Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №161/19024/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19024/25

Провадження № 2/161/250/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Смоковича М.В.

при секретарі судового засідання – Хилько О.В.

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА_5 про усунення перешкод у користування нерухомим майном, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА_5 про усунення перешкод у користування нерухомим майном.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що він являється власником частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим співвласником даного житлового будинку є його донька, ОСОБА_5 . Даний житловий будинок, до набуття ним права власності на його частини, перебував у власності його сина, ОСОБА_6 , та доньки, ОСОБА_5 .

Донька, без його відома та без згоди сина, допустила до проживання у даному будинку свою матір – його колишню дружину, ОСОБА_3 , після чого остання почала чинити систематичні перешкоди синові у користуванні належною йому частиною будинку, а саме: не допускала його до приміщення; змінила замки та відмовилася надати ключі від вхідних дверей; позбавила доступу до його документів та особистих речей, які знаходяться в даному будинку; погрожувала викликом поліції, у разі заходження до будинку.

Після дарування йому сином свої частини будинку, ситуація не змінилася: відповідач до будинку не пускає, ключів не дає, доступу до своїх речей він не має.

Він та його син неодноразово зверталися до поліції, однак у відкритті кримінального провадження за ст. 162 КК України їм було відмовлено та роз`яснено право звернутися до суду з позовом, так як відносини, які склалися між сторонами є цивільно-правовим спором.

Враховуючи викладене, просить суд, зобов`язати відповідача усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком з надвірними будвілями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який є спільною частковою власністю його і ОСОБА_5 та зобов`язати відповідача передати йому дублікати ключів від житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

17.10.2025 року від відповідача, ОСОБА_3 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що спірний житловий був придбаний у 2006 році у період її перебування у шлюбі з позивачем, ОСОБА_1 , та в подальшому, у 2017 році, був подарований їх дітям – ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , по частині кожному. До 2023 року вони (позивач та відповідач) продовжили мешкати у спірному будинку аж до моменту звернення до суду із позовом про розірвання шлюбу. У 2023 році позивач переїхав жити до іншого помешкання, забравши усі свої речі, тоді як вона продовжила проживати у даному будинку, де проживає й по цей час. Зазначає, що жодним чином не чинила сину, ОСОБА_6 , перешкод у користуванні спірним житловим будинком, як і не чинить таких перешкод наразі позивачу. Додані позивачем до матеріалів справи докази жодним чином не підтверджують факту вчинення нею перешкод у доступі до спірного будинку.

27.10.2025 року від позивача, ОСОБА_1 , до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що його права, як законного співвласника спірного житлового будинку, щодо володіння та користування належною частиною будинку, порушені та підлягають захисту у такий спосіб, як зобов`язання ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у здійсненні такого права та надати йому дублікат ключів від даного будинку.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.08.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник просили позовну заяву задовольнити з підстав, які у ній зазначені. Крім цього, позивач пояснив суду, що відповідач чинить йому перешкодити у користуванні належним йому на праві спільної часткової власності житловим будинком, в якому вона проживає, а саме не надає на його прохання дублікати ключів від даного будинку, а також не дає змогу йому самому зробити такі дублікати. Це унеможливлює його потрапляння у спірний житловий будинок. Зазначив, що якщо б відповідач надала б дублікати ключів до спірного будинку, спір би був вичерпаний.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву. Крім цього, відповідач пояснила суду, що жодних перешкод у користуванні будинком позивачу вона не чинить. Також, представник відповідача зазначила, що позивачем пред`явлено вимоги до неналежного відповідача, так як її довіритель не уповноважена співвласником даного житлового будинку, ОСОБА_5 , за згоди якої вона (відповідач) у ньому проживає, на надання будь-якій особі, в тому числі й іншому співвласнику даного будинку, яким є ОСОБА_1 , дублікатів ключів, а тому, навіть якщо вважати, що права позивача були порушені, то з вимогами він мав би звернутися до іншого співвласника, ОСОБА_5 .

Третя особа, ОСОБА_5 , у судовому засіданні у судовому засіданні суду пояснила, що позивач є її батьком, тоді як відповідач є її матір`ю. Вона є співвласником спірного житлового будинку та відповідач, ОСОБА_3 , проживає у даному будинку з її згоди. Жодних дозволів на передачу дублікатів ключів від даного житлового будинку будь-яким особам, в тому числі й позивачу, вона відповідачу не надавала. Зазначила, що не заперечує, що позивач має право на користування спільним житловим будинком, проте дублікат ключів він зможе зробити лише у її (третьої особи) присутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер: 0722885000:02:001:0014, та житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який розташований на даній земельній ділянці, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується договором дарування від 29.05.2025 року, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 691, договором дарування житлового будинку від 16.08.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук М.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 870, договором дарування земельної ділянки від 16.08.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук М.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 871, витягом з Державного реєстру речових прав № 429118191 від 29.05.2025 року, витягом з Державного реєстру речових прав № 429118717 від 29.05.2025 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 440819299 від 25.08.2025 року та не заперечується учасниками справи.

У спірному житловому будинку проживає відповідач по справі, ОСОБА_3 , що також не заперечується сторонами, як і не заперечується той факт, що вона проживає у даному будинку з дозволу одного з його співвласників, а саме ОСОБА_5 .

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_3 , в якому просить суд усунути йому перешкоди, які створюються відповідачем, шляхом зобов`язання останньої передати йому дублікати ключів від спірного житлового будинку.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Форма і зміст позовної заяви мають відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

За правилом частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно до частини другої статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та постановляє рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та інших постановах.

Наведені висновки свідчать про те, що позивач наділений правом на власний розсуд визначити предмет та підстави позову, а також суб`єктний склад (відповідача), разом з цим, саме на суд покладено процесуальний обов`язок визначення належності відповідача у спорі, проте вирішення питання про заміну відповідача на належного або залучення співвідповідача здійснюється судом виключно за клопотанням позивача (частини перша, друга статті 51 ЦПК України).

Суд надає позивачу доступ до правосуддя та не може з підстави не визначення належного відповідача на стадії прийняття позовної заяви до розгляду відмовити у відкритті провадження.

Тобто, визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Оскільки процесуальний закон правом визначення відповідача наділяє виключно позивача, суд позбавлений можливості з власної ініціативи здійснити заміну неналежного відповідача на належного чи залучити належного відповідача до участі у справі в якості співвідповідача.

Процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді справи роз`яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам (заявлення певних клопотань), оскільки це може призвести до порушення встановленого у статті 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом. Такий правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі № 443/1012/18 (провадження № 61-6304св22).

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб`єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов`язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв`язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.

Належними сторонами у справі є особи, між якими виник спір, який є предметом розгляду та вирішення судом, і які є суб`єктами спірних матеріальних правовідносин.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Як вбачається з поданої позовної заяви, позивач вважає що відповідачем, ОСОБА_3 , порушуються його права, як співвласника спірного житлового будинку, а саме останньою не надається йому комплект ключів від будинку, що позбавляє його права користування ним. Позивач просить усунути йому перешкоди у такому користуванні, шляхом зобов`язання відповідача надати йому дублікати ключів від спірного будинку. Обставини, викладені у позовній заяві, позивач підтвердив у своїх усних поясненнях, які ним надавалися під час судового розгляду даної справи.

Як встановлено судом, відповідач, ОСОБА_3 , має виключно право користування спірним житловим будинком, тоді як право спільної часткової власності, окрім позивача, має ОСОБА_5 , третя особа у даній справі та донька сторін по справі, з дозволу якої відповідач продовжує по сьогоднішній день проживати у даному будинку.

Крім цього, під час надання пояснень, ОСОБА_5 , у категоричній формі заявила, що жодних дозволів на надання дублікатів ключів від спірного житлового будинку будь-яким особам, в тому числі й позивачу, вона відповідачу, ОСОБА_3 , не надавала. Більш того зазначила, що надасть можливість позивачу зробити дублікат ключів від даного будинку виключно у своїй присутності.

Таким чином, дублікат ключів від спірного житлового будинку мала б надати позивачу інший його співвласник, ОСОБА_5 , тоді як відповідач, ОСОБА_3 , мала б такий обов`язок виключно у разі надання дозволу ОСОБА_5 , як співвласника та особи, яка надала можливість проживати відповідачу у даному будинку, на передання дублікатів ключів позивачу, однак такого дозволу останній не надавалося, а тому саме ОСОБА_5 , на переконання суду, має бути відповідачем у даній справі.

Позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд та отримуючи професійну правничу допомогу від адвоката Бенещук Л.В., з часу подачі даної позовної заяви та протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції, не скористався своїм правом на заявлення клопотання про залучення співвідповідача або заміну неналежного відповідача.

За наведених обставин є підстави для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 (подання позову до неналежного відповідача).

Отже, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у позові, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА_5 про усунення перешкод у користування нерухомим майном – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий.

Повний текст рішення складений 24.09.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович