Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №369/14580/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14580/23

Провадження № 2/369/878/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У вересня 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 липня 2020 року між нею та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, зареєстрований у реєстрі за № 5971. Відповідно до умов попереднього договору сторони зобов`язалися у строк до 30 червня 2021 року укласти основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . На виконання умов попереднього договору позивачка передала відповідачу грошові кошти в сумі 317 545 грн 00 коп., що еквівалентно 11 627 доларам США, як авансовий платіж у рахунок оплати вартості квартири. Зазначену суму позивачка сплатила відповідачу в повному обсязі 17 липня 2020 року.

Позивачка зазначає, що відповідач у визначений попереднім договором строк свого зобов`язання не виконав, основний договір купівлі-продажу квартири з нею не уклав та квартиру у її власність не передав. Крім того, станом на час звернення до суду багатоквартирний житловий будинок, у якому знаходиться обумовлена сторонами квартира, не був побудований та не введений в експлуатацію.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов попереднього договору позивачка звернулася до нього з письмовою вимогою про повернення сплачених нею грошових коштів у розмірі 317 545 грн 00 коп. Однак відповідач отримані від позивачки кошти не повернув. За твердженням позивачки, зв`язатися з відповідачем за відомими їй номерами телефону не вдалося, а за місцем реєстрації він не проживає.

Зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань та тривалого неповернення грошових коштів вона зазнала душевних переживань і страждань, перебувала у стресовому та депресивному стані, була змушена витрачати час, кошти та нерви на вирішення питання щодо повернення сплачених нею коштів.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань та неповернення сплаченого авансового платежу, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 317 545,00 грн. основного боргу, 20 853,57 грн. трьох процентів річних, 114 751,45 грн. інфляційних втрат, а також 10 000,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.09.2023 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2024 відкрито провадження у справі.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 2142 від 18.11..2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/14580/23, у звязку зі звільненя головуючого судді ОСОБА_3 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області та протоколу повторного автомотизованого розподілу судвої справи між суддями у провадження судді Скрипник О.Г. надійшла вищевказана цивільна справа.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.01.2025 справу прийнято до розгляду судді Скрипник О.Г., призначено судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.06.2025 частково задоволено клопотання позивача про накладання арешту, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 1709 від 09.12.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/14580/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2025 справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С., призначено підготовче засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області 19.03.2026 закрито підготовче провадження,призначено справу до розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином. У позовній просив розглядати справу без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила. Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подала, причини неможливості подати відзив суду не повідомила. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Судом встановлено, що 17 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, зареєстрований у реєстрі за № 5971.

Відповідно до умов зазначеного попереднього договору сторони зобов`язалися у строк до 30 червня 2021 року укласти основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

На виконання умов попереднього договору позивачка передала відповідачу грошові кошти у розмірі 317 545 грн 00 коп., що еквівалентно 11 627 доларам США, у рахунок оплати вартості квартири. Факт передачі зазначених коштів відповідачем не спростований.

Відповідно до частини першої статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений попереднім договором строк, а саме до 30 червня 2021 року, основний договір купівлі-продажу квартири з позивачкою не уклав, обумовлену квартиру у власність позивачки не передав, а сплачені нею грошові кошти не повернув.

Отже, відповідач порушив взяті на себе за попереднім договором зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок повернути позивачці отримані від неї грошові кошти.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до пункту 5 попереднього договору у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений договором, продавець зобов`язаний повернути покупцю отриману від нього суму авансових платежів. Таким чином, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору та встановленого факту його невиконання відповідачем, вимога позивачки про стягнення 317 545 грн 00 коп. сплачених за договором коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач, будучи зобов`язаним повернути позивачці отримані грошові кошти, такого обов`язку не виконав, він є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з розрахунком позивачки, за період прострочення з 01 липня 2021 року по 08 вересня 2023 року розмір трьох процентів річних становить 20 853 грн 57 коп. Перевіривши наведений розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає періоду прострочення і розміру основної заборгованості, а тому вимога про стягнення трьох процентів річних підлягає задоволенню.

Разом із тим, вирішуючи питання про стягнення інфляційних втрат, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України інфляційні втрати є складовою грошового зобов`язання та мають компенсаторний характер, спрямований на відшкодування кредитору втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Згідно з наданим позивачкою розрахунком, за період з 01 липня 2021 року по 08 вересня 2023 року інфляційні втрати визначені у розмірі 114 751 грн 45 коп. Суд, перевіривши наведений розрахунок, вважає його таким, що відповідає вимогам частини другої статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим вимога про стягнення інфляційних втрат також підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи заявлену вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер допущеного відповідачем порушення, тривалість невиконання ним договірних зобов`язань, позбавлення позивачки можливості отримати у власність квартиру, за яку були сплачені грошові кошти, необхідність звернення до суду за захистом свого порушеного права, а також характер і тривалість душевних переживань, яких вона зазнала у зв`язку з такими обставинами.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що внаслідок тривалого невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань позивачці було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях, пов`язаних із порушенням її майнових прав та необхідністю тривалий час захищати їх у судовому порядку. З огляду на характер правопорушення, тривалість порушення прав позивачки, ступінь вини відповідача, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд вважає заявлений до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 10 000 грн співмірним наслідкам порушення, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 317 545,00 грн.(триста сімнадцять тисяч пятсот сорок пять гривень 00 коп.) основного боргу, 20 853,57 грн.(двадцять тисяч вісімсот пятдсят три гривні 557 коп.) трьох процентів річних, 114 751,45 грн.(сто чотирнадцять гривень сімсот пятдесят одна гривня 45 коп.) інфляційних втрат, а також 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп. )моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 631,50 грн (чотири тисячі шістсот тридцять одна гривні 50 коп. ).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач : ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