Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №344/13189/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13189/26

Провадження № 2/344/6705/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат у зв`язку із невиконанням рішення суду,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Говзан Микола Миколайович звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат у зв`язку із невиконанням рішення суду за період з 28.07.2022 по 09.07.2026 у розмірі 13628,16 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на підставі постанови Верховного Суду України від 28 квітня 2022 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області було видано виконавчий лист у справі №344/7849/15-ц, у відповідності до якого суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі по 31005 гривень.

На виконання даної ухвали Відділом державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі по 31005 гривень.

З часу відкриття виконавчого провадження по теперішній час ОСОБА_2 свої боргові зобов`язання не виконав.

Позивач зазначає, що сума заборгованості, на яку нараховуються інфляційні втрати, – 31000,00 гривень, період, за який нараховуються інфляційні втрати: з 28.07.2022 по 09.07.2026, тому сума інфляційних втрат за вказаний період становить: 31000 гривень х (143.9617930207 % / 100%) - 31000 гривень = 13628,16 гривень.

Таким чином, загальна сума боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, становить 44628,16 гривень, з яких 31000,00 гривень – основний борг, 13628,16 гривень – інфляційні втрати.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у зв`язку із невиконанням рішення суду в розмірі 13 628,16 гривень за період з 28.07.2022 по 09.07.2026 (а.с. 1-3).

03 серпня 2026 року відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та вважає заявлений позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Вказує, що позивач надає розрахунок, у якому вказує період інфляційних втрат з 28.07.2022 по 09.07.2026, тобто майже за чотири роки. Також позивач вказує, що заходи досудового врегулювання спору не дали бажаного результату, оскільки у позасудовому порядку вирішити даний спір не можливо, а також розмір судових витрат становить розмір судового збору та 6000,00 гривень витрат на правничу допомогу. Але ніяких засобів досудового врегулювання спору не було. Ні до нього, ні до його сестри. Вважає, що позивач пропустила термін позовної давності на звернення до суду, що є підставою для відмови у позові, просить застосувати строк позовної давності (а.с. 18-20).

11 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій зазначає, що станом на 03 серпня 2026 року уся заборгованість сплачена у повному обсязі, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена 06 серпня 2026 року (а.с.23).

Процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2026 року, головуючим суддею визначено Мелещенко Л.В. (а.с. 12).

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін (а.с. 14-15).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Позивач у судове засідання не з`явилася, але представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив про задоволення позову у повному обсязі (а.с.32).

У судове засідання відповідач не прибув, але подав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності (а.с. 23).

Учасники справи у судове засідання, призначене на 22 вересня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

28 червня 2022 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі по 31005,00 гривень з кожного (а.с. 4).

28 липня 2022 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 69511192 з виконання виконавчого листа № 344/7849/15-ц, виданого 28.06.2022, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі 31 005,00 гривень (а.с.5).

Згідно Інформації про виконавче провадження з виконання виконавчого листа №344/7849/15-ц, виданого 28.06.2022, станом на 09.07.2026 державним виконавцем вчиняються дії з примусового виконання виконавчого документа (а.с. 7-9).

03.08.2026 ОСОБА_2 на рахунок Іван-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України сплатив заборгованість за виконавчим провадженням № 69511192 у сумі 34274,50 гривень (а.с. 24).

Постановою державного виконавця Іван-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.08.2026 виконавче провадження № 69511192 з виконання виконавчого листа № 344/7849/15-ц, виданого 28.06.2022, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі 31 005,00 гривень закінчено у зв`язку із сплатою боргу боржником на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.25-26).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, норми розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

У постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України індекс інфляції за весь час прострочення входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи наведене, індекс інфляції за весь час прострочення, передбачений частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає застосуванню до порушеного грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що 28 липня 2022 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було відкрито виконавче провадження № 69511192 з виконання виконавчого листа № 344/7849/15-ц, виданого 28.06.2022, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі 31 005,00 гривень, а 06.08.2026 дане виконавче провадження № 69511192 було закінчено у зв`язку зі сплатою боргу боржником на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач просить стягнути інфляційні втрати у зв`язку із невиконанням рішення суду за період з 28.07.2022 по 09.07.2026.

Доказів про сплату заборгованості за судовим рішенням частково або повністю за вказаний період відповідач не надав, а судом не встановлено.

Тому суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач має сплатити на користь позивача з 28.07.2022 по 09.07.2026 індекс інфляції за весь час прострочення.

Розрахунок інфляційних втрат від боргу 31005,00 гривень за період з 13 грудня 2022 року по 28 лютого 2025 року розраховується наступним чином.

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу

з 28/07/2022 до 09/07/202631 005,00 грн.

Всього:31 005,00 грн.

Інфляційні витрати:

Останній період (28/07/2022 - 09/07/2026)Індекс інфляції

серпень 2022101,10

вересень 2022101,90

жовтень 2022102,50

листопад 2022100,70

грудень 2022100,70

січень 2023100,80

лютий 2023100,70

березень 2023101,50

квітень 2023100,20

травень 2023100,50

червень 2023100,80

липень 202399,40

серпень 202398,60

вересень 2023100,50

жовтень 2023100,80

листопад 2023100,50

грудень 2023100,70

січень 2024100,40

лютий 2024100,30

березень 2024100,50

квітень 2024100,20

травень 2024100,60

червень 2024102,20

липень 2024100,00

серпень 2024100,60

вересень 2024101,50

жовтень 2024101,80

листопад 2024101,90

грудень 2024101,40

січень 2025101,20

лютий 2025100,80

березень 2025101,50

квітень 2025100,70

травень 2025101,30

червень 2025100,80

липень 202599,80

серпень 202599,80

вересень 2025100,30

жовтень 2025100,90

листопад 2025100,40

грудень 2025100,20

січень 2026100,70

лютий 2026101,00

березень 2026101,70

квітень 2026101,40

травень 2026100,90

червень 202699,90

Розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,20 : 100) x (100,80 : 100) x (101,50 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (99,80 : 100) x (99,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,90 : 100) x (100,40 : 100) x (100,20 : 100) x (100,70 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,90 : 100) x (99,90 : 100) = 1.43817831

Інфляційне збільшення:

31 005,00 x 1.43817831 - 31 005,00 = 13 585,72 гривень.

Отже, за невиконання грошового зобов`язання за період з 28.07.2022 по 09.07.2026 інфляційні втрати складають 13 585,72 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується спливу строку позовної давності, про яку заявив відповідач, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).

Отже, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями статті 257 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України.

У статті 264 Цивільного кодексу України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (пункти 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, прийнятій по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20 вересня 2011 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Карантин був припинений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.

З 24 лютого 2022 року, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

До суду представник позивача звернувся 09 липня 2026 року.

Тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності щодо звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат у зв`язку із невиконанням рішення суду за період з 28.07.2022 по 09.07.2026.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які були б підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до вимог частини першої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем про подачі позовної заяви сплачено судовий збір за позовом у розмірі 1331,20 гривень (а.с. 11).

Позовні вимоги задоволені частково на 99,67 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1326,81 гривень.

На підставі вищенаведеного, відповідно до статей 3, 11, 15, 23, 509, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 15, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат у зв`язку із невиконанням рішення суду - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , інфляційні втрати у зв`язку із невиконанням рішення суду за період з 28.07.2022 по 09.07.2026 у розмірі 13 585,72 гривень (тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень сімдесят дві копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 1326,81 гривень (одна тисяча триста двадцять шість гривень вісімдесят одна копійки).

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.