Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №373/1657/23 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/1657/23

Провадження № 3-в/373/18/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Суддя Переяславського міськрайонного суду

Київської області Залеська А.О.,

За участі представника органу пробації Паламарчука В.В.

розглянувши клопотання (подання) начальника Бориспільського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області Паламарчука В.В. про вирішення питань, пов`язаних з звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.08.2023 за ч.1 ст. 183-1 КУпАП,

встановив:

16.09.2026 начальник Бориспільського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області Паламарчука В.В. звернувся до суду з поданням, в якому ви рішити питання звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 29.08.2023, якою він визнаний винуватим за ч.1 ст. 183-1 КУпАП, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 до винесення вказаної постанови, а саме: 10.08.2023 був мобілізований та до теперішнього часу проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Такі обставини понад три роки об`єктивно унеможливили виконання стягнення (відпрацювання боржником) суспільно корисних робіт. Крім того, станом на 30.01.2026 аліменти згідно постанови державного виконавця стягуються через військову частину за місцем служби боржника та надходять на депозитний рахунок відділу з подальшим перерахуванням їх стягувачу.

В судовому засіданні представник органу пробації Паламарчук В.В. просив врахувати викладені у поданні обставини, що унеможливлюють виконання постанови суду від 29.08.2023, а також застосувати аналогію закону: ст. 80 КК України та звільнити мобілізованого ОСОБА_1 від відбування покарання (у даному випадку - стягнення) у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (у даному випадку - постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності), а саме: сплив двох років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду, яким особу засуджено до покарання менш суворого ніж обмеження волі.

Надані суду матеріали особової справи № 12/2023 свідчать про наступне

29.08.2023 постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 183-1 КУпАП, (несплата аліментів) та накладено на нього стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт.

12.09.2023 ОСОБА_1 поставлений на облік органом пробації.

15.09.2023 ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомив працівника пробації, що з`явитися до відділу пробації не може, оскільки перебуває на службі в ЗСУ.

Згідно інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 за №1/2916 від 20.09.2023 ОСОБА_1 10.08.2023 був мобілізований та проходить службу у в/ч НОМЕР_1 .

Згідно відповіді ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області за №222582-2025 від 01.10.2025 (798923) станом на 13.09.2025 ОСОБА_1 не перебуває серед числа осіб, які самовільно залишили місце проходження військової служби.

Відповідно до листа-відповіді з Переяславського відділу ДВС за №7245 від 30.01.2026 станом на 30.01.2026 кошти аліментів з ОСОБА_1 стягуються згідно постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату боржника.

Частина 1 ст. 183-1 КУпАП передбачає відповідальність за несплату аліментів у виді суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Такий вид стягнення згідно цієї норми закону є безальтернативним та згідно інших положень КУпАП за жодних обставин не може бути замінений на інший вид стягнення.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

А тому з врахуванням мети адміністративного стягнення, суд аналізує можливість реального виконання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт ОСОБА_1 , який притягнутий до адміністративної відповідальності та водночас є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації .

Як видно зі змісту ст. 31-1 КУпАП при визначенні кола осіб, до яких не може бути застосоване стягнення у виді суспільно-корисних робіт законодавець не включив ні військових строкової служби, ні осіб призваних на військову службу по мобілізації.

При цьому положення ст. 31-1 КУпАП та Глави 31-А КУпАП «Провадження про виконання постанови про застосування суспільно корисних робіт» покладає виключно на орган місцевого самоврядування визначення виду та переліку об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи.

Вказане включає можливість відбування суспільно корисних робіт за місцем проходження особою військової служби під час мобілізації.

Враховуючи все вищевикладене, існують обставини, які унеможливлюють виконання постанови суду за ч. 1. ст. 183-1 КУпАП відносно боржника по аліментам, який призваний на військову службу по мобілізації, а отже не може відбувати стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Призов правопорушника ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період (воєнний стан) розглядається судом як своєрідний акт амністії, який усуває застосування до нього адміністративного стягнення у виді суспільно-корисних робіт, що передбачено санкцією ч.1 ст. 183-1 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи інтереси держави, які превалюють над метою накладання адміністративного стягнення, визначеною у ст. 23 КУпАП, суд вважає, що існують підстави для визнання постанови суду від 29.08.2023 ( справа № 373/1657/23) про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.1 ст. 183-1 КУпАП такою, що не підлягає виконанню та звільнення його від відбування визначеного судом стягнення.

Окремо, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції. Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У п. 3.4 і 3.6. свого рішення від 11.10.2011 (справа 10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, суди у своїй практиці (зокрема: справа №736/323/19, справа №373/1692/29, справа № 375/297/20, справа № 373/1871/22 ) до правовідносин, які виникли у зв`язку з вчиненням адміністративних правопорушень, застосовують аналогію закону, а саме норми п.1 ч.1ч.3 ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, за умови, якщо з дня набрання чинності вироком його не було виконано в такі строки: два роки у разі засудження особи до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, і при засуджений не ухилявся від відбування покарання.

Системний аналіз законодавства про адміністративні правопорушення у поєднанні із кримінальним законом і судовою практикою, дає підстави для висновку, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і в усякому разі не перевищувати двох років (якщо особа не ухиляється від виконання покарання), оскільки в іншому випадку особи, які притягуються до адміністративної відповідальності, у питанні давності виконання постанови перебуватимуть в явно в невигідній позиції в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення, передбачене Кримінального кодексу України та засуджені вироком.

Згідно п.13.14. Порядку, усі питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно до статті 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення вирішуються судом, який виніс постанову.

Відповідно до ст. 304, 305 КУпАП контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом. Питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подання слід задовольнити та звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.08.2023 за ч.1 ст. 183-1 КУпАП, яка набрала чинності 09.09.2023, у зв`язку з неможливістю відбування призначеного судом стягнення ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, та закінченням двох річного строку давності виконання постанови відповідної суду по аналогії ст. 80 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 80 КК України, ст. 304-305 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника Бориспільського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області Паламарчука В.В. – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.08.2023, у зв`язку з закінченням строку давності виконання відповідного судового рішення.

Суддя А.О. Залеська