Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №376/1791/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1791/26

Провадження № 2/376/1751/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Сквира

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Ловінської С.С.,

за участю секретаря судових засідань Кропивлянської С.М.,

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовом до ОСОБА_1 ,просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №1492910 від 20.04.2020 в розмірі 29 040,00 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на те, що 20.04.2020 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 1492910, згідно з умовами якого відповідач отримав 12000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. 29.12.2020 між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 58–МЛ від 29.12.2020. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 1492910 від 20.04.2020. Сума заборгованості Відповідача становить 29040 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту- 12000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків– 15840 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить – 1200 грн; заборгованість по штрафах/пені становить - 0 грн.

Ухвалою судді Сквирського районного суду Київської області від 14.07.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутністю представника позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовна заява не містить належних, допустимих та достатніх доказів, які беззаперечно підтверджують усі обставини, на які посилається позивач. Зазначив, що у даній справі позивач не довів у належний спосіб: факт зарахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача; правильність і договірну обґрунтованість кожного елементу нарахованої заборгованості; належність переходу права вимоги саме щодо зобов`язань відповідача. Вказав, що відповідно до умов Кредитного договору (п. 1.3, п. 1.4), кредит наданий строком на 30 днів, а термін повернення кредиту та сплати процентів і комісії — 20.05.2020. Зазначив, що перебіг загальної трирічної позовної давності за вимогами про стягнення тіла кредиту та комісії розпочався не пізніше 21.05.2020 і сплив не пізніше 21.05.2023. Відповідач заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі саме з цієї підстави. Вказав, що застосована ставка 1,00 % на день не підтверджена умовами наданого договору, що ставить під сумнів правильність та договірну обґрунтованість всього розрахунку заборгованості за процентами (15840,00 грн). Разом з тим, зазначив, що позивач обґрунтовує своє право вимоги Договором відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал», а також Витягом з реєстру боржників щодо відповідача. Разом з тим наданий Витяг датований і підписаний 10.09.2025 — тобто майже через 5 років після дати укладення самого Договору відступлення.Також позивачем надано Довідку про ідентифікацію, яка підтверджує лише факт відправлення одноразового ідентифікатора на номер телефону, вказаний у заявці на кредит, та факт використання цього коду для акцепту договору. Разом з тим цей документ складений і підписаний одноособово самим кредитодавцем і не підтверджений жодним незалежним джерелом. Звертає увагу, що позивач просить стягнути з відповідача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, але дана справа є типовою справою про стягнення незначної заборгованості за стандартним договором споживчого кредиту мікрофінансової установи, а сама позовна заява має стандартизований зміст, що використовується позивачем у значній кількості аналогічних справ. З огляду на типовість справи, незначний обсяг фактично виконаної роботи (6,5 годин) та відсутність фактичної складності спору, заявлена сума 8 000,00 грн є явно завищеною та не відповідає критерію співмірності. Просить застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у задоволенні вимог ТОВ «ФК «Кредит –Капітал» відмовити, у разі часткового або повного задоволення позовних вимог – зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому вказав, що позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду, так як кредитний договір № 1492910 був укладений 20.04.2020, коли було продовжено строк позовної давності з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та у період дії воєнного стану. Отже, строк позовної давності в Даному Кредитному договорі починається з 04.09.2025. На підтвердження надання відповідачу кредиту позивач подав копію платіжного доручення № 18380856 від 20.04.2020 року, з якого слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 на Кредит рах.№ НОМЕР_1 , кредитні кошти в сумі 12000 грн. 00 коп. Зазначив, що сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29 грудня 2020. З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог вбачається, що ТзОВ «Мілоан» передало, а ТзОВ ФК «КредитКапітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 1492910 від 20.04.2020. Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимог, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в загальній сумі заборгованості 29040,00 грн. Всі дані вказані у Витягу повністю відповідають Договору відступлення права вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 та вказують на те, що Позивач не вносив інші дані відмінні від тих, які надані ТОВ «Мілоан». Зауважив, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Також зазначив, що після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості виконаний ТОВ «МІЛОАН», враховує щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України.Зазначив, що розмір витрат на правову допомогу у сумі 8 000 грн є обґрунтованим та підтвердженим договором №0107 від 01.07.2026, ордером, актом №Д/26405 та детальним описом наданих послуг. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «ФК "Кредит-Капітал».

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.04.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1492910.

Відповідно до п. 1.2.. Договору сума кредиту становить 12 000,00 грн.

Згідно п.п. 1.3.-1.4. Договору: кредит надається строком на 30 днів з 20.04.2020, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 20.05.2020.

Згідно п.1.5.1. Договору Комісія за надання кредиту: 1200,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово

Відповідно п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2 880,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,80% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Відповідно до п.1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» вих.№ б/н від 10.09.2025 кредитний договір №1492910, підписано 20.04.2020 13:36:37 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором S14954 (а.с.10 зворот).

Анкета-заява на отримання кредиту №1492910 від 16.04.2020 містить основні умови договору: сума кредиту - 12 000,00 грн; загальний строк кредитування: 30 днів. Комісія за надання кредиту: 10,00% від суми кредиту. Проценти за користування кредитом: 2880,00 грн. Нараховуються за ставкою 0,80 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.10 зворот).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 12000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 18380856 від 20.04.2020 (а.с.11).

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 14.07.2026 АТ «Таскомбанк» надав інформацію про те, що на на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 у гривнях, операції по якому могли здійснюватися за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , 20.04.2020 о 13:36:40 зараховано кошти в сумі 12000,00 грн та надано виписку по рахунку.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №1492910 від 20.04.2020, сформованої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сума заборгованості ОСОБА_1 становить 29040,00 грн, з яких: 12000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту; 15840,00 грн – заборгованість за відсотками; 1200,00 грн - заборгованість за комісіями (а.с.13).

29.12.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с.14-16).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 58-МЛ від 29.12.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1492910 від 20.04.2020 в сумі 29040,00 грн, що складаються з залишку по тілу кредиту – 12000,00 грн, залишок по відсотках – 15840,00 грн, залишок по комісії – 1200,00 грн (а.с.18).

Відповідачу надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих№20300553/5502 від 01.04.2026 (а.с.18 зворот).

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 1492910 від 20.04.2020.

Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, п.п. 53, 53) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п. 6.19).

При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16.

Нарахування позивачем відповідачу за вищезазначеним договором відсотків на прострочену заборгованість та відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору є безпідставним.

Отже, кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом за вказаним договором за з 20.04.2020 по 20.05.2020 (30 днів), але провів нарахування відсотків по 19.07.2020.

Нарахування та стягнення із відповідача процентів за користування кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Частиною 8 ст.18 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вбачається з п.1.2. Договору сума кредиту становить 12000 грн,п.п. 1.3.-1.4. Договору: кредит надається строком на 30 днів з 20.04.2020, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 20.05.2020. В п.1.5.2. сторонами погоджені проценти за користування кредитом: 2 880,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,80% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Оскільки тіло кредиту (12000 грн), відсотки (2880,00 грн) та комісія за видачу кредиту (1200,00 грн) відповідачем не було сплачено, що і самим відповідачем ОСОБА_1 не оспорюється, тому суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1492910 від 20.04.2020 у загальному розмірі – 16080,00 грн (12000,00 +2880,00 + 1200,00).

Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було. Умови договору також не оспорюються.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1492910 від 20.04.2020 в сумі 16 080,00 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 01 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, строк позовної давності продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .

Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом України від 14.05.2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04.09.2025 року, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Суд враховує, що позов у даній справі подано до суду 18.06.2026, тобто в межах загальної трирічної позовної давності.

Позивач ставить вимогу про стягнення судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, та оскільки позов задоволено на 55,37 % (16080 грн х 100 : 29040 грн ), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 474,17 грн та витрати

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.20), акт № Д/26405 від 14.04.2026 наданих послуг (правової/ правничої допомоги) (а.с.20 зворот), детальний опис наданих послуг від 14.04.2026 по акту № Д/26405 від 14.04.2026 наданих послуг (а.с.20 зворот), копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю (а.с.19).

За змістом статті 134 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказує, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В даній справі, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 01.09.2022 по справі № 640/16093/21.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно постанови ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відступу від вказаної правової позиції не було.

Разом з цим, з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно них існує судова практика, складнощів щодо процесу доказування чи витребування доказів не виникало, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд приходить до переконання, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 4 000 грн, що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268,,352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково .

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) суму заборгованості за Кредитним договором № 1492910 від 20.04.2020 в розмірі 16 080,00 грн (шістнадцять тисяч вісімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) судовий збір у розмірі 1 474,17 грн (одна тисяча чотириста сімдесят чотири гривні 17 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу проголошення рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, Львівська область, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,буд.1, 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.С.Ловінська