Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №363/3161/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"22" вересня 2026 р. Справа № 363/3161/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в приміщенні Вишгородського районного суду Київської області в м. Вишгород за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

25 травня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 64308927 у розмірі 9 318 грн 75 коп., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 18.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 64308927, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ірбіс» надало відповідачу кредит у розмірі 3 500 грн.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, на підставі якого ТОВ «ФК «Позика» набуло право вимоги за кредитним договором № 64308927 від 18.11.2021 у розмірі 9 318 грн 75 коп., з яких: 3 500 грн — заборгованість за тілом кредиту, 5 818 грн 75 коп. — заборгованість за процентами.

Процесуальні дії та рішення у справі

26 травня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10 вересня 2026 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи за відсутності відповідача в заочному порядку на підставі документів та доказів, наявних у матеріалах справи.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явилася. У прохальній частині позовної заяви просила розглядати справу за відсутності представника позивача та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, поштовими відправленнями з відміткою про повернення «адресат відсутній», а також оголошеннями про виклик до суду на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, листи, що повернулися з відміткою (довідкою) поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими за умови, що їх було направлено на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб), чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адресу для листування.

Відповідно до частини першої статті 280, статті 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, або якщо причину його неявки визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки в судове засідання без поважних причин, неподання відповідачем відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, наявність клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, а також відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін у справі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

18 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 64308927, який підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 733847.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 4.2 Договору за цим договором товариство надає кредит клієнту у розмірі 3 500 грн із оплатою процентів за процентною ставкою, що визначається у наведеному графіку згідно з пунктом 3.2 цього Договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах цього Договору.

Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку в розмірі 3 %. Стандартна процентна ставка застосовується в межах строку, визначеного пунктом 4.2 цього Договору, та в межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулося продовження строку кредитування за ініціативою клієнта.

При цьому клієнт може скористатися пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених підпунктами 3.2.1, 3.2.2 пункту 3.2 цього Договору.

Пільговий період: 30 календарних днів з 18.11.2021 по 18.12.2021, знижена процентна ставка — 2,5 %.

Стандартний період: 60 календарних днів з 19.12.2021 по 16.02.2022, стандартна процентна ставка — 3 %.

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, нараховані за кредитом до 16.02.2022 (далі — «строк кредитування»), шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

З листа iPay.ua № 3152_251024113410 від 24.10.2025 вбачається, що 18.11.2021 на картку № 4149-62ХХ-ХХХХ-6292 перераховано 3 500 грн, номер транзакції — 120363700.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 64308927 від 18.11.2021 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 9 318 грн 75 коп., з яких: 3 500 грн — тіло кредиту, 5 818 грн 75 коп. — проценти.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 64308927 від 18.11.2021, укладеним між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Позика».

Згідно з витягом з додатка № 1 до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 64308927 від 18.11.2021 становить 9 318 грн 75 коп., з яких: 3 500 грн — тіло кредиту, 5 818 грн 75 коп. — проценти.

Застосовані норми права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац перший частини другої).

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як зазначено в частині першій статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У частині першій статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в частині першій статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом для такого виду договорів ця форма не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як зазначено в частині першій статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором — дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Як зазначено у статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, який підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (абзац перший частини дванадцятої).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Мотиви і висновки суду.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Судом установлено, що між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем укладено кредитний договір в електронній формі, який містить усі істотні умови, передбачені цивільним законодавством, зокрема щодо предмета договору, суми кредиту, строку кредитування, порядку нарахування процентів, розміру комісії, строків та порядку повернення кредитних коштів, а також відповідальності сторін.

Факт укладення кредитного договору підтверджується електронними документами, підписаними відповідачем шляхом використання електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 5–7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Використання відповідачем одноразового ідентифікатора свідчить про належне прийняття ним умов кредитного договору (акцепт оферти) та укладення договору в письмовій (електронній) формі.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 3 500 грн, що свідчить про належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором.

Водночас відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Судом також установлено, що на підставі договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 право вимоги за кредитним договором № 64308927 перейшло від ТОВ «ФК «Ірбіс» до ТОВ «ФК «Позика».

Надані позивачем докази є належними, допустимими та взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів, умови їх повернення та наявність невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідач, у свою чергу, не надав суду жодних доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості, неналежне отримання кредитних коштів або неправильність розрахунку позивача. Клопотання про призначення судової експертизи щодо перевірки розрахунку заборгованості не заявлялося.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас саме відповідач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо спростування заявлених позовних вимог.

Оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів факт існування між сторонами кредитних правовідносин, факт отримання відповідачем кредитних коштів та факт невиконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону пропорційно до задоволених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується відповідним платіжним документом, наявним у матеріалах справи. Зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року, додатковою угодою № 64308927 від 08.05.2026 до договору про надання правової допомоги, детальним описом робіт (наданих послуг) від 08.05.2026, актом наданих послуг від 08.05.2026, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 від 29.07.2024.

Разом із цим суд вважає завищеною оплату наданих послуг, оскільки заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат і розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, однак адвокат не брав участі в судових засіданнях. Враховуючи принципи розумності та справедливості, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням співмірності виконаної адвокатом роботи, заявленої до стягнення суми та складності справи.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу враховується, що представник позивача в судове засідання не прибував, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише зі складення позовної заяви.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності та співмірності й ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись статтями 258, 263–265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 318 грн 75 коп., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ: 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Олійник