Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №273/1520/26 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1520/26

Провадження № 1-кп/273/158/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в м. Баранівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026065550000064 від 04.07.2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великий Молодьків Новоград -Волинського району Житомирської області, громадянина України, середня освіта, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , з якою перебуває у близьких відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм моралі, не бажаючи піклуватися про побудову відносин зі своєю колишньою дружиною на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги, грубо ігноруючи загальноприйняті норми моралі, вирішив умисно систематично вчиняти щодо останньої, психологічне та фізичне насильство шляхом висловлення на її адресу словесних образ, погроз, приниження, залякування, нанесенні побоїв та тілесних ушкоджень.

ОСОБА_4 , проживаючи в одному будинку разом із колишньою дружиною ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , мають спільний побут, ведуть спільне господарство та мають взаємні права і обов`язки, тобто є особами, на яких поширюються вимоги п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

В порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до своєї гідності, а також Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_4 , будучи особою, відносно якого працівниками уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України в порядку ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 24.02.2026 винесено терміновий заборонний припис, якого 22.01.2025 та 12.03.2026 Баранівським районним судом Житомирської області притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, тобто за вчинення домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , пройшовши програму кривдників, на шлях виправлення не став та грубо ігноруючи норми законів, якими закріплено обов`язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, продовжив свою злочинну діяльність, що виразилося у вчиненні ним домашнього насильства за таких обставин

24.06.2026 близько 20 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , з якою перебуває у близьких відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм моралі, перебуваючи в у стані алкогольного сп`яніння, безпідставно створив конфлікт, який супроводжувався висловлюванням слів образ, лайки, погрозами застосування фізичного насильства, чим вчинив відносно ОСОБА_5 психологічне насильство, внаслідок якого вона зазнала погіршення якості життя, а також психологічних страждань у вигляді словесних образ, погроз, приниження, залякування, що викликало у неї побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість та нездатність захистити себе. Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 ,ОСОБА_5 змушена була залишити будинок та ночувати в салоні автомобіля.

Продовжуючи свої злочинні дії, 25.06.2026 близько 05 год. 00 хв. ОСОБА_4 перебуваючи на території власного домоволодіння, маючи на меті самоствердитися за рахунок колишньої дружини, шляхом нанесення їй тілесних ушкоджень, приниження її честі та гідності, вирішив вчинити фізичне насильство щодо ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у той же час та місці, діючи умисно, протиправно, зайшов у господарське приміщення, де ОСОБА_4 доїла корову та виражаючись нецензурною лайкою в її адресу, принижуючи її честь та гідність наніс ОСОБА_5 один удар лівою рукою в область обличчя зліва, чим вчинив фізичне насильство.

Внаслідок указаних протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця навколо лівого ока, який належить до легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, вказав про вчинення кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Додатково зазначив, що періодично його дружини ОСОБА_5 не буває вночі вдома, так 24.06.2026 року він повернувся додому та ліг спати, проте коли прокинувся вночі, її не було вдома. Зранку 25.06.2026 року зайшов в хлів, де ОСОБА_5 доїла корову, запитавши у неї «Де вона була вночі?», на що отримав відповідь: «Там де і ти». В подальшому ОСОБА_5 скинула йому окуляри, які впали і побилися, а він їй наніс удар в обличчя, вона почала кричати. На наступний день бачив у ОСОБА_5 синець на обличчі. Щиро розкаюється у вчиненому, зробив для себе належні висновки, просив суворо не карати.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що всі події відбувалися так як зазначено в обвинувальному акті. Додатково вказала, що 23.06.2026 року ОСОБА_4 повернувся додому п`яний, 24.06.2026 року близько 19-20 год. почав її ображати, погрожувати, вона одяглася та пішла з будинку, ночувала в машині. 25.06.2026 року в 04:30 год. пішла доїти корову, в 5 год. в хлів зайшов ОСОБА_4 , почалася сварка, ОСОБА_4 вдарив її, почав душити, вона йому скинула окуляри та почала кричати та звати на допомогу. Раніше вже неодноразово завдавав їй ушкоджень. Пробачення не просив, продовжує зловживати алкогольними напоями. Щодо міри покарання покладалася на розсуд суду.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просила суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_5 не заперечувала щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо застосування ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо своєї колишньої дружини, що призвело до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров`я, погіршення якості життя потерпілої особи.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та зокрема те, що відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК, є нетяжким злочином.

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення насильницьких дій щодо членів своєї сім`ї, офіційно непрацюючий, за місцем проживання характеризується посередньо, час від часу зловживає спиртними напоями, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, перебуває на військовому обліку та є військовозобов`язаним.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням встановлених обставин справи, та даних, що характеризують особу обвинуваченого, виходячи з загальних засад призначення покарання, законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно відповідати обставинам та характеру скоєних правопорушень, та бути необхідним і достатнім для виправлення винуватої особи, враховуючи позицію прокурора в судових дебатах, про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 може бути досягнуто без ізоляції від суспільства та те, що потерпіла щодо міри покарання покладалася на розсуд суду, суд приходить до висновку про можливість призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, в межах санкції ст.126-1 КК України у виді пробаційного нагляду.

Зазначене покарання буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Визначене обвинуваченому покарання відповідатиме принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Також суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349, 368, 370, 374, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 4 (чотири) роки.

Покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1