Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №357/4304/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4304/26

Провадження № 2/357/4779/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бебешко М. М. ,

при секретарі – Ільницька І. П.,

За участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

24 березня 2026 року до суду надійшов даний позов, згідно з яким позивач просив суд: 1) Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , суму боргу в розмірі 159 800 доларів США, 3% річних в сумі 3007 доларів США; 2) Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати по оплаті судового збору в сумі 16 640,00 грн та на правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 липня 2025 року ОСОБА_3 передано в борг грошові кошти в сумі 159 800 доларів США ОСОБА_2 . Передача грошових коштів підтверджується розпискою, написаною власноруч відповідачем 23 липня 2025 року. Відповідно до умов договору позики, позикодавець передав у користування позичальникові до 06 серпня 2025 року грошові кошти в сумі 159 800 доларів США, що відповідно до курсу НБУ на момент звернення до суду становить 7 002 436 000,00 грн. У встановлені строки позичальник не виконав свої зобов`язання за договором позики. 26 лютого 2026 року позичальнику направлено письмове нагадування, що є документом, який підтверджує прострочення виконання зобов`язання та безспірність заборгованості, яке залишилося без реагування. Позивачем здійснено розрахунок 3% річних до суми заборгованості, згідно з яким на суму боргу в 159 800 доларів США нараховано 3% річних за 229 днів прострочення на загальну суму 3007 доларів США.

З приводу витрат на правничу допомогу позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 17 березня 2026 року, укладеного між адвокатом Червінчик Є.Е. та ОСОБА_3 та додаткову угоду до вказаного договору від 17 березня 2026 року, згідно з якою за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається за домовленістю між сторонами та складає 40 000,00 грн.

Ухвалою суду від 25 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 18 травня 2026 року.

18 травня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

18 травня 2026 року судом відкладено підготовче засідання у справі на 28 травня 2026 року для надання можливості подати позивачу оригінал розписки, а відповідачу – вільні зразки підпису.

28 травня 2026 року судом відкладено підготовче засідання у справі на 15 липня 2026 року для надання можливості сторонам укласти мирову угоду за клопотанням представника позивача. Відповідач в підготовчому засіданні 28 травня 2026 року відмовився від задоволення клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

15 липня 2026 року на адресу суду надійшли заяви від представника позивача та від відповідача про розгляд справи 15 липня 2026 року без їх участі, у яких останні не заперечували проти закриття підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 15 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 вересня 2026 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву в повному обсязі та просив суд її задовольнити з підстав, вискалених в останній.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що він відмовляється від того, що писав розписку і отримував грошові кошти, а тому просить суд повторно призначити експертизу. На запитання суду, чому відповідач відмовився від задоволення клопотання про призначення експертизи, останній повідомив суду, що думав, що позивач одумається.

Представник позивача заперечив проти призначення експертизи у зв`язку з закриття підготовчого провадження та попередньою відмовою відповідача від заявленого клопотання про призначення експертизи.

Суд протокольно відмовив в задоволенні клопотання про призначення експертизи у зв`язку з тим, що відповідач у підготовчому засіданні 28 травня 2026 року н е надав на пропозицію головуючого вільні зразки почерку та підпису, а в підготовчому засіданні 28 травня 2026 року відмовився від задоволення клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, поданого до суду 18 травня 2026 року. Крім цього, суд за клопотанням сторін 15 липня 2026 року закрив підготовче провадження у справі та 25 вересня 2026 року розпочав у ній судовий розгляд, а до його початку відповідача надав суду відповідь про відсутність клопотань до початку судового розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Позивачем до позовної заяви долучено розписку, складену 23 липня 2025 року у місті Києві, відповідно до змісту якої написано 23 липня 2025 року рукописним текстом зазначено наступне: : «Я ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 взяв у ОСОБА_3 , проживаючого АДРЕСА_2 грошві кошти у розмірі 159 800 (сто п`ятдесят дев`ять вісімсот) доларів США. Зобов`язуюсь повернути кошти у повному обсязі до 6.08.2025 р.» Розписка містить підпис, П.І.П. Німенко Д.С. та дату 23.07.2025 р.

16 лютого 20206 року ОСОБА_3 направив на адресу ОСОБА_2 нагадування (заяву) укладення договору позики та звернення стягнення за договором. В судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив отримання вказаного нагадування.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних до суми заборгованості, згідно з яким на суму боргу в 159 800 доларів США нараховано 3% річних за 229 днів прострочення на загальну суму 3007 доларів США.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, згідно з вимогами статті 525 ЦК України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовим ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, які встановлені договором. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зі змісту розписки від 23 липня 2025 року вбачається, що між сторонами існували договорені відносини з приводу позики грошових коштів в сумі 159 800 доларів США грн.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з приводу боргу, який за домовленістю сторін був замінений позиковим зобов`язанням, тому ці правовідносини повинні регулюватися статтею 1053 ЦК України.

На підставі вказаного боргового документа між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику в сумі 159 800 доларів США не повернуті, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми позики у розмірі 159 800 доларів США.

З приводу позовної вимоги про стягнення 3 % річних за прострочення зобов`язання суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами п.18 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року, затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні запроваджено воєнний стан, який станом 25 вересня 2026 року є чинним.

За таких обставин суд вважає безпідставною позовну вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 3007 доларів США, нараховану під час дії в Україні воєнного стану.

Тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення 3% річних в сумі 3007 доларів США необхідно відмовити.

Позивачем заявлено до стягнення судові витрати в сумі 16640,00 грн за оплату судового збору та в сумі 40 000, 00 за надання правничої допомоги.

На підтвердження наданих витрат до позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору в сумі 16 640,00 грн; договір про надання правової допомоги від 17 березня 2026 року, укладеного між адвокатом Червінчик Є.Е. та ОСОБА_3 та додаткову угоду до вказаного договору від 17 березня 2026 року, згідно з якою за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається за домовленістю між сторонами та складає 40 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги про стягнення витрат на сплату судового збору та за надання правничої допомоги у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, вважаючи їх завищеними, проте вказав, що не знає який розмір витрат адвокатів у справах даної категорії.

При вирішенні даних витрат суд виходить з наступного:

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц вказано, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного Господарського Суду Верховного суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 вказано, що у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Таким чином, суд відхиляє заперечення представника відповідача за первісним позовом щодо відсутності детального розрахунку у звіті про обсяг наданих послуг згідно договору про надання правової допоомги.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № № 910/12876/19 від 07.07.2021.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

За таких обставив суд відхиляє твердження представника відповідача щодо відстуності доказів понесених відповідачем судових витрат на здійснення правничої допомоги.

У разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

У справі, що розглядається, було встановлено фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, висловлена у додатковій постанові Касаційного господарського суду ВС від 13.02.2024 № 910/12155/22.

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат, тому суд вважає, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення у розмірі 10 000,00 грн.

Приймаючи до уваги те, що суд частково задовольнив позовні вимоги, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати по оплаті судового збору в сумі 16332,16 грн та витрати за надання правничої допомоги в сумі 9815,00 грн, що становить 98,15 % від розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , суму боргу в розмірі 159 800 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати по оплаті судового збору в сумі 16332,16 грн та на правничу допомогу в сумі 9815,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог та судових витрат – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач:: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя М. М. Бебешко