Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №530/817/26 — Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/817/26

Номер провадження 2/530/717/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ситник О.В., за участю секретаря судового засідання – Тараненко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Зіньків цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Кредит Фінанс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві представник зазначив, що 12.10.2024 р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1458-7483, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 9600,00 грн, строком кредитування 365 днів, базовий період – 30 днів, знижена % ставка- 1,00 % в день. Також Додатковою угодою № 1 від 13.10.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1458-7483 від 12.10.2024 р., відповідачу надано додаткові кошти у кредит у сумі 3900,00 грн. Також Додатковою угодою № 2 від 22.10.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1458-7483 від 12.10.2024 р., відповідачу надано додаткові кошти у кредит у сумі 5500,00 грн. Позивач виконав умови договору, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача через систему LiqPay, зазначений відповідачем в особистому кабінеті.

Відповідач не виконував умов кредитного договору належним чином, внаслідок чого станом на 18.03.2026 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 84352,00 грн, з яких 19000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 61522,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 2850,00 грн – заборгованість по комісії, 980,00 грн – заборгованість по штрафах. Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а саме 84352,00 грн, а також 2662,40 грн судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначав про розгляд справи за відсутності представника та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 14.05.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача в позові просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

07.07.2026 р. відповідач ОСОБА_1 направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та витребувати у позивача оригінали електронних доказів, оскільки отримання відповідачем одноразового ідентифікатора і підписання ним договору чи додаткових угод не доведено, а надані позивачем паперові копії електронних доказів кредитного договору з доповненням, які містять інформацію про їх підписання електронним підписом – одноразовим ідентифікатором – не можна вважати достовірними та достатніми, до то ж нарахування відсотків незаконно надмірно нараховано, і вони підлягають списанню згідно положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, так як і сума комісії, в матеріалах справи відсутні належні докази перерахування коштів відповідачу, не надано первинних бухгалтерських документів, щоб підтверджували це, не відомо кому належать карткові рахунки, на які переказано кошти кредиту, а отже позивач не довів обставини, на яких грнтуються позовні вимоги, просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, так як це є перекладанням обов`язку доказування на суд. Та додала документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 являється дружиною військовослужбовця.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 12.10.2024 р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1458-7483, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 9600,00 грн, строком кредитування 365 днів, базовий період – 30 днів, знижена % ставка- 1,00 % в день. Також Додатковою угодою № 1 від 13.10.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1458-7483 від 12.10.2024 р., відповідачу надано додаткові кошти у кредит у сумі 3900,00 грн. Також Додатковою угодою № 2 від 22.10.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1458-7483 від 12.10.2024 р., відповідачу надано додаткові кошти у кредит у сумі 5500,00 грн.

Згідно пункту 2.2. Договору про надання кредиту № 1458-7483 Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування тасплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно п.п. 3.1. Цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». 3.2. Для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надав Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом оформлення заявки на вебсайті Кредитодавця або у Мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані Кредитодавцю через Систему BankID НБУ. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою вебсайту Кредитодавця/Мобільним додатком та які необхідні для укладення цього Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.

Пункт 3.3. При поданні інформації відповідно до п.3.2. цього Договору Позичальником вперше, відбувається реєстрація Позичальника у ІКС Кредитодавця через вебсайт Кредитодавця або Мобільний додаток та формується Позичальнику його особистий розділ у ІКС Кредитодавця (Особистий кабінет). Доступ до Особистого кабінету здійснюється Позичальником після авторизації шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику каналом комунікації, що наданий

Позичальником згідно п.3.2. цього Договору, зокрема, але не виключно, в один із наступних способів:

- у СМС-повідомленні;

- з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram тощо);

- електронним листом;

- шляхом здійснення дзвінку та повідомлення одноразового ідентифікатора.

Використання Позичальником для входу в Особистий кабінет одноразового ідентифікатора, який вважається електронним підписом у сфері електронної комерції, має юридичне значення ідентифікації Позичальника в ІКС Кредитодавця в розумінні положень ч.8 ст.11 та абз. 1 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію».

Під час реєстрації Позичальника у ІКС Кредитодавця Позичальник проставляючи відповідну відмітку (чекбокс) у спеціальному полі підтверджує, що Позичальник надав Згоду на обробку своїх персональних даних Кредитодавцю і телекомунікаційним операторам, надав згоду на отримання маркетингових розсилок та надав згоду на укладення з Кредитодавцем Договору про використання електронних підписів для вчинення правочинів, а також підтвердив, що ознайомився з Положенням про конфіденційність, Правилами надання кредиту, Правилами укладення договорів поруки, Публічною інформацією про діяльність Кредитодавця та Порядком здійснення належної перевірки особи поручителя.

3.9. Безпосередньо після отримання акцепту від Позичальника, що є укладенням цього Договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», Кредитодавець накладає на цей Договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Безпосередньо після цього Кредитодавець направляє Позичальнику підтвердження вчинення (укладення) цього Договору у формі електронного документа та примірник (оригінал) цього Договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містить кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані електронні документи направляються в Особистий кабінет Позичальника та на електронну адресу Позичальника, вказану ним упорядку, встановленому п.3.2. Договору.

Пункт 3.10. Укладаючи цей Договір, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі цей Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил. Відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання Договору є використання Позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 3.12. Сторони узгодили, що Кредитодавець надсилає (повторно надсилає) Позичальнику підписаний Договір у Особистий кабінет Позичальника та на його електронну адресу marenhaluda@gmail.com.

Отже, Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://creditkasa.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту Позичальником оферти Товариства, що є укладенням Договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», Товариство наклало на оригінал Договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал Договору був завантажений в Особистий кабінет Клієнта.

Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.

Факт перерахування коштів підтверджується квитанціями від 12.10.2024 року, 13.10.2024 року, 22.10.2024 року, з якої вбачається, що ТОВ "Укр кредит фінанс" перерахувало на картку грошові кошти у загальній сумі сумі 19 000,00 грн (а.с. 45-46).

Згідно із ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Слід зазначити, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що Договір № 1458-7483 від 12.10.2024 року про надання кредиту нею оспорювалися в судовому порядку чи визнані недійсними в порядку, встановленому законом, посилання на такі обставини також відсутні. Отже, суд приходить до висновку, що недійсними або неукладеними вказані договори чи їх окремі положення не визнавалися, а тому в силу положень статті 204 ЦПК України вони підлягають виконанню.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 зробила висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Укр кредит фінанс» надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення прострочених платежів по тілу кредиту у сумі 19000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 61522,00 грн, 720 грн - комісії за надання; 2850,00 грн – комісії за обслуговування, 980,00 грн неустойки, то суд виходить з наступного.

Як було встановлено судом, до відзиву на позовну заяву представником відповідача додано копію свідоцтва про шлюб, із якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 02.11.2023 року зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 , копію сповіщення сім`ї № 1в/3/507, свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , а також копію посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_1 від 22.03.2021 року на ім`я ОСОБА_2 , та посвідчення дружини померлого військовослужбовця серія НОМЕР_2 від 10.06.2025 р., з якого вбачається, що остання має пільги, встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли)під час проходження війської служби.

Згідно із підпунктом 3 пункту 4 розділу І Закону України від 20.05.2014 № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (далі - Закон № 1275) у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтю 14 доповнено пунктом 15 такого змісту:

«15. Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Пунктом 3 Розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1275 передбачено поширити дію пункту 3, підпункту 3 пункту 4, пункту 9 розділу І цього Закону на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Тобто, законодавець передбачив ретроактивну дію ч. 15 ст. 14 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» , який набрав чинності 18.05.2024 року, п. 15 ч. 14 Закону № 2011 викладено у наступній редакції:

«Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 1 резолютивною частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

У п. 2 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

З огляду на викладене, положення п. 15 ст. 14 Закону № 2011 в редакції Закону № 3633 покращує становище фізичної особи позичальника виключно в частині несення юридичної відповідальності, однак проценти за користування кредитом не є видом юридичної відповідальності, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 3633 з 18.05.2024 року щодо ненарахування процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду дружинам військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, з дати набрання ним чинності.

Також, необхідно зазначити, що вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.08.2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і також є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 року № 18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02. 2019 №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

При цьому п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Відповідачем надано докази, що підтверджують факт того, що ОСОБА_1 дружина померлого військовослужбовця, посвідчення дружини серія НОМЕР_2 від 10.06.2025 р..

Судом встановлено, що договір № 1458-7483 по кредиту було укладено від 12.10.2024 р. року, а чоловік відповідача – ОСОБА_2 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації та загинув під час виконання заходів для забезпеченя оборони України, що підтверджено сповіщенням сім`ї № 1в/3/507 від 18.03.2025 р., відповідач ОСОБА_1 має статус дружини військовослужбовця Збройних Сил України, у тому числі й у період виконання умов кредитного договору, та на неї з моменту набрання чинності вказаних змін, а саме з 12.10.2024 поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 61522,00 грн, 720 грн - комісії за надання; 2850,00 грн – комісії за обслуговування, 980,00 грн неустойки, стягненню не підлягають, зважаючи на право відповідачки, як дружини військовослужбовця, на пільги, передбачені вказаним Законом.

Згідно із ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Що стосується понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2662,40 грн., то суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Укр кредит фінанс» судом задоволено частково, а саме на 22,52 % (19000:84352,00х100%), з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі пропорційній частині задоволених позовних вимог, що складає 599,57 грн (2662,40х22,52 %:100%).

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 530, 549-551, 599, 624, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України “Про електронну комерцію”, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» , ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598), заборгованість за кредитним договором № 1458-7483 від 12.10.2024 р. в розмірі 19000 (дев`ятнадцять тисяч) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598), судовий збір у сумі 599 (п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 57 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ситник