Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №554/3245/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 15.09.2026Справа № 554/3245/26

Провадження № 2/554/2787/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

Головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судових засідань - Давидовської Ю.О.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 подану в її інтересах адвокатом Тараненком Сергієм Олександровичем до ОСОБА_2 ,треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та іншим майном і примусового виселення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Полтава перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 подану в її інтересах адвокатом Тараненком Сергієм Олександровичем до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та іншим майном і примусового виселення.

На підтвердження позовних вимог позивач вказав, що 12 листопада 1993 року міським Палацом шлюбів міста Полтава був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Від попереднього шлюбу ОСОБА_6 має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі договору дарування частини жилого будинку НБ 0711758 від 13 серпня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори та зареєстрованого під № 7-1771, ОСОБА_1 стала власником двох п`ятих частин жилого будинку під АДРЕСА_1 ). Іншими власниками частин даного жилого будинку (квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 22 травня 2002 року з дозволу ОСОБА_1 за даною адресою був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає і по даний час. 19 червня 2015 року рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 – розірваний. ОСОБА_1 неодноразово в усній формі, а також і в письмовій формі зверталася до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою знятися з реєстрації та звільнити помешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_2 на усні звернення не реагує, а листи направлені на його адресу не отримує. ОСОБА_1 також звернулася із заявою до управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради про зняття з реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але 11.12.2025 року отримала відмову у знятті із зареєстрованого місця проживання особи за заявою власника житла у зв`язку з відсутністю згоди співвласників житла. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як співвласниками даного жилого будинку (квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 у зв`язку із сімейними обставинами не в змозі надати згоду у відповідності до Постанови КМУ від 07.02.2022 року № 265, як співвласники житла, тому ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та іншим майном і примусового виселення. Внаслідок відмови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в забезпеченні вільного доступу ОСОБА_1 до власної квартири по АДРЕСА_4 , несе не передбачені законом обмеження в праві користування власним житловим приміщенням. Таким чином, ОСОБА_1 , як власник квартири, має право на вселення та вільний доступ до неї, оскільки ОСОБА_2 не забезпечує їй можливість вільного доступу до її квартири, а тому порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту, зокрема, усуненню перешкод в користуванні квартирою шляхом її вільного доступу до неї та примусовому виселенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначеного жилого приміщення. З цих підстав ОСОБА_1 звернулася до суду та просить усунути перешкоду у користуванні належної ОСОБА_1 на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_5 , шляхом прийняття рішення про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_5 та прийняти рішення про примусове виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 із квартири АДРЕСА_5 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок за сплату судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 11.03.2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України в строки надані відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, відповідач ОСОБА_2 не подав.

Ухвалою Шевченківського районного суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання сторона позивача не з`явилась, надіславши заяву в якій підтримують позовні вимоги та просили закінчити розгляд справи за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, не надіславши до суду ніяких заяв та клопотань.

В судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача надіслали до суду заяви в яких підтримують позовні вимоги та просили закінчити розгляд справи за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що12 листопада 1993 року міським Палацом шлюбів міста Полтава був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Від попереднього шлюбу ОСОБА_6 має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі договору дарування частини жилого будинку НБ 0711758 від 13 серпня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори та зареєстрованого під № 7-1771, ОСОБА_1 стала власником двох п`ятих частин жилого будинку під АДРЕСА_1 ). Іншими власниками частин даного жилого будинку (квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Отже із зазначеного слідує, що ОСОБА_1 є власником двох п`ятих частин жилого будинку під АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За статтею 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в житловому будинку під АДРЕСА_1 ) та проживає по даний час.

Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсність обставин справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, можна зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

При цьому, Верховний суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю й заперечення відповідача щодо його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».

Виходячи з викладеного, співвласник майна. Яке знаходиться у спільній частковій власності без виділення часток у натурі, має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час.

Заперечень співвласників даного жилого будинку (квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо задоволення позову не має на томість підтримують позовні вимоги та просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Схожий правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22 (провадження № 61-12938св23) від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21, у Постанові ВС від 18 листопада 2-024 року у справі № 727/8103/23.

У спростування вищенаведеного будь-яких доказів відповідачем суду не надано.

За викладених обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного. Керуючись статтями 10,12,13,76,81,82,141,247,259,264,265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 поданий в її інтересах адвокатом Тараненком Сергієм Олександровичем до ОСОБА_2 ,треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та іншим майном і примусового виселення – задовольнити повністю.

Усунути перешкоду у користуванні належної ОСОБА_1 на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_5 , визнавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_5 .

Усунути перешкоду у користуванні належної ОСОБА_1 на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_5 , застосувавши примусове виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 із квартири АДРЕСА_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , витрати в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок за сплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_6 РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_7 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_7 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_7 .

Суддя М.О.Материнко