Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №369/21428/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21428/25

Провадження № 2-а/369/138/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Янченко А.В.,

за участі секретаря судового засідання: Лисяк К.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 369/21428/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дейсак Юлії Степанівни, Депертаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 , Депертаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій поліцейського капрала поліції, 2 взвод 2 рота, 1 бат. УПП в Івано-Франківській області Дейсак Юлії Степанівни щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6072470 та скасування її.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 6072470, винесеною капралом поліції, 2 взвод 2 рота, 1 бат. УПП в ІваноФранківській області Дейсак Юлією Степанівною (далі – капрал поліції Дейсак Ю.С.), позивача було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

02.11.2025, близько 22:47 позивач рухаючись в напрямку н.п. Поляниця, ІваноФранківської області був зупинений співробітниками патрульної поліції капралом поліції Дейсак Ю.С. та її колегою лейтенантом поліції Олександром (з посвідченням якого позивачу належним чином ознайомитися не вдалося).

Причиною зупинки на їхню думку став проїзд позивача на заборонений сигнал жовтого кольору світлофора, хоча виїзд позивача в зону перехрестя здійснювався на зелений колір світлофора.

З фактичних даних на, які покликалися співробітники поліції лише відеозапис з відеореєстратора низької якості, який був записаний з їхнього службового авто, з вулиці, яка знаходилася перпендикулярно вулиці по якій я здійснював рух на транспортному засобі.

При цьому кут огляду, з камери відеореєстратора не надає змогу належним чином оцінити чи здійснював я виїзд в зону перехрестя саме на жовтий колір, як і не дає змогу зрозуміти де знаходиться «стоп лінія». Інших доказів, які б прямо стверджували на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення поліції капралом поліції Дейсак Ю.С. надано не було.

Також, на початку розмови з уповноваженою посадовою особою, капралом поліції Дейсак Ю.С., позивачу було відмовлено в наданні копії документа, який підтверджує, що фіксація події здійснювалася на службовий, а не особистий відеореєстратор.

Зважаючи на вказане причина зупинки автомобіля позивача відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про національну поліцію» була від самого початку незаконною, у зв`язку пред`явленням недопустимих доказів. Також, ще не розпочавши розгляд справи капрал поліції Дейсак Ю.С., свідомо порушила презумпцію невинуватості проголошену статтею 62 Конституції України зокрема шляхом констатації факту вчинення адміністративного правопорушення позивачем без розгляду справи.

Під час спілкування позивача з капралом поліції Дейсак Ю.С., її напарник висловлював в бік позивача застереження щодо ініціювання перевірки позивача на стан сп`яніння у зв`язку з тим, що він вимагав надати допустимі та достатні докази, які підтверджують законність його зупинки.

Також, отримавши словесні погрози від капрала поліції Дейсак Ю.С. притягнути позивача до відповідальності за непред`явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, які водій за частино першою статті 32 Закону України «Про національну поліцію» має надати у випадку визначеної законної вимоги, якої у зв`язку з відсутністю належних, допустимих і достатніх доказів вини не було, позивач був змушений пред`явити вказані документи.

Після початку розгляду справи про адміністративне правопорушення капралом поліції Дейсак Ю.С., як уповноваженою посадовою особою, її напарник здійснював систематичне втручання в процес, при цьому перебуваючи з вимкненою камерою.

В процесі розгляду капралом поліції Дейсак Ю.С. позивачу було роз`яснено права згідно статті 268 КУпАП, але через системні втручання у цей процес роз`яснення її напарника, позивач був змушений декілька разів просити детальнішого пояснення окремих прав, які я б хотів реалізувати.

Одразу після розгляду справи позивач подав клопотання про надання копії документа, який підтверджує походження відеореєстратора, на який здійснено фіксацію події, однак позивачу було відмовлено в задоволенні у зв`язку з відсутністю такого документа.

Також, у зв`язку з допущенням низки порушень капралом поліції Дейсак Ю.С. від початку розгляду справи та втручанням у процес розгляду напарника позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи для використання послуг адвоката, однак позивачу було необґрунтовано відмовлено та запропоновано перетелефонувати до адвоката чи центру безоплатної правової допомоги попри те, що вже було близько 23:30 год та робочий час адвокатів і інших фахівців у галузі права був завершений.

Зауваження про неробочий час для отримання послуг правової допомоги капралом поліції Дейсак Ю.С. було проігноровано.

З метою скасування постанови ЕНА № 6072470 та вирішення питання щодо законності дій співробітників патрульної поліції, позивач 03.11.2025 подав скаргу до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області та листом від 10.11.2025 № К-810/41/20/01-2025 за підписом начальника УПП в Івано-Франківській області Олега Костенка позивачу було відмолено в скасуванні постанови та проігноровано інші елементи скарги, порядок розгляду яких регулюється законами України «Про звернення громадян», «Про адміністративну процедуру» та «Про захист персональних даних».

