Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №553/2858/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/2858/26

Провадження № 3/553/614/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25.09.2026м. Полтава

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Подмаркова Ю.М., за участю секретаря судових засідань – Мороза Ю.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтаві, є громадянином України, здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , даних про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року не надано,

за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 122426 від 02.07.2026 ОСОБА_1 ставиться в вину правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за наступних обставин: 02.07.2026, близько 13 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) вчиняв домашнє насильство фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме удари руками та ногами по обличчю, тулубу та ногах, кидав у неї посуд, чим було завдано шкоди фізичному здоров`ю потерпілій ОСОБА_2 .

У судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні домашнього насильства за вказаних обставин та пояснив, що 02.07.2026 не вчиняв стосовно дружини домашнє насильство. В той день з дружиною у них стався конфлікт на побутовому грунті. Фізичну силу стосовно дружини він не застосовував, ударів не наносив. Чому вона викликала поліції, не може пояснити. Просив закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 02.07.2026 між нею та ОСОБА_1 виник побутовий конфлікт, який не був домашнім насильством. Під час конфлікту їй не було завдано шкоди фізичному здоров`ю, тілесних ушкодженя ОСОБА_1 їй не наносив. Поліція нею була викликана в наслідок емоцій і душевного хвилювання. Стосовно кидання посуду пояснила, що такого не було, лише розбилася чашка. В той же день конфлікт було вичерпано, вони примирилися. Просила закрити провадження у справі.

Також від потерпілої ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких зазначила, що 02.07.2026 між нею та ОСОБА_1 виник побутовий конфлікт, який за своєю складовою не був домашнім насильством, під час конфлікту їй не було завдано фізичної, матеріальної та психологічної шкоди. Поліція нею була викликана в наслідок емоцій і душевного хвилювання та під цими чинниками були надані письмові пояснення поліції.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд доходить висновку про таке.

Відповідальність за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. п. 4, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 4) економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; 14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.; 17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Об`єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Тобто, домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання фізичної або психологічної шкоди.

Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством. Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вище перераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов`язково завжди приводить.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 122426 від 02.07.2026, в якому викладено обставини правопорушення (а. с. 1), надано письмові поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 02.07.2026 (а. с. 2); терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_1 (а. с. 3); форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 (а. с. 4).

В ході судового розгляду не знайшло підтвердження та не доведено жодними доказами вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 стосовно його дружини ОСОБА_2 фізичного характеру (удари руками та ногами по обличчю, тулубу та ногах, кидання посуду в бік потерпілої). Дану обставину заперечила і сама потерпіла у судовому засіданні.

Викладені у протоколі обставини не містять даних про вчинення домашнього насильства фізичного характеру.

Виходячи з принципу диспозитивності судочинства, суд зазначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається судом в межах пред`явленого обвинувачення, а у даному випадку в межах фактичних обставин викладених у складеному відносно особи протоколі про адміністративне правопорушення.

Повідомлені як особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, так і потерпілою ОСОБА_2 , обставини події 02.07.2026, свідчать про те, що фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт, який носив обопільний характер. Стверджувати, що внаслідок сварки, хтось із сторін постраждав більше, ніж інший, чи зазнав шкоди, немає.

Згідно з вимогами діючого законодавства особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, під час якого необхідно всебічно, повно, і об`єктивно з`ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, адже ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй у провину. Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в статті 62 Конституції України.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки подані суду на дослідження докази не дають підстав для того, щоб дійти висновку про те, що у діях ОСОБА_1 є склад інкримінованого адміністративного правопорушення, то суд приходить до переконання, що провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення належить закрити.

Керуючись ст. 9, п. 1 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.М. Подмаркова