Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №159/2862/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2862/26

Провадження № 2-о/159/123/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в окремому провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі - заявник), від імені якої діє представник ОСОБА_1 (далі - представник заявника), звернувся у суд із заявою (з врахуванням уточнених вимог), в якій просить встановити юридичні факти, що:

1) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж фізичною особою;

2) зазначені в документах: ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 є однією і тією ж фізичною особою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем міста Сухумі, Абхазька АРСР, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

3) ОСОБА_7 є батьком:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Сухумі;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Сухумі.

4) ОСОБА_2 , яка у частині документів зазначена як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

5) належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_5 ), усіх медичних документів, виданих на ім`я ОСОБА_5 та/або ОСОБА_2 , як таких, що належать одній і тій самій особі.

Заява мотивована тим, що заявниця позбавлена можливості реалізувати свої особисті, сімейні, спадкові та інші майнові права через наявність істотних розбіжностей в її анкетних даних та анкетних даних членів її сім`ї у правовстановлюючих документах, виданих у різні роки.

Заявниця зазначає, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем міста Сухумі, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Підріжжя Ковельського району Волинської області.

Від зазначеного шлюбу в подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є уродженцями міста Сухумі, Абхазія.

В особистих документах покійного чоловіка заявниці, а також у документах, що підтверджують родинні відносини між членами їхньої сім`ї, наявні істотні розбіжності у написанні його імені та по батькові.

Вказані розбіжності пов`язані з перекладом, транслітерацією, особливостями оформлення документів у різні роки та технічними помилками, проте вони позбавляють заявницю та її дітей можливості безперешкодно реалізувати спадкові та майнові права.

Після укладення шлюбу заявниця фактично продовжувала користуватися своїм дошлюбним прізвищем, не змінюючи його на прізвище чоловіка.

Заявниця зазначає, що усунути такі суперечності в позасудовому порядку неможливо, оскільки документи видані різними органами у різний час та містять взаємно суперечливі відомості, через що встановлення цих фактів у судовому порядку є єдиним можливим способом захисту її прав.

Після відкриття провадження у справі заявниці було змінено її дошлюбне прізвище ОСОБА_8 на прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_9 , про що видано паспорт громадянина України.

Додатково заявниця повідомляє, що через тривале користування паспортом з дошлюбним прізвищем ОСОБА_8 , медична документація заявниці (щодо стану здоров`я, обстежень, діагнозів та лікування) також оформлялася на її дошлюбне прізвище. Після отримання нового паспорта на ім`я ОСОБА_9 виникла необхідність підтвердити, що всі ці медичні документи належать саме їй.

Враховуючи наведене, просить заяву задовольнити у повному обсязі.

Заінтересовані особи письмових пояснень суду не подали.

Ухвалою від 18.05.2026 суд відкрив провадження у справі, витребував від нотаріуса матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , розгляд справи призначив на 05.06.2026.

27.05.2026 на адресу суду надійшло клопотання заінтересованої особи Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області про розгляд справи за його відсутності.

Також 27.05.2026 до суду надійшла від нотаріуса витребувана судом інформація.

01.06.2026 представник заявника через систему Електронний суд подав клопотання про долучення додаткових доказів.

05.06.2026 представник заявника подав клопотання про виклик свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , зобов`язавшись забезпечити явку свідків у судове засідання.

У судове засідання 05.06.2026 прибули представник заявника та заінтересована особа ОСОБА_3 , інші учасники справи не прибули, хоча були належно повідомлені про час, дату і місце її розгляду.

У судовому засіданні суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника заявника про виклик свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та допитав свідка ОСОБА_11 інший свідок у судове засідання не прибув.

У судовому засіданні представник заявника заявила клопотання про витребування в Управління Державної міграційної служби України інформації та документів, що стали підставою для видачі паспорта громадянина України ОСОБА_5 та її сину ОСОБА_4 , яке суд задовольнив ухвалою від 05.06.2026.

18.06.2026 до суду надійшли витребувані судоми докази від Управління Державної міграційної служби України.

03.08.2026 від представника заявника надійшла заява у якій він повідомляє про зміну анкетних даних заявника, просить суд долучити докази та викладено прохальну частину заяви про встановлення фактів у новій редакції.

03.08.2026 у судове засідання з`явилася представник заявника, яка підтримала заяву про зміну редакції вимог заяви, водночас, оскільки до заяви не додано доказів надсилання її іншим учасникам процесу, для можливості надання таких доказів, суд ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 31.08.2026.

