Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
Дата: 24 вересня 2026 р.
Справа: №554/2398/21
Суддя: Тімошенко Н. В.
Дата документу 25.09.2026Справа № 554/2398/21
Провадження № 2/554/918/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого судді - Тімошенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Тоцької К.А.,
представників позивача - Самусенко Н.В., ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Льовочкіної В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 - правонаступника ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Директор Київського державного нотаріального архіву Гуль Лідія Олександрівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць Інна Олександрівна, Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання правочинів нікчемними, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2021 року ОСОБА_3 , в інтересах якої на підставі рішення суду про обмеження цивільної дієздатності та встановлення піклування діяла піклувальник ОСОБА_2 , звернулася до Октябрського (нині – Шевченківського) районного суду міста Полтави з позовною заявою до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», за участю третіх осіб, про визнання правочинів нікчемними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого у подальшому стало АТ «Сведбанк» було укладено Кредитний договір № 1601/1107/96-329 на суму 28 000 доларів США.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 14 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено Іпотечний договір № ВКВ 384190, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 .
У подальшому, 28 листопада 2012 року між АТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено Договір про відступлення прав за іпотечними договорами. Того ж дня, 28 листопада 2012 року, між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про передачу прав за іпотечним договором.
На підставі цих угод права вимоги за кредитним та іпотечним договорами щодо майна позивачки перейшли до ТОВ «Кредитні ініціативи».
Позивачка вважає вказані договори про відступлення та передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року нікчемними в силу закону ст. 203, 209, 215, 220, 547 ЦК України.
На обґрунтування нікчемності позивачка посилається на істотні порушення форми та нотаріального порядку посвідчення правочинів, а саме відсутність примірників договорів у нарядах Київського державного нотаріального архіву, анулювання свідоцтва приватного нотаріуса, використання звичайного паперу замість спеціальних нотаріальних бланків, зворотну нумерацію бланків у доданих реєстрах, відсутність належного підтвердження повноважень представників фінансових установ, а також порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про банки і банківську діяльність». У зв`язку з цим позивачка просила суд визнати нікчемним Договір про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року та Договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 року.
Одночасно з поданням позовної заяви у березні 2021 року позивачкою було подано до суду письмову Заяву про поновлення процесуального строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом.
В обґрунтування заяви про поновлення строків позивачка зазначила, що про відсутність оригіналів документів щодо нотаріального посвідчення спірних угод від 28.11.2012 року вона дізналася лише з листа-відповіді Міністерства юстиції України від 02.03.2020 року після того, як 12.09.2019 року представники відповідача намагалися проникнути до житла.
Враховуючи вимоги ст. 123, 261 ЦК України та п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо продовження строків на час дії карантину (COVID-19), позивачка просила суд поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду з позовною заявою про визнання правочинів нікчемними.
Від відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» 27 квітня 2021 року до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що оскаржувані договори відступлення прав вимоги укладені у суворій відповідності до вимог цивільного та фінансового законодавства України, нотаріально посвідчені та зареєстровані у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону і вимога про визнання його нікчемним не підлягає задоволенню за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду.
Також, відповідач подав письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до ст. 257, 267 ЦК України, вказуючи, що спірні угоди укладені у листопаді 2012 року, тоді як позов подано лише у березні 2021 року, тобто з пропуском понад 8 років.
Відповідач ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та треті особи процесуальних позицій або додаткових письмових пояснень суду не надали, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 18.03.2021 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 27.04.2026 року у справі було закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Під час розгляду справи по суті суду стало відомо, що позивачка ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 1 статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2026 року до участі у справі як процесуального правонаступника померлої позивачки ОСОБА_3 було залучено її доньку та спадкоємницю за законом - ОСОБА_2 .
Залучення правонаступника забезпечило дотримання принципу диспозитивності цивільного судочинства та права особи на судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 2 ст. 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Залучений правонаступник ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила позов задовольнити.
Представник відповіда прохала відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані письмові докази, оцінивши їх у сукупності, встановив такі фактичні обставини.
14 листопада 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 1601/1107/96-329, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 28 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом та кінцевим строком повернення.
Того ж дня, 14 листопада 2007 року, на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір №ВКВ 384190, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу. Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_3
28 листопада 2012 року між АТ «Сведбанк» -правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено Договір про відступлення прав за іпотечними договорами, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О.
За договором Банк відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права вимоги за іпотечними договорами, у тому числі за Іпотечним договором № ВКВ 384190 від 14.11.2007 року.
Того ж дня, 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про передачу прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Морозовою С.В.
За даним договором права вимоги за Іпотечним договором щодо майна ОСОБА_3 були передані ТОВ «Кредитні ініціативи».
Всі відомості про заміну іпотекодержателя було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із наступних норм матеріального і процесуального права та правових позицій Верховного Суду.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України та статті 5 ЦПК України.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним - презумпція правомірності правочину, ст. 204 ЦК України.
Статтею 215 ЦК України розмежовано види недійсності правочинів на нікчемні та оспорювані.
Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом - нікчемний правочин.
У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу прямої вказівки закону, незалежно від волі сторін чи ухвалення судового рішення.
У позовній заяві ОСОБА_3 сформулювала позовні вимоги як визнання нікчемним Договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012» та визнання нікчемним Договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012.