Таким чином, зважаючи на значну кількість допущених порушень при розгляді справи капралом поліції Дейсак Ю.С. та її напарником, необґрунтоване відхилення клопотань щодо реалізації прав визначених у статті 268 КУпАП, позивач був позбавлений права на справедливий, всебічний, повний і об`єктивний розгляд справи, а дії капрала поліції Дейсак Ю.С. щодо складення постанови про накладення адміністративного стягнення протиправними ЕНА № 6072470 та вчиненими з порушенням вимог статей 268, 279, 279-1 КУпАП.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

06.12.2021 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого другий відповідач зазначив, що факт порушення ПДР позивачем був виявлений поліцейським, який з дотриманням вимог закону та обґрунтовано прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся відповідно до вимог чинного законодавства, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 6072470 від 02.11.2025 є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.

Учасники не заперечили проти такого порядку розгляду справи.

14.12.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої останній просив відхилити позов на позов.

Заперечення на відповідь на відзив від позивача до суду не надійшло.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, приходить до висновків що позов не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2025 близько 22 години 47 хвилин екіпаж патрульної поліції Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Івано-Франківській області ДПП) під час патрулювання вулиці Двірська у с. Крихівці помітили транспортний засіб (далі - ТЗ) KIA SPORTAGE н.з. НОМЕР_1 , водій якого проїхав перехрестя вулиць Крихівецька та Двірська на заборонний сигнал світлофору жовтого кольору чим порушив підпункт «ґ» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі – ПДР).

Після зупинки вказаного ТЗ працівники поліції представились відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», повідомили про причину зупинки та висловили законну вимогу до водія про пред`явлення документів, передбачених підпунктами (а), (б), (ґ) пункту 2.1 ПДР. Водієм виявився ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 – позивач.

Після встановлення особи водія та перевірки наданих документів, відповідно до статті 279 КУпАП, капрал поліції Дейсак Ю.С., як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення зазначені у статті 222 КУпАП, в тому числі за частиною другою статті 122 КУпАП, провів розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене частиною другою статті 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи позивача ознайомлено з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності передбаченими статтею 268 КУпАП, статтею 63 Конституції України, відеозаписом з автомобільного відеореєстратора на який зафіксовано момент проїзду позивачем перехрестя на заборонний сигнал світлофору, заслухано пояснення позивача з приводу події та наявного відеозапису.

Встановивши всі обставини справи капрал поліції Дейсак Ю.С. розгляд справи завершив та прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень. Позивачу роз`яснено порядок виконання та оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, а відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Суд погоджується з доводами відповідача, що навпроти виїзду з вулиці Двірської у с. Крихівці встановлено дублюючий світлофорний об`єкт, який дублює сигнали основного світлофору, встановленого перед поворотом на вулицю Двірську з вулиці Крихівецька і який подає сигнали транспортним засобам, що рухаються по вул. Крихівецькій від вулиці Мазепи у м. Івано-Франківську в напрямку с. Драгомирчани – напрямок руху ТЗ KIA SPORTAGE н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача.

Вказаний дублюючий світлофорний об`єкт чітко зафіксований на відеозаписі з автомобільного відеореєстратора, як і «жовтий», а далі і «червоний» сигнали світлофора. Так, на відеозаписі та Фото 1,2 зафіксовано, як о 22 год. 47 хв. 15 с. на дублюючому світлофорному об`єкті по вулиці Крихівецька увімкнено жовтий сигнал, а також зафіксовано проїжджаючий з ліва на право силует автомобіля білого кольору з яскравими сигналами гальмування червоного кольору, який надалі зупинився перед дорожньою розміткою 1.12 та наступним світлофорним об`єктом по вул. Крихівецькій.

Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Суд погоджується з відповідачем, що позивач не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху в темну пору доби та в населеному пункті, внаслідок чого не виконав вимогу сигналу світлофора та здійснив проїзд перехрестя на заборонний сигнал світлофора жовтого кольору.

Слід зауважити, що відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Факт порушення ПДР позивачем був виявлений поліцейським, який з дотриманням вимог закону та обґрунтовано прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся відповідно до вимог чинного законодавства, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 6072470 від 02.11.2025 є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відтак, суд приймає за належний і допустимий доказ винуватості позивача у вчиненні вказаного правопорушення - наданий відеозапис з патрульного автомобіля.

При цьому, відповідно до тексту постанови Верховного Суду від 17.05.2018, у справі №753/4366/17 вказано, що не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз`яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.

Крім цього, чинним законодавством України працівникам органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу (постанова Верховного Суду від 09.10.2018 р. у справі №766/1536/17).

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Згідно із ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.

Згідно статі 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При цьому, суд не вбачає підстав для скасування постанови з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачами в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що позивачем було вчинено порушення п. 8.7.3.г. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Твердження позивача про недоведеність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

На підставі викладеного вбачається, що відповідачем надано належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення та спростування доводів позивача, на які останній посилається.

При цьому, позивачем не надано суду жодного доказу, який підтверджував обставини викладені в позові, а також не надано доказів неправомірних дій інспектора при винесенні оскаржуваної постанови.

Усі інші доводи та твердження позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Враховуючи зазначене дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про доведеність відповідачем скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, правомірності винесення оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 7, 38, 122, 234-2, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 276, 283, 284 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дейсак Юлії Степанівни, Депертаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко