмітка про реєстрацію права власності міститься на зворотному боці договору купівлі-продажу та засвідчена печаткою Селидівського інвентаризаційного технічного бюро і підписом його керівника.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується набуття ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку ще у 1992 році та державна реєстрація такого права в установленому на той час порядку.

Судом встановлено, що первісна адреса об`єкта нерухомого майна — АДРЕСА_3 — у подальшому змінилася у зв`язку з перейменуванням населеного пункту та

АДРЕСА_4 перейменовано на АДРЕСА_2 . У зв`язку з адміністративно-територіальними змінами об`єкт нерухомого майна на теперішній час знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Великоновосілківської селищної ради, за даними реєстрової книги КП «Великоновосілківське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року власником 1/2 частини житлового будинку за вказаною адресою зазначений ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 1992 року, зареєстрованого в БТІ 18 січня 1993 року за № 46 у книзі 1.

Водночас відомості про право власності на спірний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що підтверджується відповідними інформаційними довідками.

Судом також встановлено, що відповідно до правовстановлюючого документа позивача іншою 1/2 частиною житлового будинку первісно володів радгосп «ПЕРЕБУДОВА».

Як вбачається з архівної довідки від 7 квітня 2026 року № 07-06/14, радгосп «ПЕРЕБУДОВА» у подальшому був реорганізований у Відкрите акціонерне товариство «ПЕРЕБУДОВА». Разом із тим, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відкрите акціонерне товариство «ПЕРЕБУДОВА», ідентифікаційний код 00483487, припинено в результаті ліквідації 28 січня 2014 року, при цьому відомості про правонаступників у Єдиному державному реєстрі відсутні.

З огляду на наведене суд бере до уваги, що на час звернення до суду позивач фактично не має можливості реалізувати поділ належного йому майна шляхом укладення договору про поділ із другим співвласником, оскільки юридична особа, зазначена у правовстановлюючих документах як співвласник іншої 1/2 частини будинку, припинена, а відомості про її правонаступника відсутні.

Разом із тим, відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно актуального запису про право власності на спірний об`єкт сама по собі не спростовує набуття ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину будинку, оскільки таке право було набуте та зареєстроване до запровадження сучасної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Відповідно до частини першої статті 356 цього Кодексу власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, з огляду на зміст договору купівлі-продажу від 29 вересня 1992 року та відомості про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини спірного житлового будинку, а правовідносини щодо іншої його частини виникли в межах спільної часткової власності.

За змістом статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а володіння, користування та розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Водночас закон передбачає самостійний спосіб реалізації співвласником належної йому частки шляхом її виділу в натурі.

Відповідно до частини першої статті 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно з частиною першою статті 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Таким чином, право співвласника на виділ належної йому частки у натурі є передбаченим законом способом припинення спільної часткової власності щодо майна, якщо такий виділ можливий з урахуванням технічних характеристик об`єкта.

Для вирішення питання про можливість поділу житлового будинку має значення не лише розмір часток співвласників у праві власності, а й можливість фактичного виділення кожному співвласнику відокремленої частини будинку, яка може самостійно використовуватися за своїм призначенням.

У цьому випадку судом встановлено, що житловий будинок фактично складається з двох відокремлених груп приміщень. Кожна з таких груп має окремий вхід, а відповідні господарські будівлі та споруди фактично закріплені за кожною з частин домоволодіння.

Згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, складеним 23 грудня 2025 року ФОП ОСОБА_2 , спірний будинок садибного типу загальною площею 137,5 кв. м, житловою площею 87,7 кв. м, може бути поділений на дві рівні частки з утворенням двох нових об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до запропонованого варіанта поділу до складу об`єкта 2, власником якого визначено ОСОБА_1 , входить 1/2 частина житлового будинку садибного типу літ. А, прибудова літ. а1, група приміщень 2, вхід 2, загальною площею 63,8 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м, а також літня кухня літ. Б, погріб літ. Б/П, огорожа № 2, ворота № 3 та свердловина № 4.

До складу об`єкта 1 входить інша 1/2 частина житлового будинку садибного типу літ. А, коридор літ. а, група приміщень 1, вхід 1, загальною площею 73,7 кв. м, житловою площею 45,0 кв. м, а також літня кухня літ. В, погріб літ. В/П, гараж літ. Г, ворота № 1 та огорожа № 2.

У висновку зазначено, що кожна з новоутворених частин є відокремленою частиною житлового будинку, має окремий вхід, окремий двір, город та окремий в`їзд з вулиці на відповідну частину земельної ділянки.

Отже, технічна документація підтверджує можливість поділу спірного житлового будинку без необхідності утворення спільних приміщень між новоутвореними об`єктами та без втрати ними самостійного функціонального призначення.

При цьому площа частини будинку, яка підлягає виділу ОСОБА_1 , відповідає площі та складу приміщень, зазначеним у документах, на підставі яких ним було набуто право власності на 1/2 частину будинку.

Суд також враховує, що запропонований варіант поділу відповідає фактичному порядку користування домоволодінням, який склався між користувачами його окремих частин. Такий порядок користування не створює сам по собі права власності на окремі приміщення, однак у сукупності з технічною можливістю поділу характеризує фактичну відокремленість відповідних частин будинку та можливість їх самостійного використання після поділу.

Таким чином, судом встановлено сукупність обставин, необхідних для виділу належної позивачу частки в натурі: наявність у нього права власності на 1/2 частину житлового будинку, визначеність його частки у праві спільної часткової власності, фактичну відокремленість відповідної частини будинку, наявність окремого входу та технічну можливість утворення на її основі самостійного об`єкта нерухомого майна.

За таких обставин суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про виділ належної йому 1/2 частини житлового будинку в натурі шляхом утворення окремого об`єкта нерухомого майна ґрунтується на законі та відповідає встановленим у справі обставинам.

При цьому наслідком такого поділу відповідно до статті 367 Цивільного кодексу України є припинення права спільної часткової власності на первісний об`єкт нерухомого майна та виникнення права власності на самостійні об`єкти нерухомого майна у відповідних осіб.

Суд враховує, що позивач просить виділити йому в окремий об`єкт самостійної власності частину домоволодіння загальною площею 63,8 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м, із визначеними господарськими будівлями та спорудами, а іншу частину будинку — загальною площею 73,7 кв. м, житловою площею 45,0 кв. м — залишити як окремий об`єкт нерухомого майна.

Запропонований спосіб поділу відповідає технічному висновку від 23 грудня 2025 року, згідно з яким кількість новоутворених об`єктів нерухомого майна становить два, кожен з яких є відокремленою частиною житлового будинку з окремим входом та самостійним функціональним використанням.

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Житловий будинок як об`єкт нерухомого майна може бути предметом окремого права власності за умови його технічної та функціональної відокремленості.

З огляду на встановлену технічну можливість поділу та фактичну відокремленість частин житлового будинку суд доходить висновку, що кожна з визначених технічною документацією частин може бути сформована як самостійний об`єкт нерухомого майна.

При цьому визначення за новоутвореним об`єктом адреси, запропонованої позивачем для належної йому частини, необхідне для індивідуалізації такого об`єкта після припинення режиму спільної часткової власності та утворення самостійного домоволодіння.

Таким чином, встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про наявність правових та технічних підстав для виділу в натурі належної ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, утворення двох самостійних об`єктів нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності на первісний об`єкт.

Вирішуючи питання про правові наслідки поділу щодо іншої частини домоволодіння, суд виходить із того, що предметом розгляду є належна позивачу частка у праві спільної часткової власності та можливість її виділу в натурі. Встановлені судом обставини підтверджують, що виділ цієї частки не потребує зміни її розміру, компенсації іншому співвласнику або передачі позивачу майна понад розмір належної йому частки.

За таких обставин виділ ОСОБА_1 частини будинку, визначеної технічним висновком як об`єкт 2, відповідає розміру належної йому 1/2 частки та не порушує встановленого співвідношення часток співвласників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність передбачених статтями 364, 367 Цивільного кодексу України підстав для задоволення позовних вимог у частині поділу житлового будинку в натурі, виділу належної ОСОБА_1 частки у самостійний об`єкт нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності на первісний об`єкт нерухомого майна.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 181, 316, 317, 319, 321, 355, 356, 358, 364, 367 Цивільного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, про поділ житлового будинку задовольнити.

Поділити житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (будинок садибного типу) розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в натурі 1/2 будинку садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в об`єкт самостійної власності у виді ізольованого домоволодіння загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 42,7 кв.м., у складі приміщень: 2-1 коридор площею 6,8 кв.м., 2-2 житлова площею 12,3 кв.м., 2-3 житлова площею 18,- кв.м., 2-4 житлова площею 12,4 кв.м., 2-5 кухня площею 5,9 кв.м., 2-6 санвузол площею 3,5 кв.м., ІІІ коридор площею 4,9кв.м, та господарські будівлі – літня кухня літ. Б, погріб літ. Б/П, огорожа №2 протяжністю 10,0 м., ворота №3, свердловин № 4, з розміром частки 1 (одна) ціла 100 % та визначенням адреси: АДРЕСА_1 ;

- залишивши у власності Відкритого акціонерного товариства «ПЕРЕБУДОВА», ідентифікаційний код 00483487, 1/2 частину будинку садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в об`єкт самостійної власності у виді ізольованого домоволодіння загальною площею 73,7 кв.м., житловою площею 45,0 кв.м., у складі приміщень: 1-1 коридор площею 6,1 кв.м., 1-2 санвузол площею4,1 кв.м., 1-3 кухня площею 7,0 кв.м., 1-4 житлова площею 13,7 кв.м., 1-5 житлова площею 18,2 кв.м, 1-6 житлова площею 13,1 кв.м., І коридор площею 5,3 кв.м., ІІ комора площею 6,2 кв.м. та господарські будівлі – літня кухня літ. В, погріб літ. В/П, гараж літ. Г, ворота №1, огорожа №2 протяжністю 10,0 м., з розміром частки 1 (одна) ціла 100 % та визначенням адреси: АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА