Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №161/13472/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13472/26

Провадження № 2/161/6712/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.

за участю секретаря Рудчик А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

23.06.2026 ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.01.2024 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір кредитної лінії №412980213, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 11 200 грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, однак не виконала своїх зобов`язань належним чином.

Право вимоги за цим кредитним договором на підставі договорів факторингу перейшло від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон-Плюс», потім до ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а потім до - ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 48 526,80 грн, з них: 11 199,88 грн - тіло кредиту, 37 326,92 грн - проценти за користування кредитом.

Позивач, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 276,68 грн, з них: 11 199,88 грн - тіло кредиту, 18 076,80 грн - проценти за користування кредитом.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

13.07.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому навела власний контррозрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 73-77), а після подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог - визнала зменшені позовні вимоги.

III.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 26.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання (включив його в текст позовної заяви) про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Представник відповідача подала клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача.

Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників справи відсутні.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІV.Фактичні обставини справи

10.01.2024 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір кредитної лінії №412980213, за умовами якого (п. 2.1) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 38-42).

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:

- розмір першого траншу кредиту - 11 200 грн (п. 2.3);

- дата надання першого траншу кредиту - 10.01.2024 (п. 2.3);

- кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (п. 2.6);

- кожен окремий транш за договором надається шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-6397 (п. 5.1);

- позичальнику надається дисконтний період кредитування, який складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п. 3.1);

- строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (п. 3.2);

- рекомендованою датою повернення кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 09.02.2024, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником (п. 7.1);

- кінцева дата повернення кредиту - 09.02.2029 (п. 7.3);

- за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом (п. 8.1);

- протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів визначені таким чином (п. 8.3):

- за період від дати видачі кредиту до 09.02.2024 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 146 % річних, що становить 0,40 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним (дисконтна процентна ставка) (п. 8.3.1);

- у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 09.02.2024 проценти нараховуються за ставкою 484,14 % річних, що становить 1,33 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним (індивідуальна процентна ставка) (п. 8.3.2);

- після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1 087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться в позичальника, за кожний день користування ним (п. 8.4);

- проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми кредиту за кожний день користування ним за ставкою, визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році незалежно від того високосний рік чи ні (п. 8.6);

- після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п. 7.4.2).

10.01.2024 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 11 200 грн (довідка від 06.06.2025, а.с. 36, платіжне доручення від 10.01.2024, а.с. 51).

28.11.2018 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТзОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118/01 (а.с. 54-60), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №412980213 від 10.01.2024 до ОСОБА_1 (витяг з Реєстру прав вимоги №280 від 16.04.2024, а.с. 8, акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2024, протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, а.с. 9).

08.07.2024 ТзОВ «Таліон Плюс» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору №412980213 від 10.01.2024 на підставі п. 7.2.2 та п. 9.1.1.7 кредитного договору (а.с. 43).

28.05.2025 ТзОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу №28/0525-01 (а.с. 10-12), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №412980213 від 10.01.2024 (витяг з Реєстру прав вимоги №2 від 28.05.2025, а.с. 13, платіжна інструкція №768 від 09.06.2025, а.с. 14).

16.07.2025 ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) уклали договір факторингу №16/07/25-Е (а.с. 15-17), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №412980213 від 10.01.2024 (витяг з Реєстру прав вимоги №2 від 16.07.2025, а.с. 18-19, акт прийому-передачі реєстру боржників №2 від 16.07.2025, а.с. 20, платіжні інструкції №445 від 20.11.2025, №446 від 21.11.2025, №443 від 19.11.2025, №456 від 26.11.2025, №453 від 25.11.2025, №451 від 25.11.2025, №448 від 24.11.2025, а.с. 21-22).

За розрахунком позивача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), заборгованість відповідача за кредитним договором становить 29 276,68 грн, з них: 11 199,88 грн - тіло кредиту, 18 076,80 грн - проценти за користування кредитом (дані заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с. 83 зворот-84).

Позивач погодилася з таким розміром заборгованості за кредитним договором (заява, а.с. 101).

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронному вигляді договір кредитної лінії №412980213 від 10.01.2024, який за правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.

На підставі цього кредитного договору відповідач отримала кредит в сумі 11 200 грн, взяла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користуванням ним, однак не виконала їх.

Право вимоги за цим кредитним договором на підставі правочинів факторингу перейшло від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон-Плюс», потім до - ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а потім до - ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс». В зв`язку з цим у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 29 276,68 грн, з них: 11 199,88 грн - тіло кредиту, 18 076,80 грн - проценти за користування кредитом.

Перевіряючи аргументи про розмір заборгованості за кредитним договором, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: протягом перших 120 днів - 2,5 %, та протягом наступних 120 днів - 1,5 %, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір укладений після набрання чинності цими змінами, а тому приписи ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» підлягають застосуванню.

Відтак, проценти за користування кредитом за період з 10.02.2024 до 07.07.2024 необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % за кожен день користування кредитом.

Щодо періоду з 10.01.2024 до 09.02.2024 (31 день):

Проценти за користування кредитом за цей період нараховані позивачем із застосуванням процентної ставки 0,40 % в день (п. 8.3.1 кредитного договору) і становлять 1 388,80 грн (11 200 грн х 0,40 % х 31 день).

Щодо періоду з 10.02.2024 до 12.02.2024 (3 дні):

Проценти за користування кредитом за цей період становлять 336 грн (11 200 грн х 1 % х 3 дні).

12.02.2024 відповідач сплатила 1 791 грн. Вказаний платіж слід віднести на оплату процентів за користування кредитом в розмірі 1 724,80 грн (1 388,80 грн + 336 грн) та на погашення тіла кредиту в розмірі 66,20 грн. Заборгованість за тілом кредиту станом на кінець дня 12.02.2024 становила 11 133,80 грн (11 200 грн - 66,20 грн).

Щодо періоду з 13.02.2024 до 07.07.2024 (146 днів):

Проценти за користування кредитом за цей період становлять 16 255,35 грн (11 133,80 грн х 1 % х 146 днів).

З урахуванням здійснених відповідачем проплат в загальній сумі 15 грн (5 грн (13.03.2024) + 5 грн (21.03.2024) + 5 грн (29.03.2024)), заборгованість за процентами за користування кредитом становить 16 240,35 грн (16 255,35 грн - 15 грн).

Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 11 133,80 грн та процентів за користування кредитом в розмірі 16 240,35 грн слід задовольнити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

VI.Судові витрати

Щодо судового збору

В зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, враховуючи результат вирішення спору (позовні вимоги задоволені на 93,50 %), керуючись ст. ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає, що позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1 244,67 грн та стягнути з відповідача на користь позивача інші 50 відсотків судового збору в розмірі 1 244,67 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач заявив до стягнення 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги від 20.01.2026, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 21.01.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026, свідоцтво про право на занятття адвокатською діяльністю, довіреність (а.с. 28-32).

Обсяг правничої допомоги: складання позовної заяви - 5 000 грн, вивчення матеріалів справи - 1 000 грн, підготовка та подання адвокатського запиту - 500 грн, підготовка клопотання про отримання інформації - 500 грн.

Представник відповідача адвокат Бордюженко Е.Р. у відзиві на позовну заяву заявила про те, що витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними, не відповідають характеру і обсягу узгоджених між сторонами і фактично наданих адвокатом послуг.

Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши заперечення відповідача щодо неспірмірності витрат, суд дійшов таких висновків.

В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою у спорі про стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв`язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №412980213 від 10.01.2024 в розмірі 27 374,15 (двадцять сім тисяч триста сімдесят чотири гривні, 15 копійок), з них: 11 133,80 грн - тіло кредиту, 16 240,35 грн - проценти за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 1 244,67 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» з державного бюджету судовий збір в розмірі 1 244,67 грн (одна тисяча двісті сорок чотири гривні, 67 копійок), сплачений згідно платіжної інструкції в національній валюті №51031 від 05.06.2026 в загальному розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13; код в ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення рішення суду - 15.09.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін