Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №554/8690/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 23.09.2026Справа № 554/8690/26

Провадження № 2-а/554/113/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Давидовської Ю.О.,

розглянувши матеріали по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року Позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жигилій І.Ф. звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з адміністративним позовом доІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 08.02.2026 року № 496, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17 000, 00 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позову представник позивача адвокат Жигилій І.Ф. зазначає, що ОСОБА_1 має законне право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини – якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану), про що наявна відповідна інформація у військово-обліковому документі сформованому в мобільному додатку «Резерв+».

Крім того, стверджує, що Позивач повісток про виклик до ТЦК та СП не отримував, дані військового обліку уточнив своєчасно,оскільки йому як військовозобов`язаному на підставі рішення комісії від 24.05.2025 року № 48, надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк проведення мобілізації згідно п.4 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується довідкою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.05.2025 року № 12908, а тому обов`язок військовозобов`язаного щодо уточнення даних ним було виконано, а отже відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Про обов`язок виконати вимоги оскаржуваної постанови від 08.02.2026 року № 496, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач дізнався лише після повідомлення в застосунку «Дія» про блокування його банківських рахунків у межах виконавчого провадження № 80851413 від 24 квітня 2026 року.

З огляду на викладене, постанову про адміністративне правопорушення від 08 лютого 2026 року № 496, вважає незаконною та такою, що винесена за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з цим просив постанову скасувати а провадження закрити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 08.06.2026 року поновлено строк на оскарження постанови та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, з викликом сторін.

25.06.2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що згідно повістки № 6252172 надісланої рекомендованим листом з описом вкладення, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 04.01.2026 о 09:00 год. для уточнення даних. Відповідно до довідки про причини повернення/досилання/зберігання повістку повернуто відправнику з підстав одержувач відсутній за вказаною адресою (роздруківка додається). Про поважні причини неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, визначений у повістці ОСОБА_1 , не повідомляв та не заперечує цього в своїй позовній заяві. Тобто, з вищенаведеного вбачається, що у разі якщо військовозобов`язаний не забрав, тобто не отримав повістку протягом встановленого терміну і такий лист повернуто відправнику в ТЦК та СП з поміткою, то підпис про отримання повістки за Постановою №560 не є обов`язковим, в разі не отримання військовозобов`язаним повістки з Укрпошти вчасно, вона все одно вважається офіційно врученою. Також, зазначає, що відповідно до абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язані у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Тому, надіслана повістка це не привід для роздумів, а чітка вимога Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Копія повістки та трекінгу поштового відправлення додається. ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок та до 16.07.2024 року не звірив своїх контактних даних. (Відомість про останні звірки додається). Відповідно до Закону України № 3633-ІХ військовозобов`язані були зобов`язані уточнити свої персональні дані протягом 60 днів з дня набрання ним чинності, тобто до 16.07.2024 включно. Невиконання такого обов`язку надавало територіальному центру комплектування та соціальної підтримки правові підстави для здійснення заходів з військового обліку, у тому числі направлення повістки для уточнення військово-облікових даних. Такий підхід узгоджується з висновками судів у справі № 674/31/25 та рішенні Калуського міськрайонного суду від 16.03.2026, де суди виходили з того, що уточнення даних після 16.07.2024 не свідчить про належне виконання обов`язку, встановленого Законом № 3633-ІХ.

Таким чином,у діях позивача були наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодекс України про адміністративні правопорушення..

2026 року від представника позивача адвоката ЖигилійІ.Ф. до Шевченківського районного суду м. Полтави надійшло клопотання у якому просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі, розгляд справи проводити за її відсутністю та за відсутністю Позивача.

Суд, дослідивши докази і надавши їм належну оцінку, приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що 08.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 496 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до копії витягу із додатку «Резерв+» сформованого 26.05.2026 встановлено, що ОСОБА_1 має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.4 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас судом встановлено, що на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 80851413 від 24.04.2026 року, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з ОСОБА_1 підлягає стягненню штраф на користь держави у розмірі 34 000,00 грн.

Згідно частин 1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому, застосування уповноваженими на те посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року у справі №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Пункт 19 статті 4 КАС України визначає індивідуальний акт як акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно із абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.

У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року було внесено зміни до законодавства щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, в тому числі і до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якого було зазначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином судом встановлено, що Законом України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року було внесено зміни, якими визначено обов`язок військовозобов`язаних уточнити свої персональні дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації. Зазначений строк спливав 16 липня 2024 року.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач ОСОБА_1 має право навідстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк проведення мобілізації на підставі п.4 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується довідкою від 31.05.2025 року № 1290 видананачальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , отжепозивачем було виконано вимоги щодо оновлення військово-облікові даних у встановлений законом строк, ОСОБА_3 в законному порядку надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк проведення мобілізації, а тому обов`язок щодо уточнення даних позивачем було виконано.

08.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 496, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП за неявку 04.01.2026 року за повісткою № 6252172 для уточнення облікових даних.

Натомість, відповідно до п. 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024р. належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:

- або день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Водночас суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів отримання позивачем вказаної повістки у порядку, визначеному пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, а саме доказів її вручення, відмови від отримання чи відмітки про відсутність особи за адресою проживання.

Крім того, судом встановлено, що у повістці вказано адресу: АДРЕСА_1 , місцем реєстрації позивача є : АДРЕСА_2 , що слідує із копію витягу з реєстру територіальної громади про зміну місця проживання/реєстрації позивача.

Таким чином, відповідач не довів, що повістка про виклик ОСОБА_1 була доставлена та вручена позивачеві. Саме вручення позивачу повістки про його виклик, є обов`язковою передумовою притягнення його до відповідальності.

Варто зауважити, що згідно примітки дост. 210 КУпАПположення статей210,210-1цьогоКодексуне застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Суд також наголошує, що в постанові про адміністративне правопорушення № 496 від 08.02.2026 року не зазначено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та СП та не виконує правила військового обліку. Крім того, представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснено перевірку місця реєстрації позивача ОСОБА_1 та повістку направлено за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як місцем реєстрації позивача є : АДРЕСА_2 .

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність. Натомість у даному випадку суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки не доведено ані факту належного виклику, ані факту порушення покладених на нього законом обов`язків, ані його вини.

Таким чином, з наявних матеріалів справи підтверджується, що постанова № 496 від 08.02.2026 винесена з суттєвими порушеннями як матеріального (відсутні докази наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду). Отже, відповідачем не спростовано протиправність свого рішення.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, за таких обставин, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.139 КАС України.

Судові витрати відносяться на рахунок держави, оскільки згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 , позивач є учасником бойових дій.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 6-8, 19, 72-77, 241-246, 255, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 496 від 08.02.2026 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у сумі 17000 грн. - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя М.О. Материнко