Жодних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (реституцію), відновлення становища, яке існувало до порушення, чи усунення перешкод у користуванні майном позивачем подано не було.
Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Велика Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, а також у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №161/5741/21 та від 10 березня 2021 року у справі № 688/3874/18.
Позовна вимога про визнання нікчемного правочину недійсним або про констатацію його нікчемності не є належним та ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів.
Оскільки нікчемний правочин є недійсним у силу закону, задоволення вимоги про визнання його нікчемним не призводить до реального відновлення порушених майнових прав позивача та не створює нових правових наслідків.
За наявності спору про правові наслідки нікчемного правочину, факт його нікчемності підлягає встановленню, підтвердженню або спростуванню судом у мотивувальній частині судового рішення, тоді як у резолютивній частині суду належить вирішувати вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину або інші вимоги про відновлення права.
Застосування неефективного способу захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 161/5741/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду повторно наголосив, що вимога про визнання правочину нікчемним не відповідає сутності цивільного судочинства, оскільки рішення суду не може мати декларативний характер і повинно забезпечувати реальний захист права. Обрання позивачем способу захисту, який є неефективним, унеможливлює задоволення позовних вимог по суті.
Суд дослідив також доводи позивачки щодо дефектів укладення Договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 та Договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012.
Відповідно до статей 203, 209, 220 ЦК України та Закону України «Про іпотеку», договір про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані договори від 28.11.2012 були посвідчені нотаріально приватними новаріусами Київського міського та Київського нотаріального округів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та відомості про зміну іпотекодержателя внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Посилання позивачки на відсутність примірника договору у нарядах державного нотаріального архіву або анулювання свідоцтва нотаріуса у подальшому не є автоматичною законодавчою підставою для кваліфікації нотаріально посвідченого правочину нікчемним, оскільки ухвалення рішень органом нотаріального нагляду чи порушення правил нотаріального діловодства не скасовують презумпцію правомірності правочину за ст. 204 ЦК України та нотаріальну дію, вчинену до моменту такого анулювання.
Крім того, боржник у зобов`язанні - іпотекодавець не є стороною договору відступлення права вимоги між фінансовими установами.
Боржник має право оспорювати такий договір лише у випадку, якщо цим правочином порушено його безпосередні суб`єктивні права або збільшено обсяг його зобов`язань.
Заміна кредитора - іпотекодержателя у зобов`язанні не змінює змісту та розміру заборгованості боржника за Кредитним та Іпотечним договорами, а отже, сам факт укладення договорів відступлення від 28.11.2012 року не порушує суб`єктивних прав ОСОБА_3 у спосіб, який вимагав би констатації їх нікчемності.
За заявою відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» заявлено застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки згідно до ст. 257 ЦК України.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила за ч. 1 ст. 261 ЦК України.
За частиною 3 статті 261 ЦК України щодо вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину перебіг позовної давності починається від дня, коли почалося його виконання.
Оспорювані договори про відступлення та передачу прав за іпотечним договором були укладені 28 листопада 2012 року.
Як роз`яснено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 641/76/17, позовна давність не поширюється на констатацію нікчемності правочину як таку, проте поширюється на вимоги про застосування наслідків виконання нікчемного правочину чи оспорення угод.
Спірні договори відступлення та передачу прав вимоги за іпотекою укладені 28 листопада 2012 року.
Твердження позивачки у заяві про поновлення строків про те, що вона дізналася про порушення прав лише 02.03.2020 року з листа Міністерства юстиції України, спростовуються матеріалами справи.
Судом встановлено, що про зміну кредитора та відступлення прав вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» позивачка та її піклувальник були обізнані ще під час судових процесів у 2013–2016 роках, зокрема у справі № 554/1135/2013 за позовом про стягнення заборгованості. Позов подано лише 17 березня 2021 року, тобто зі спливом понад 8 років після укладення угод.
Водночас, відповідно до усталеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду постанова від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, позовна давність застосовується лише тоді, коли позов є обґрунтованим по суті. Якщо у задоволенні позову відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю вимог або обранням неналежного способу захисту, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності (ст. 267 ЦК України) відсутні.
Позивачка та її піклувальник були обізнані про заміну кредитора та іпотекодержателя на ТОВ «Кредитні ініціативи» значно раніше, зокрема, у ході направлення вимог про погашення заборгованості та здійснення заходи щодо звернення стягнення.
Позов подано до суду лише у березні 2021 року, тобто через 8 років і 3 місяці з моменту укладення угод.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, перш ніж застосувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити у рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Якщо таке право чи інтерес не порушені або обрано неналежний спосіб захисту, суд відмовляє в задоволенні позову саме з цих підстав. Сплив позовної давності у такому разі є додатковим аргументом, який підтверджує неможливість захисту права у судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання нікчемними Договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року та Договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 року не підлягають задоволенню у зв`язку з обранням позивачкою неналежного та неефективного способу захисту прав, а також пропуском позовної давності.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 55, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 15, 16, 203, 204, 209, 215, 216, 220, 256, 257, 261, 267, 547, 1216, 1218 ЦК України, суд ,-
У Х В А Л И В :
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 - правонаступника ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи Директор Київського державного нотаріального архіву Гуль Лідія Олександрівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць Інна Олександрівна, Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання правочинів нікчемними - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.В. Тімошенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua