Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №363/3375/26 — Вишгородський районний суд Київської області

25.09.2026 Справа № 363/3375/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого – судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судових засідань Галай О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-

УСТАНОВИВ:

15 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача адвоката Катишева С.В. надійшла заява позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 363/3375/26 в розмірі 10 000 грн. В обґрунтування заяви зазначає, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.09.2026 року провадження у зазначеній справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку зі сплатою відповідачем після відкриття провадження у справі позовних вимог в розмірі 35 000 грн. (20.08.2026 року) та відповідно відсутністю предмету спору. 28.05.2026 року ОСОБА_1 та АО «Київська юридична група «Щит» укладено договір про надання правової (правничої ) допомоги № 29/26 та додаткову угоду № 1 до нього. На виконання умов зазначеного договору 01.06.2026 року адвокат Катишев С.В. здійснив підготовку та подав до суду позовну заяву про захист прав споживачів, 27.07.2026 року та 15.09.2026 року прийняв особисту участь в судових засіданнях, а 31.08.2026 року здійснив вивчення відзиву відповідача та подав до суду відповідь на відзив. Станом на час подання даного клопотання, pозмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи складає 10 000 грн., на підтвердження чого в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України ним долучені докази щодо розміру цих витрат.

21 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Вишгородського районного суду Київської області від представника відповідача адвоката Сапонова О.В. надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, в яких просить відмовити в задоволенні заяви та розподілі судових витрат. Зазначає, що надана представником позивача правнича допомога, на його думку, не відповідає законодавчим критеріям професійності правничої допомоги. Крім того. долучена до заяви квитанція до платіжної інструкції не містить «призначення платежу», тобто жодним чином не підтверджує оплату позивачем грошових коштів на користь АО «Київська юридична група «Щит» саме за додатковою угодою № 1 або за договором № 29/26. А тому викладена у заяві представника позивача від 15.09.2026 року вимога до суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 10000,00 грн., на відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи №363/3375/26, до задоволення судом не підлягає.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У такому випадку суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи установлено, що у позовній заяві представником позивача було зазначено попередній розрахунок суми понесених позивачем витрат на правову допомогу – 10 000 грн, та те, що докази, які підтверджують розмір понесених витрат будуть подані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Також у судовому засіданні 15.09.2026 року представником позивача було здійснено алогічну заяву та до оголошення судом перерви для постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання представника позивача про закриття провадження у справі, повідомлено суд, що ним будуть подані докази щодо розміру витрат на правову допомогу в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Так, судом установлено, що 15.09.2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів – закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із добровільною сплатою відповідачем заборгованості після пред`явлення позову.

Із заявою про ухвалення додаткового рішення представник позивача звернувся через підсистему «Електронний суд» в цей же день - 15.09.2026 року, отже у строк та порядку установленому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Установлено, що питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у зазначеній справі судом в ухвалі від 15.09.2026 року не вирішувалось.

Отже, у суду наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду передбачений у статті 142 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Верховний Суд наголошує, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем судових витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття. У позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем (див.: постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 березня 2026 у справі № 917/1161/25).

Таким чином, з урахуванням частини третьої статті 142 ЦПК України, оскільки сторона позивач не підтримувала позовних вимог та звернулась до суду з клопотання про закриття провадження у справі за відсутності предмета спору у зв`язку із добровільною сплатою відповідачем грошової суми, яка і була предметом цього позову, тому у цій справі наявні правові підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 05 серпня 2026 року у справі № 953/10140/25 (провадження № 61-7158 св26).

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як убачається із заяви про стягнення судових витрат, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. на підставі долучених до матеріалів справи документів, а саме: копій договору про надання правової (правничої) допомоги № 29/26 від 28.05.2026 року укладеного між ОСОБА_1 та АО «Київська юридична група «Щит» та додаткової угоди № 1 до нього, відповідно до якого сторонами врегульовано, що вартість правової (правничої) допомоги із захисту ОСОБА_1 як споживача за договорами від 08.10.2024 року укладеними з ФОМ Дзісь М.Р., встановлюється у фіксованій формі і складає 10 000 грн., ордеру про надання правничої допомоги серії АІ № 2218060, в якому зазначено, що адвокатом Катишевим С.В. надається правнича (правова допомога) ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 29/26 від 28.05.2026 року, а також квитанції від 31.08.2026 року про сплату позивачем на рахунок АО «Київська юридична група «Щит» 10 000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов 'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату визначеного у договорі розміру витрат на правову допомогу, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, заперечення представника відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на складність справи, ціну позову та значення справи для позивача, а також обсяг виконаних адвокатом робіт (підготовка позовної заяви, участь в двох судових засіданнях, одне з яких було відкладено, інше відбувалось за участі представника позивача в режимі відеоконференції і стосувалось лише розгляду клопотання про закриття провадження у справі, а також підготовка відповіді на відзив обсягом на 1 аркуш), необхідно дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн, який є завищеним.

Суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 7 000 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною цього позову та значенням справи для позивача.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, що стороною позивача належним чином не доведено та не підтверджено сплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду судом відповідної заяви, є надмірним формалізмом та викладених вище висновків суду не спростовують, коли в поданої до суду копії квитанції можна встановити суму операції, платника та отримувача, що повністю узгоджується з умовами договору № 29/26 від 28.05.2026 року та додаткової угоди до нього. Крім того, відповідно до сталої практики Верховного Суду витрати на надану правничу допомогу у paзі підтвердження обсягу наданих послуг i виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно того, чи їx уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи має бути сплачено.

Отже, зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені останньою витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Керуючись ст. 137, 141, 142, 246, 263-265, 270, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів – задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні заяви в частині вимог про відшкодування судових витрат у більшому розмірі відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення судового рішення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Д.А. Свєтушкіна