Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №201/9896/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/9896/25

Провадження № 2/201/863/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

25 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

представника позивачки – адвоката Таран В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

10.08.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Догонової Тетяни Вікторівни звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що є співвласниками (по 1/3 частці кожен) квартири АДРЕСА_1 разом з відповідачем ОСОБА_3 , який є батьком позивача - ОСОБА_1 та колишнім чоловіком позивача- ОСОБА_2 2. Відповідач з 2001 року виїхав на постійне проживання до російської федерації, у квартирі не проживає, участі в її утриманні не бере, комунальні платежі не сплачує, зв`язок з ним втрачено. Позивач-2 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства І групи, за якою здійснює постійний догляд позивач-1. Позивачі мають намір розпорядитися квартирою, однак не можуть цього зробити без згоди відповідача як співвласника. Оскільки частка відповідача є незначною (12,9 кв.м із 38,6 кв.м загальної площі), не може бути виділена в натурі, спільне користування квартирою є неможливим, а тривала (понад двадцять років) відсутність відповідача та його небажання користуватися майном свідчать про відсутність істотної шкоди його інтересам у разі припинення права власності на частку, позивачі просили задовольнити позов на підставі ст. 365 ЦК України.

Предмет позову

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку вказаної квартири.

Заяви учасників процесу по суті справи

Відповідач ОСОБА_3 відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заперечень проти позову до суду не направив, доказів поважності причин неподання відзиву не надав.

Рух справи

Ухвалою судді Наумової О.С. від 13.08.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з наявністю недоліків, надано строк для їх усунення (а.с. 54).

15.08.2025 представником позивачів подано заяву про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору в сумі 3804,49 грн, уточнені відомості про місце проживання відповідача (російська федерація, АДРЕСА_3 ), а також інформацію з реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджує право власності позивачів та відповідача на спірну квартиру (а.с. 55-63).

Ухвалою судді від 22.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження (а.с. 64).

23.09.2025 у підготовчому судовому засіданні судом розглянуто клопотання представника позивачів - адвоката Догонової Т.В. про витребування доказів, за результатами розгляду якого ухвалою судді від 23.09.2025 клопотання задоволено, витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості щодо перетинання державного кордону (виїзд чи в`їзд) громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2001 по 30.07.2025, а якщо здійснювався перетин кордону з метою виїзду - до якої держави (а.с. 75).

Представник позивачів - адвокат Таран В.І. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. У зв`язку з денонсацією Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року (Мінської конвенції) та зупиненням застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року щодо РФ, виконання доручень суду про вручення документів на території країни-агресора є неможливим.

Відповідно до ч. 10 ст. 128 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме або знаходиться за межами України (за відсутності правових підстав для направлення документів за кордон), викликається до суду через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 79, 100).

Отже, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України відповідач, в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень проти задоволення позову не надав, доказами не скористався.

Враховуючи, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дослідивши та оцінивши подані докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією його паспорта громадянина України, а також копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (повторне), відповідно до якого його батьками є ОСОБА_3 (відповідач) та ОСОБА_2 (позивачка) (а.с. 10).

Шлюб між батьками позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 03.11.2004 Управлінням юстиції м. Дніпропетровська на підставі актового запису про розірвання шлюбу № 11 від 03.11.2004 (а.с. 18).

Судом встановлено, що позивачі та відповідач є співвласниками квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 38,6 кв.м (за даними технічного паспорта; за даними реєстру прав власності - 39,1 кв.м, житлова площа - 19,1 кв.м), розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , на праві приватної спільної (часткової) власності, по 1/3 частці кожен, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Право власності на вказану квартиру виникло на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.11.1998, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження від 24.11.1998 № 1/3667-98, згідно з яким квартира передана у приватну спільну власність ОСОБА_2 та членів її сім`ї - ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а.с. 24-25).

Право власності співвласників на квартиру зареєстровано 26.11.2004 Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 8664749 (номер запису 125-11 у книзі 406п), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВН № 083093 від 26.11.2004 (номер витягу 5595239), виданим на підставі дубліката свідоцтва про право власності (б/н, від 21.10.2004), а також відповідним технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленим станом на 21.01.2005, згідно з яким розмір частки власності кожного зі співвласників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) становить по 1/3 (а.с. 23).

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно (старий реєстр), сформованої 15.08.2025 як за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна (8664749), так і за прізвищем, ім`ям та по батькові відповідача, відомості про право власності на вказану квартиру та розподіл часток співвласників (по 1/3 за кожним) підтверджено, при цьому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (новий реєстр) відомості за вказаними параметрами запиту відсутні; водночас у наданій інформації зазначено, що причиною відсутності реєстраційного номера облікової картки платника податків у відповідача є те, що ця особа не є громадянином України (а.с. 59-60).

Відповідач ОСОБА_3 з 2001 року за адресою спірної квартири не проживає та не зареєстрований, що підтверджується довідкою № 6727 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, виданою 04.09.2023, згідно з якою за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано (проживають) 2 особи - співвласниця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомостей про реєстрацію чи фактичне проживання відповідача ОСОБА_3 за вказаною адресою довідка не містить (а.с. 26).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства I групи, за якою позивач ОСОБА_1 здійснює постійний догляд, що підтверджується Актом встановлення факту здійснення догляду № 40 від 12.09.2023, складеним на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії від 07.09.2023 № 354, у якому зазначено, що догляд здійснюється постійно, особи проживають спільно за адресою спірної квартири, а факт здійснення догляду додатково підтверджено підписами сусідів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , викладеними у додатку до вказаного акта (а.с. 19-20).

За клопотанням представника позивачів судом ухвалою від 23.09.2025 витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості щодо перетинання державного кордону відповідачем.

Відповідно до відповіді вказаного органу від 09.10.2025 (вих. № 19/80090-25) інформації щодо перетинання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного кордону України за наявний у Базі даних період (з 08.11.2017 по 30.07.2025) не виявлено, що додатково підтверджує тривалу відсутність відповідача на території України та відсутність з його боку дій, спрямованих на реалізацію прав співвласника спірного майна (а.с. 86).

Відповідно до Інформаційно-консультаційної довідки про середню ринкову вартість майна, складеної 07.07.2025 суб`єктом оціночної діяльності - Товарною біржею «Дніпропетровська Універсальна» (оцінювач ОСОБА_8 , кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6872, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 9533), із застосуванням порівняльного підходу середня ринкова вартість квартири АДРЕСА_6 , станом на дату оцінки становить (без ПДВ) 1 141 348,00 грн, що є еквівалентом 27 348,10 дол. США за курсом НБУ на дату оцінки (41,7341 грн/$); відповідно вартість 1/3 частки відповідача, розрахована на дату складення позовної заяви, становила 380 449,33 грн. (а.с. 104)

На виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України позивачем до ухвалення судом рішення внесено на депозитний рахунок суду вартість частки відповідача у спірному майні, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 17 від 15 липня 2026 року на суму 378 659,00 (триста сімдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 00 коп., згідно з якою ОСОБА_1 перерахував на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (отримувач коштів - Державна казначейська служба України) кошти в зазначеному розмірі з призначенням платежу «за припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) згідно судової справи № 201/9896/25» (а.с. 105).

Розмір внесеної суми розраховано на підставі оновленої інформаційно-консультаційної довідки про середню ринкову вартість майна станом на 12.06.2026, наданої суду разом з клопотанням представника позивача від 21.07.2026.

Отже, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 попередньо, до ухвалення судом рішення, внесено на депозитний рахунок суду вартість частки відповідача у спірному майні, чим виконано умову, передбачену ч. 2 ст. 365 ЦК України.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників відповідної матеріальної компенсації.

Частиною 1 статті 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Частиною 2 цієї статті встановлено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Отже, стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного зі співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, які є самостійними, але можуть бути застосовані лише за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, а також за умови попереднього внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17, у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц, від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21, а також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21, відповідно до якої право відповідача на частку у спільному майні підлягає припиненню за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України.

Оцінюючи встановлені у справі обставини та наявні докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд доходить висновку про наявність усіх передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на частку у спірному майні, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спірна квартира є окремою ізольованою квартирою загальною площею 38,6 кв.м у багатоквартирному житловому будинку, а тому не може бути поділена між співвласниками в натурі шляхом виділення ізольованих жилих приміщень із самостійними виходами, які могли б використовуватися як окремі квартири. З урахуванням часток кожного зі співвласників (по 1/3) на частку відповідача припадає лише 12,9 кв.м загальної площі, що унеможливлює виділення його частки в натурі як самостійного об`єкта нерухомого майна. Таким чином, частка відповідача є незначною та не може бути виділена в натурі, а сама квартира є неподільною річчю в розумінні ч. 2 ст. 183 ЦК України.

Судом також встановлено, що відповідач з 2001 року, тобто протягом більш ніж двадцяти чотирьох років, не проживає у спірній квартирі та не зареєстрований у ній, не бере участі в її утриманні, не сплачує комунальні платежі, не має у квартирі особистих речей та жодним чином не виявляє інтересу до вказаного майна, що підтверджується доводами позову, не спростованими відповідачем, а також отриманою судом за результатами витребування доказів інформацією про відсутність фактів перетинання відповідачем державного кордону України протягом періоду, який підлягав перевірці. Наведені обставини в їх сукупності свідчать про те, що спільне володіння і користування спірною квартирою співвласниками є неможливим.

Оцінюючи наявність умови, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України, а саме відсутність істотної шкоди інтересам відповідача та членів його сім`ї у разі припинення права власності на частку, суд враховує, що відповідач протягом тривалого часу (понад двадцять років) не виявляв жодного інтересу до спірного майна, самоусунувся від здійснення прав та виконання обов`язків співвласника, виїхав на постійне проживання за межі України, а тому припинення його права власності на незначну частку в спірному майні з одночасною виплатою її грошового еквівалента не завдасть істотної шкоди його майновим інтересам. Даних про те, що відповідач має чи мав намір використовувати спірне майно для власного проживання або проживання членів своєї сім`ї, матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що позивачем до ухвалення судом рішення внесено на депозитний рахунок суду вартість 1/3 частки відповідача у спірній квартирі в розмірі 378 659,00 грн, розрахованої на підставі інформаційно-консультаційної довідки незалежного суб`єкта оціночної діяльності про середню ринкову вартість майна, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 17 від 15.07.2026.

Таким чином, передбачену ч. 2 ст. 365 ЦК України умову для ухвалення рішення про припинення права власності відповідача на частку у спільному майні дотримано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовна вимога про припинення права власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 є обґрунтованою, підтвердженою належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на частку, що припиняється, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21, відповідно до якої з метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам належить одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні задовольняти й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за іншим співвласником.

Оскільки судом встановлено наявність усіх передбачених ст. 365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на частку у спірному майні, вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану частку є похідною вимогою, спрямованою на остаточне вирішення спору між сторонами, а тому також підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 3804,49 грн. (а.с. 62).

Щодо правничої допомоги

Позивачами заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, проте станом на час ухвалення рішення докази на підтвердження факту та розміру понесених витрат на правничу допомогу (договір про надання правничої допомоги, ордер, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), розрахунок витрат часу, докази оплати) суду не надано.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів щодо витрат, а також враховуючи їх припустимий розмір. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності на момент ухвалення рішення відповідних доказів понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу, вказане питання судом наразі не вирішується та в разі подання таких доказів у визначений законом строк може бути вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 128, 141, 175, 177, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, 270, 274, ч. 5 ст. 279, ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3804 (три тисячі вісімсот чотири) грн 49 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 25 вересня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова