Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №161/12991/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12991/26

Провадження № 2/161/6562/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участі секретаря судових засідань Камінського Ю.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу № 161/12991/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 наступне майно:

- легковий автомобіль OPEL MERIVA, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , серія/номер паспорта НОМЕР_2 (так у позовній заяві);

- земельну ділянку загальною площею 0,12 га у селі Струмівка, Луцького району, кадастровий номер 0722884800030014713;

- контейнер на торговельному місці 977 площею 2,84 кв.м., що розташоване на Завокзальному ринку, за адресою АДРЕСА_1 , з підстав, викладених в позовній заяві.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному об`ємі.

Відповідач, в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій зазначив про часткове визнання позовних вимог. Крім того, подав до суду відзив, з підстав, викладених в якому просив повністю відмовити в задоволенні позову.

Розгляд справи проводиться судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

27 липня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є сторонами по справі, було зареєстровано шлюб.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – розірвано (а.с. 12-14).

Як вчабається із змісту позовної заяви, що позивачем зазначається про набуття ОСОБА_2 за час перебування в зареєстрованому шлюбі права власності на спадкове майно.

- легковий автомобіль OPEL MERIVA, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , серія/номер паспорта НОМЕР_2 (так у позовній заяві);

- земельну ділянку загальною площею 0,12 га у селі Струмівка, Луцького району, кадастровий номер 0722884800030014713;

- контейнер на торговельному місці 977 площею 2,84 кв.м., що розташоване на Завокзальному ринку, за адресою АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верхового Суду неодноразово зазначала, зокрема у постанові у справі № 523/14489/15-ц, що обґрунтування щодо спільності майна має наводитися в мотивувальній частині рішення, натомість у резолютивній частині слід заявляти ефективні вимоги — наприклад, поділ майна або витребування майна / визнання права власності на конкретну частку. Наявність окремої вимоги про «визнання майна спільною сумісною власністю подружжя не є ефективним способом захисту порушеного права. Оскільки статус майна, набутого за час шлюбу, як спільної сумісної власності подружжя встановлюється безпосередньо законом, а саме - статті 60 СК України. Ця презумпція не потребує додаткового встановлення судом шляхом вирішення по суті заявленої відповідної позовної вимоги.

Однак, судом достовірно встановлено, що позивачем ОСОБА_1 заявлено виключно позовну вимогу про визнання вищевказаного майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 не заявлено жодних вимог про фактичний та реальний поділ майна, та не визначено способів такого поділу, в тому числі шляхом визнання права власності на майно, на частину такого майна, або визначення компенсації за частку в такому майні.

При цьому, в судове засідання сторони не з`явились, подавши до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

В свою чергу, суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, та вирішити справу по суті за допущеної процесуальної безділяьності позивача по справі. Таким чином, суд констатує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 56, 57, 60 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10-18, 81, 141, 200, 263-268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позову до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному обсязі складено

22 вересня 2026 року.

Суддя В.В. Ковтуненко