Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №277/931/26 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/931/26

РІШЕННЯ

іменем України

"24" вересня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання Т.В. Дідус , розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 5445360 від 08.05.2025 в розмірі 54327,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 08 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем був укладений договір № 5445360 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на підставі якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 15000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом. Договір був підписаний в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Факт перерахування коштів підтверджений відповідним повідомленням. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість. 27 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» був укладений договір факторингу №27/02/2026, на підставі якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». У зв`язку з порушенням відповідачем порядку повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість в розмірі 54327,53 грн., з яких: 14999,94 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34340,09 грн. - сума процентів за користування кредитом, 4987,50 грн. – сума процентів, нарахованих позивачем за 35 днів. Враховуючи вищевикладене, просило задовольнити позов в повному обсязі, а також стягнути 10000 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 02.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

24.08.2026 року до суду надійшла заява представника відповідача – адвоката Скользнєвої В.І., в якій вона просила відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так на думку представника відповідача позивачем не доведено факт передачі прав вимоги первісним кредитором щодо відповідача.

Також відповідно до п. 1.4. кредитного договору передбачена комісія за видачу кредиту, яка загалом становить 1500,00 грн., однак, як вважає представник відповідача, вказана комісія не відповідає взагалі вимогам чинного законодавства, а тому сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення заборгованості, як погашення комісії за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн. підлягає зарахуванню у розмір відсотків за кредитом.

Крім того представник відповідача переконана, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. За таких обставин, представник відповідача вважає, що розмір процентів підлягає зменшенню до меж, що відповідають принципам справедливості та вимогам законодавства, а саме — не більше ніж 50% від суми кредиту, тобто 7500,00 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи та реальної суми отриманих коштів, справедливим та розумним на думку представника відповідача є визначення заборгованості у розмірі 8995,09 грн., що включає тіло кредиту та помірні відсотки за користування коштами.

Представник позивача також просила зменшити суму витрат на правову допомогу, оскільки та сума витрат на правову допомогу, яку просить стягнути представник позивача з відповідача є завищеною та необґрунтованою, а також неспівмірною з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

У судові засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути справу без його участі.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5445360 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого товариство надає клієнту кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплати комісію (якщо передбачена договором) і проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході останнього в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 15000 грн. Тип кредиту - кредит.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредитування 360 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору.

Згідно п. 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 3.1 кредитного договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту визначено графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Вказаний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, додаток до нього та паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, договір №5445360 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.04.2025 укладений відповідачем саме в такій редакції, наявній в матеріалах справи, оскільки узгоджений та підписаний ОСОБА_1 в порядку підписання електронних договорів.

З довідки АТ «Універсал Банк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , в період з 08.04.2025 року по 17.04.2025 року на вказану картку було зарахування коштів у сумі 15000 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 5445360 від 08.04.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 27.02.2026 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 56840,03 грн.

27 лютого 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором було укладено договір факторингу №27/02/2026, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги, зокрема, за договором № 5445360 від 08.04.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Реєстру боржників (додаток №1) до договору факторингу №27/02/2026 слідує, що заборгованість боржника становить 56840,03 грн. з яких: 14999,94 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 34340,09 грн. - сума заборгованості за відсотками та 7500,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Відповідно до розрахунку заборгованості виконаним ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором № 5445360 від 08.04.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом за період з 28.02.2026 року по 03.04.2026 року товариством нараховано проценти в сумі 4987,50 грн.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем належним чином в добровільному порядку не виконане грошове зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо укладення кредитних договорів в електронному вигляді.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Судом встановлено, що договір № 5445360 від 08.04.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 останнім підписано одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на номер відповідача.

Підписуючи договір, позичальник підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» (п.9.9 Договору).

Так, укладений договір містить усю необхідну для ідентифікації позичальника інформацію (паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу, номер особистого електронного платіжного засобу, адресу проживання) та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію». Отже, відповідний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем є укладеним.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» своє зобов`язання перед позичальником виконало в повному обсязі, надало відповідачу у користування кредитні кошти у сумі 15000 грн. шляхом переказу на картку, відповідно, у останнього виник обов`язок щодо погашення кредиту.

Однак, відповідач свої зобов`язання за даним договором належним чином не виконав, внаслідок чого має заборгованість перед банком.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у ОСОБА_1 грошового зобов`язання та заборгованості за ним перед позивачем.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом із нарахованими процентами в межах дії строку договору за користування кредитом вчасно не повернув, внаслідок чого виникла спірна заборгованість, суд дійшов висновку про можливість стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» заборгованості за сумою кредиту – 14999,94 грн., заборгованості за відсотками, які нараховані первісним кредитором в сумі 34340,09 грн. та які нараховані позивачем в сумі 4987,50 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним надано:

- копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.;

- копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Столітнього М.М.;

- копію заявки №21252 на виконання доручення від 22.05.2026 року;

- акт прийому-передачі виконаних робіт на суму 10000 грн.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 10000 грн.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, зважаючи, що сума заявлених витрат на правничу допомогу є завищеною, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника про стягнення із відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу та стягнути такі витрати в розмірі 3000 грн 00 коп.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №5445360 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.04.2025 в розмірі 54327 грн 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп.

В задоволенні витрат на правничу допомогу у сумі 7000 грн – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішеннязазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ; код ЄДРПОУ 44559822)

Відповідач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун