Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №717/1879/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1879/26

Номер провадження 2-а/717/71/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.,

при секретарі: Каленчуку П.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області, позовну заяву, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.11.2025 року №4115 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрити.

Представник відповідача: Іванічек Віталіна Вікторівна.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представник позивача Бучинський О.С. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву у якій просить розглянути справу за відсутності позивача та його представника.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився. Представник відповідача подала до суду відзив у якому просить відмовити у задоволені позову за безпідставністю позовних вимог.

Суд вважає, що позивач та відповідач належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Згідно до ч. 5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Суд вважає, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Судом встановлено, 15 листопада 2025 року інструктором ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим сержантом ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 4115, у якому зазначено, що 15 листопада 2025 року о 10 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції доставлений громадянин ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаний та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому встановленого, що громадянину ОСОБА_1 , було надіслано повістку засобами поштового зв`язку про виклик з вимогою прибути 08.07.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З проставленої оператором Укрпошти, відмітки про відсутність громадянина ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що даний громадянин відповідно до п. 41 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зазначений у повістці час та дату не з`явився та про поважність причин неявки не повідомляв. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.

ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 11 годині 30 хвилин 27 листопада 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1 .

Вказані обставини стверджуються копією протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення № 4115 від 27 листопада 2025 року, яка винесена тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_4 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.

В оскаржувані постанові зазначено, що ОСОБА_1 було надіслано повістку засобами поштового зв`язку про виклик з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З проставленої оператором Укрпошти, відмітки про відсутність громадянина ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що даний громадянин відповідно до п. 41 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року № 560, був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак на вказаний у повістці час та дату не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказані обставини стверджуються копією постанови за справою про адміністративне правопорушення № 4115 від 27 листопада 2025 року.

Також із вищевказаної постанови вбачається, що її було винесено у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, в особі керівників, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.210-1 КУпАП.

За змістом ст.245 КУпАП завданням в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Приписами ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

При цьому за приписами ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

За змістом ч.3 ст.210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Отже, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX (Указ № 65/2022), запроваджено загальну мобілізацію, яка триває і донині.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є військовозобов`язаним і перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач посилається на те, що не був належним чином оповіщеним про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повістку йому не надсилати і не вручали.

Згідно з п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Із копії повістки № 4166688 вбачається, що відповідачем на ім`я позивача було сформовано повістку № 4166688 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 годину 08 липня 2025 року, за адресою АДРЕСА_2 , для уточнення даних.

Повістка №4166688 була відправлена позивачу за його адресою проживання відповідно до п.30-2 Порядку.

Згідно копії довідки «Про причини повернення/досилання», лист з повісткою №4166688 на ім`я ОСОБА_1 був повернутий відправнику по причині «Адресат відсутній за вказаною адресою». Дату проставлення відбитку поштового пристрою неможливо прочитати.

Враховуючи наведене, у матеріалах справи відсутні належні докази, відповідно які б підтверджували, що відповідно до чинного законодавства позивач був належним чином повідомленим про його особисту явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14 годину 08.07.2025 року.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закон № 3543, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу восьмого частини третьої якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 1 цієї статті визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Зазначені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

Однак, у даній справі, спірною постановою встановлено порушення військовозобов`язаним правил військового обліку, що не охоплюється складом статті 210-1 КУпАП.

Отже, відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст.210 КУпАП, невірно кваліфікував дії позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

Неправильна кваліфікація у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орга н (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач та його представник в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надали суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КУпАП.

Крім того, згідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Згідно до ч.9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

З повістки №4166688 вбачається, що ОСОБА_1 викликали до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14 годину 08 липня 2025 року.

ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14 годину 08 липня 2025 року. Вказана обставина не заперечується позивачем.

Таким чином, у випадку належного оповіщення ОСОБА_1 про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та неявки його без поважних причин неприбуття у строк, визначений у повістці, датою вчинення правопорушення є 08 липня 2025 року. Датою виявлення правопорушення є 08 липня 2025 року, оскільки після 14 години 08 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 безпосередньо мав інформацію про неявку ОСОБА_1 .

При цьому, суд вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 149/2498/17, згідно з якою початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, навіть за умови наявності доказів, які підтверджують належне оповіщення ОСОБА_1 про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, строки накладення адміністративного стягнення, станом на час винесення оскаржуваної постанови, тобто на 27 листопада 2025 року, закінчилися.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 та закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки при її постановленні були допущення істотні порушення норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи враховуючи викладене вище, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, а саме постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі наведеного вище та на підставі ст.ст. 8, 19 Конституції України, керуючись ст.9 -11, ч.3 ст.210 -1, 268, 278-280 КУпАП, ст. ст. 77, 241- 246, 255, 268-272, 286 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_3 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований в АДРЕСА_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №4115 від 27 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя: Туржанський В.В.