У судове засідання 31.08.2026 прибули представник заявника, інші учасники справи не прибули, хоча були належно повідомлені про час, дату і місце її розгляду.

Ухвалою від 31.08.2026 суд прийняв заяву представника заявника про зміну вимог у справі, вирішив здійснювати подальший розгляд виходячи з вимог викладених у цій заяві. У зв`язку зі зміною вимог, розгляд справи відклав на 18.09.2026.

До суду надійшли заяви заінтересованих осіб у яких вони просили розглядати справу за їх відсутності, заяву просили задовольнити.

У судове засідання прибула представник заявника ОСОБА_1 , яка підтримала заявлені вимоги з підстав зазначених у заяві, просила задовольнити в повному обсязі.

У судовому засідання ОСОБА_1 повідомила, що у заявлених вимогах свідомо не зазначаються конкретні документи, у яких заявниця просить встановити юридичні факти, оскільки таких документів, є дуже багато, водночас звернула увагу суду на розбіжності в написанні імені та по батькові спадкодавця у документах, які видані органами державної реєстрації актів цивільного стану (свідоцтвах про народження спадкодавця та її синів, у свідоцтві про шлюб) та інших документах, яких назбиралося багато.

Крім того представник ОСОБА_1 у судовому засіданні відмовилася від допиту свідка ОСОБА_10 , про допит якого раніше клопотала, суд прийняв таку відмову.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення заяви може відбутися без відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні суд перейшов до стадії прийняття судового рішення у справі та повідомив присутніх, що оголошення повного тексту судового рішення відбудеться у судовому засіданні 25.09.2026 , у зв`язку з чим оголосив перерву.

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

Заявниці видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 22.03.2000 року на ім`я ОСОБА_5 . На сторінці 10 паспорта міститься відмітка про перебування її у шлюбі з ОСОБА_6 , 1958 року народження (дата реєстрації шлюбу - 16.01.1982 року).

В заяві про видачу паспорта громадянина України від 22.03.2000 року, поданою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на отримання паспорта серії НОМЕР_1 , в анкетних даних зазначено, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 (свідоцтво про шлюб від 16.01.1982 року). Заявлене місце проживання: село Підріжжя Ковельського району.

ОСОБА_5 було присвоєно РНОКПП НОМЕР_2 , що підтверджується карткою платника податків від 11.07.2005.

Довідкою Управління Державної міграційної служби України у Волинській області від 26.06.2026 року засвідчується факт вилучення у заявниці паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 22.03.2000 року.

22.07.2026 року видано паспорт громадянина України (у формі ID-картки) № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце народження - місто Сухумі, Грузія, РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Свідоцтвом про народження № НОМЕР_4 від 04.03.1958 року, підтверджується, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Сухумі, Абхазька АРСР.

07.10.1977 року було видано військовий квиток серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (місце народження - місто Сухумі, Абхазька АРСР). У документі наявна відмітка про дружину - ОСОБА_5 , 1962 року народження.

Довідкою Паспортно-візової служби МВС Республіки Абхазія № НОМЕР_6 від 28.12.1998 року, видана на ім`я ОСОБА_6 , 1958 року народження, підтверджується його звернення із заявою про втрату паспорта.

Свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_7 від 16.01.1982 року, підтверджується державна реєстрація шлюбу, укладеного 16.01.1982 року між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після укладення шлюбу спільне прізвище подружжя - ОСОБА_9 .

Паспортом громадянина Грузії № НОМЕР_8 , виданим 19.01.2007 року Консульством Грузії в місті Києві на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджує його громадянство Республіки Грузія.

Довідкою про причину смерті від 01.05.2015 року та Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 від 06.05.2015 року підтверджується, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в селі Підріжжя Ковельського району Волинської області.

Свідоцтвом про народження № НОМЕР_10 від 05.02.1988 року, підтверджується народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 в місті Сухумі, Абхазька АРСР. Його батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

21.02.2004 року на ім`я ОСОБА_3 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_11 , у якому міститься запис про реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідоцтвом про народження № НОМЕР_12 від 14.08.1982 року, підтверджується що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в місті Сухумі, Абхазька АРСР. Його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

22.03.2000 року на ім`я ОСОБА_4 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_13 , у якому міститься відмітка про реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (у період з 23.06.2000 року по 24.09.2004 року), з подальшим зняттям з реєстрації та реєстрацією за адресою: АДРЕСА_2 , ВЧ НОМЕР_14 .

В заяві про видачу паспорта громадянина України від 22.03.2000 року, поданою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на отримання паспорта серії НОМЕР_13 , у графі «батьки» зазначені: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_5 . Місце проживання: село Підріжжя Ковельського району Волинської області.

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та заповіти) № 8533967 від 21.05.2026 року підтверджується, що після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкова справа не заводилась.

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та заповіти) № 86498982 від 27.08.2026 року підтверджується, що після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкова справа не заводилась.

З будинкової книги на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видно, що за вказаною адресою з 23.06.2000 року зареєстровано місце проживання ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Трудовою книжкою серії НОМЕР_15 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 підтверджується, що останній у період з 02.05.1994 року по 02.02.1996 року працював у КСП «Волинь» на посаді пастуха.

Довідкою Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області від 27.05.2026 року, виданою заявниці зазначено, що вона разом із чоловіком ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та синами ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у 1993 році прибули в Україну як біженці з Абхазії. Після прибуття вони спільно проживали в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначено, що ОСОБА_7 проживав разом із сім`єю за вказаною адресою без реєстрації місця проживання до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У листі-відповіді Державної міграційної служби України від 22.06.2026 року, зазначено, що в інформаційних системах ДМС відомості щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання або посвідки на постійне проживання на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відсутні.

Свідок ОСОБА_11 повідомила, що вона особисто знає заявницю та членів її родини з 1993 року, відколи вони прибули до села Підріжжя. Родина приїхала в Україну як біженці у зв`язку з початком військових дій у місці їхнього попереднього проживання. Сім`я складалася з заявниці, її чоловіка, якого в селі та в побуті називали ОСОБА_13 , та їхніх синів - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Діти зверталися до чоловіка заявниці «тато». Його повне ім`я згідно з офіційними документами свідку невідоме. Свідку відомо, що ОСОБА_13 проживав на території України на підставі дозволу на проживання, який йому кожних пів року продовжувала сільська рада.

Спочатку родина проживала на хуторі, а згодом переїхала до житлового будинку по АДРЕСА_1 Українки. Переселення відбулося приблизно наприкінці 1990-х років. Будинок, у якому мешкала родина, фактично належав їхнім родичам, оскільки власного житла чи земельних ділянок вони не мали. Сім`я вела спільне господарство: утримували худобу (корову, коня), обробляли землю, надану їм родичами.

Приблизно 10 років тому, ймовірно у травні місяці (навесні), чоловік заявниці помер. Також свідку відомо, що з метою оформлення та отримання паспорта громадянина України заявниця особисто їздила під місто Київ.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України)

Cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають (ч. 3 ст. 315 ЦПК України).

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23)).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок:

«В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

До таких висновків дійшла також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Оцінюючи доводи заявниці щодо необхідності встановлення юридичного факту, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж фізичною особою, суд виходить з такого.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 293, ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд зазначає, що чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено можливості встановлення в судовому порядку факту тотожності особи (що особа під одним прізвищем та особа під іншим прізвищем є однією і тією ж особою).

Встановлення тотожності особи не відноситься до тих юридичних фактів, які підлягають встановленню судом у такому порядку.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду, зокрема, за умови, що заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Судовий порядок встановлення фактів передбачений законом у певних випадках, коли той чи інший факт, що має юридичне значення, не може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо.

Як встановив суд, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують зміну заявницею прізвища та її ідентифікацію.

Зокрема, суд дослідив:

- копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 22.03.2000 на ім`я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- копію паспорта громадянина України у формі ID-картки на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- довідку Державної міграційної служби України про вилучення у заявниці паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 22.03.2000 на ім`я ОСОБА_5 у зв`язку з оформленням нового паспорта;

- свідоцтво про укладення шлюбу № НОМЕР_7 від 16.01.1982 рок, у якому чітко зазначено, що після укладення шлюбу заявниця ОСОБА_5 змінила дошлюбне прізвище на прізвище чоловіка - ОСОБА_9 .

Суд дійшов переконання, що вказані документи, які є в розпорядженні заявниці, в їх сукупності дозволяють беззаперечно ідентифікувати заявницю та підтверджують зміну нею прізвища з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .

Суд не встановлює очевидних фактів, які беззаперечно підтверджуються наявними у заявниці офіційними документами.

Оскільки заявниця має необхідні документи для підтвердження своєї особи та факту зміни прізвища, відсутня потреба у судовому підтвердженні цього факту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про встановлення юридичного факту тотожності особи не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, встановлення такого факту не передбачено нормами ЦПК України в порядку окремого провадження, а по-друге, факти, які просить встановити заявниця, вже підтверджені наявними у неї документами.

Щодо встановлення факту, що зазначені в документах: ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 є однією і тією ж фізичною особою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем міста Сухумі, Абхазька АРСР, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд зазначає таке.

Як зазначав вище суд, встановлення тотожності особи не відноситься до тих юридичних фактів, які підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження.

Суд має право встановлювати лише факти, які прямо передбачені законом або мають юридичне значення для реалізації прав, але не може заміняти собою органи реєстрації чи встановлювати сам факт того, що різні записи стосуються однієї людини в абстрактному вигляді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) наголосила, що судовий порядок встановлення фактів передбачений законом у певних випадках, коли той чи інший факт, що має юридичне значення, не може бути підтверджений відповідним документом. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Як встановив суд у матеріалах справи, наявні копії документів, які стосуються ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво про народження, військовий квиток, паспорт громадянина Республіки Грузія, свідоцтво про укладення шлюбу, довідка про причину смерті та свідоцтво про смерть).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, якщо дані в ньому не збігаються з даними паспорта або свідоцтва про народження. Тобто, закон дозволяє суду усунути невідповідність у конкретному документі порівняно з основним документом, що посвідчує особу.

Заявниця у своїй заяві просить встановити абстрактний факт того, що кілька різних записів стосуються однієї особи. Проте, заявницею не конкретизовано, належність яких саме конкретних правовстановлюючих документів померлого чоловіка чи документів на майно вона просить встановити відповідно до його паспорта чи свідоцтва про народження. Встановлення факту належності документа має на меті захист конкретного права (наприклад, права на спадкування конкретного майна, підтвердження права власності за конкретним договором).

Крім того, суд звертає увагу на положення ч. 3 ст. 315 ЦПК України, відповідно до якого справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Суд не може здійснювати захист прав "взагалі" (абстрактних прав) без визначення конкретного права чи інтересу.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захисту підлягає лише конкретне порушене право.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про встановлення юридичного факту тотожності особи у неконкретизованих документах не підлягає задоволенню.

Оцінюючи доводи заявниці щодо необхідності встановлення юридичного факту, що ОСОБА_7 є батьком: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Сухумі; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Сухумі, суд виходить з такого.

Кожна особа самостійно розпоряджається своїми правами на власний розсуд, що є одним з проявів принципу диспозитивності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захисту підлягає лише конкретне порушене право особи, яка звертається за таким захистом.

Як вбачається із заявлених вимог, заявниця просить встановити факт батьківства померлого ОСОБА_7 ( ОСОБА_16 ) стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Водночас суд звертає увагу, що питання встановлення факту родинних відносин (зокрема батьківства) стосується виключно особистих немайнових та майнових прав самих дітей заявниці: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Це їхнє особисте право підтверджувати своє походження та родинні зв`язки.

Як встановив суд, матеріали справи не містять жодних доказів того, що сини заявниці є недієздатними чи обмежено дієздатними особами, а заявниця призначена їхнім опікуном чи піклувальником і має повноваження звертатися до суду в їхніх інтересах.

Навпаки, як видно з наданих копій паспортів громадян України, ОСОБА_4 (1982 року народження) та ОСОБА_3 (1988 року народження) є повнолітніми особами.

Відповідно до положень цивільного законодавства, з досягненням повноліття вони наділені повною цивільною правоздатністю та дієздатністю, а отже, мають процесуальну дієздатність самостійно здійснювати свої права, у тому числі право на звернення до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, якщо вважають це за необхідне для реалізації своїх майнових чи особистих немайнових прав.

Заявниця ж у цій справі фактично просить встановити юридичний факт, який безпосередньо стосується прав та інтересів інших повнолітніх та дієздатних осіб (її синів), а не її особистих прав.

Суд не може захищати чи підтверджувати право, яке не належить особі, що звернулася до суду із відповідною заявою (якщо вона не діє як законний представник).

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання, що вимога заявниці про встановлення факту батьківства стосовно її повнолітніх та дієздатних дітей не підлягає задоволенню, оскільки таке встановлення є правом самих дітей, яке вони можуть реалізувати самостійно, а суд позбавлений можливості захищати інтереси повнолітніх дієздатних осіб за заявою їхньої матері, яка не є їхнім законним представником.

Щодо вимоги про встановлення юридичного факту, що ОСОБА_2 (яка у частині документів зазначена як ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , суд зазначає таке.

У матеріалах справи містяться копії свідоцтв про народження синів заявниці - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . У вказаних свідоцтвах про народження матір`ю дітей чітко та однозначно зазначена « ОСОБА_2 ».

Отже, юридичний факт, який просить встановити заявниця, вже фактично встановлений та офіційно підтверджений свідоцтвами про народження її синів.

Суд наголошує, що в порядку окремого провадження судовому захисту підлягають права та інтереси особи шляхом встановлення фактів, які мають юридичне значення, виключно у тому разі, якщо такі факти не доводяться відповідними документами через їх пошкодження, знищення чи втрату, і які не можуть бути відновлені у позасудовому порядку.

Суд позбавлений права встановлювати юридичні факти, які і без судового рішення беззаперечно підтверджуються чинними офіційними документами, наявними у заявниці (у даному випадку - свідоцтвами про народження).

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання, що вимога заявниці про встановлення факту материнства стосовно її синів задоволенню не підлягає, оскільки цей факт вже підтверджений документально, а суд не встановлює очевидних фактів.

Оцінюючи доводи заявниці в частині вимоги про встановлення юридичного факту належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (до зміни прізвища – ОСОБА_5 ), усіх медичних документів, виданих на ім`я ОСОБА_5 та/або ОСОБА_2 , як таких, що належать одній і тій самій особі, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України в порядку окремого провадження встановлюється належність виключно правовстановлюючих документів, а не будь-яких документів взагалі.

Заявниця у своїй заяві не навела переліку конкретних документів, належність яких вона просить встановити.

За відсутності такого переліку суд позбавлений можливості встановити, чи є ці документи правовстановлюючими у розумінні цивільного процесуального законодавства.

Крім того, суд здійснює захист конкретного права чи інтересу особи, а не абстрактного.

Вимога про встановлення належності «усіх медичних документів» без їх чіткої індивідуалізації свідчить про намір заявниці захистити абстрактне право, що суперечить завданням цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України.

Як встановив суд, у матеріалах справи міститься: копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 22.03.2000 на ім`я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; копія паспорта громадянина України у формі ID-картки на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; копія довідки Державної міграційної служби України про вилучення у заявниці паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 22.03.2000 на ім`я ОСОБА_5 у зв`язку з оформленням нового паспорта; копія свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_7 від 16.01.1982 рок, у якому чітко зазначено, що після укладення шлюбу заявниця ОСОБА_5 змінила дошлюбне прізвище на прізвище чоловіка - ОСОБА_9 .

Суд дійшов переконання, що вказані документи, які є в розпорядженні заявниці, в їх сукупності беззаперечно ідентифікують її як одну і ту ж особу та підтверджують факт зміни нею прізвища з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .

Отже, факт того, що медична документація, оформлена на дошлюбне прізвище заявниці ( ОСОБА_8 ), належить саме їй ( ОСОБА_9 ), може бути підтверджена пред`явленням відповідних документів (паспорта, свідоцтва про шлюб, довідки ДМС), які встановлюють хронологію та правомірність зміни прізвища.

Суд не встановлює очевидних фактів, які й без судового рішення беззаперечно підтверджуються чинними офіційними документами, наявними у заявниці.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання, що вимога заявниці про встановлення факту належності їй усіх медичних документів задоволенню не підлягає, оскільки заявниця не вказала конкретних правовстановлюючих документів, а сам факт ідентифікації особи за дошлюбним прізвищем та прізвищем після шлюбу, підтверджується наявними у заявниці документами.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що заяву ОСОБА_2 про встановлення фактів необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 247, 263-265, 315 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення фактів, що:

1) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж фізичною особою;

2) зазначені в документах: ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 є однією і тією ж фізичною особою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем міста Сухумі, Абхазька АРСР, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

3) ОСОБА_7 є батьком:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Сухумі;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Сухумі.

4) ОСОБА_2 , яка у частині документів зазначена як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

5) належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (до зміни прізвища – ОСОБА_5 ), усіх медичних документів, виданих на ім`я ОСОБА_5 та/або ОСОБА_2 , як таких, що належать одній і тій самій особі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників :

Заявник – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );

Заінтересовані особи:

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_16 );

ОСОБА_4 (останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_17 );

Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (45000, Волиснька область, м. Ковель, вул. Кармелюка, буд. 4; ЄДРПОУ 42621254)

Повне судове рішення складене 25.09.2026.

Головуючий Р.Я. Смалюх