Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №163/2798/25 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2798/25

Провадження № 2/163/184/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

04 вересня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремети С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягування аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві позивач через свого представника просить ухвалити рішення про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення на утримання неповнолітньої дитини, стягуваних з відповідача за рішенням суду від 04 червня 2013 року та додаткового рішення від 14.06.2013, з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 частки від усіх доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що на підставі рішення Любомльського районного суду від 04.06.2013 року та додаткового рішення від 14.06.2013 року з відповідача на утримання спільної із позивачем дитини стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, яка з 01.01.2024 року становить 1598 гривень. Дитина проживає з позивачем, тому основний тягар утримання лежить на ній як матері. Нині позивачу відомо, що відповідач призваний на військову службу, де отримує матеріальне забезпечення, а тому його матеріальне становище від дня ухвалення рішення про стягнення аліментів значно покращилося. У зв`язку із цим вважає наявними підстави для збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 31 грудня 2025 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали та матеріалами позову без вручення, ухвалою від 09 квітня 2026 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача надіслала заяву, у якій просила розгляд справи проводити за її та позивача відсутності та висловила згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач про причини неявки не сповістив, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відзиву на позов не подав, про причини неможливості розгляду справи за його відсутності не сповістив.

З огляду на викладене суд провів заочний розгляд позову відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

За змістом ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення у цій справі є 04 вересня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Дослідженням змісту позовних вимог та їх обґрунтування встановлено, що вони відповідають положенням ст.141, 180, 182-184, 192 СК України.

Рішенням Любомльського районного суду від 04 червня 2013 року та 14.06.2013 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 50 (п`ятдесят) гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 22.04.2013 року і до їх повноліття.

Із копії свідоцтва серії НОМЕР_1 встановлено, що у сторін є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 встановлено, що починаючи з січня 2018 року з відповідача стягуються аліменти та станом на 01.11.2025 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За приписами ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.182 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, за змістом статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв`язку із значним покращенням матеріального стану платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального стану платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі 372/2393/17.

Надаючи оцінку вищенаведеним фактам і обставинам, суд враховує, що стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, та вважає наявними підстави для збільшення розміру стягуваних з відповідача аліментів у відповідності до положень ст.192 СК України шляхом зміни способу стягнення із твердої грошової суми на частку від доходу відповідача, оскільки його матеріальне становище вочевидь покращилось, що підтверджено належними і допустимими доказами, зокрема інформацією про проходження ним військові служби, а його спільна із позивачем дитина потребує більших витрат на своє утримання, а ніж ті, що нині вона отримує від відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи обставини, передбачені ст.182 СК України, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Такий розмір аліментів, на думку суду, на достатньому рівні забезпечить ви-конання відповідачем батьківського обов`язку, узгоджується з положеннями ч.5 ст.183 СК України щодо розміру аліментних зобов`язань на одну дитину, а також відповідатиме закріпленим у ч.9 ст.7 СК України засадам справедливості, добросовісності, розумності і водночас не порушуватиме прав відповідача.

Отже, встановлено підстави для ухвалення рішення та задоволення позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копія договору № 198/24 про надання правничої допомоги від 28.10.2025 року; додаток №1 до договору; акти прийому-передачі виконаних робіт; квитанцію від 28.10.2025 відповідно до яких вартість послуг наданих адвокатом становить 5000 грн.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, про захист прав людини заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, кількість судових засідань, присутність на них адвоката позивача, а також тривалість судових засідань, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

У відповідності до вимог ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судові витрати по справі у вигляді судового збору та витрат на послуги поштового зв`язку належить покласти на відповідача. При цьому, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід врахувати коефіцієнт 0,8 з огляду на подання позову в електронній формі.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Збільшити розмір стягуваних за рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 04 червня 2013 року у справі № 163/1079/13-ц аліментів із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зміни способу їх стягнення з 50 (п`ятдесят) гривень щомісячно, на 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу та 90 (дев`яносто) гривень витрат на послуги поштового зв`язку.

Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Інформація про сторін:

Ім`я позивача – ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .

Ім`я відповідача – ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_3 .

Головуючий : суддя С.А. Шеремета