Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №607/2446/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2026 Справа №607/2446/26 Провадження №2/607/3097/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

за участі сторін:

позивача – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвоката Істеревича А.З.

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Баган О.В. (в режимі відеоконференцзв`язку),

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

03 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок адміністративного правопорушення у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2024 року (справа № 607/23603/24), залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 січня 2025 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, однак провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Цією постановою встановлено, що 22 травня 2022 року близько 14 год. 00 хв.

ОСОБА_2 , перебуваючи у маршрутному таксі № НОМЕР_1 у м. Тернополі, висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 та ображав її у присутності неповнолітньої дочки. Під час словесного конфлікту позивача з водієм маршрутного таксі відповідач втрутився у нього, поводився зухвало та агресивно, кричав, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, публічно називав її «дурою» та допускав інші образливі висловлювання. Така поведінка у присутності пасажирів та неповнолітньої дочки спричинила їй почуття приниження, сорому, безпорадності та страху.

Крім того, під час цього конфлікту, за доводами позивача, відповідач застосував фізичну силу до її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 . Вказані обставини були предметом розгляду у цивільній справі № 607/2082/25 за позовом ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, у задоволенні якого було відмовлено. Перебування у ситуації, коли позивачка стала свідком дій щодо своєї дочки, на її переконання, посилило моральні переживання, спричинило страх за дитину, почуття безпорадності та психоемоційну напругу.

На підтвердження протиправної поведінки ОСОБА_2 позивачка також послалася на відеозапис події від 22 травня 2022 року, на якому зафіксовано конфлікт та образливі висловлювання відповідача на її адресу.

Внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 ОСОБА_1 , за її доводами, зазнала моральних страждань, які полягали у приниженні честі та гідності, почутті образи, страху й безпорадності, постійних переживаннях та спогадах про подію, погіршенні психоемоційного стану, порушенні сну, дратівливості, головних болях, нервовій напрузі, порушенні звичного способу життя та соціальних зв`язків. Також вона була змушена витрачати час і докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, зокрема звертатися до суду та за правничою допомогою.

З огляду на наведене ОСОБА_1 вважає, що протиправними діями ОСОБА_2 їй завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у заявленому розмірі.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Баган Оксани Василівни – надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність і недоведеність. Зазначила, що подія, якою позивачка обґрунтовує свої вимоги, мала місце 22 травня 2022 року, тоді як із позовом вона звернулася 03 лютого 2026 року, тобто після спливу трирічної позовної давності.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Істеревича Андрія Зіновійовича – надійшла відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити, а щодо строку позовної давності, то вказав, що на період дії воєнного стану строк позовної давності продовжується.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 лютого

2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили та просили відмовити.

Допитана як свідок у судовому засіданні 16 червня 2026 року ОСОБА_3 вказала, що дійсно у маршрутному таксі № 14 у м. Тернополі мав місце конфлікт, який супроводжувався нецензурною лайкою з боку відповідача на адресу її матері – ОСОБА_1 . Крім того, свідок вказала, що ОСОБА_2 поводив себе зухвало, застосував до неї фізичне насильство, зокрема штовхнув її й у зв`язку з цим вона сильно вдарилася та отримала тілесні ушкодження.

Заслухавши пояснення сторін, пояснення свідка, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано паспорт громадянина України № НОМЕР_2 та присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 (а.с. 10, 11).

ОСОБА_1 надано довідку ортопеда з діагнозом: закрита травма поперекового відділу хребта, пошкодження зв`язкового апарату поперекового відділу хребта. Сколіотична постава, про що свідчить довідка ортопеда від 16 червня 2022 року (а.с. 15).

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору № 1918-26-01446 від 26 січня 2025 року за період з січня 2025 року по грудень 2025 року

ОСОБА_1 отримала дохід у розмірі 49 171,58 грн (а.с. 12).

Відповідно до довідки Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26 січня 2026 року № 1900-0214-5/3983, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області як одержувач пенсії та одержувач соціальних допомог станом на 26 січня 2026 року (а.с. 13).

Згідно з довідкою Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 26 січня 2026 року № 100, ОСОБА_1 станом на 01 липня 2025 року не зареєстрована як одержувач допомог (а.с. 14).

У довідці про стан здоров`я від 24 квітня 2023 року № 32 та карті хворого, який лікується у фізіотерапевтичному відділенні вказано, що ОСОБА_3 встановлено діагноз: дегенеративне захворювання хребта. Люмбалгія (а.с. 16, 17).

У Рентгенологічному обстеженні № 20958 від 19 травня 2025 року КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2» Тернопільської міської ради Левчунь Д.Р. встановлено діагнози: шийний лордоз, грудний кіфоз, сколіоз, дегенеративні зміни у вигляді остеохондрозу (а.с. 18).

Як убачається з відповіді Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 17 червня 2022 року № 2708 під час проїзду в маршрутному таксі № 14 по вул. Руська, м. Тернопіль, 22 травня 2022 року близько 13:30 год невідома особа нанесла тілесні ушкодження, зареєстровано в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІТС ІПНП) Тернопільське РУ поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області за № 14635 від 22 травня 2022 року (а.с. 19).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2024 року (справа № 607/23603/24), залишена без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 січня 2025 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 173 КУпАП – закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП (а.с. 20–31).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2025 року (справа № 607/2082/25), яке залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди – відмовлено (а.с. 32–63).

Крім того, позивачем долучено відеофайли «0-02-05-cb2b06d648ee70c54d9bb0271353b12a439eca7c7d706f287a9682f9bd2d12f4_b8a10f975363a398», «0-02-05-f693509738c8e4ea322ef9cecaabb5c0298fc750e779c5423768637a3ca6de3a_58bc143983135756» та фотознімки «IMG_7492», «IMG_7493» (а.с. 64).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами частин першої – третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

2.2. За статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга).

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 наголосив, що людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав. Наведене опосередковано підтверджується унікальним значенням людської гідності в Конституції України, за якою, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21); кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68) (абзац шостий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини).

2.3. Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За статтею 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі; гідність та честь фізичної особи є недоторканними (частини перша та друга).

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Цивільне законодавство визначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої

статті 23 ЦК України).

Як вказано у частині першій статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме: щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду від 01 березня 2021 року, справа № 180/1735/16-ц).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом – моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування:

(а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди – явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року, справа № 487/6970/20, від 05 грудня 2022 року, справа № 214/7462/20).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див., зокрема, пункт 90.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року, справа № 477/874/19).

2.4. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2

10 000 грн моральної шкоди, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач принизив її, вживав на її адресу образливі та нецензурні слова у маршрутному таксі № 14 у присутності її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 під час конфлікту, який виник 22 травня 2022 року.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2024 року (справа № 607/23603/24), залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 січня 2025 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Суд звертає увагу, що за змістом частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 , з-поміж іншого, зазначила, що у травні

2022 року відповідач у громадському транспорті публічно вживав на адресу її матері образливі слова.

Використання відповідачем образливого висловлювання на адресу позивачки підтверджується також дослідженими судом доказами, зокрема доданими позивачкою відеоматеріалами.

Відтак, суд вважає встановленим факт вживання ОСОБА_2 образливого висловлювання на адресу ОСОБА_1 у громадському транспорті в присутності її неповнолітньої на той час дочки. При цьому суд зауважує, що образливим може бути не лише висловлювання з використанням нецензурної лайки, а й інші слова, які з огляду на їх зміст, контекст, тон та обстановку, за якої вони були висловлені, можуть вважатися спрямованими на приниження честі та гідності особи і бути здатними спричинити їй моральні страждання.

Водночас суд вважає недоведеними доводи про заподіяння ОСОБА_2 шкоди здоров`ю дочки позивачки, на які ОСОБА_1 також посилається як на обставину, що посилила її моральні страждання. Надані суду медичні довідки містять відомості про діагнози, які хронологічно віддалені від конфліктної події за участю сторін. Крім того, доводи щодо заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, у тому числі з посиланням на довідку від 16 червня 2022 року, були предметом дослідження у справі № 607/2082/25 та відхилені судом. Тому ці обставини суд не враховує при визначенні наявності та розміру моральної шкоди, завданої

ОСОБА_1 .

Утім, недоведеність заподіяння шкоди здоров`ю дочки позивачки не спростовує факту протиправної поведінки відповідача безпосередньо щодо ОСОБА_1 та спричинених їй у зв`язку із цим моральних страждань.

Отже, суд вважає доведеним, що образливе висловлювання відповідача на адресу позивачки було вчинене публічно – у громадському транспорті, у присутності її дочки та інших пасажирів, й за характером та обстановкою такої поведінки об`єктивно могло спричинити у

ОСОБА_1 почуття образи і приниження та завдати їй душевних страждань. При цьому наполягання відповідача на тому, що ним не було вжито нецензурної лайки, самостійно не свідчить про відсутність образливого характеру його висловлювання та не спростовує можливості заподіяння ним моральних страждань і приниження людської гідності позивачки.

Суд ураховує позицію Верховного Суду, у якій зазначено, що згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (постанова від 01 березня 2021 року, справа

№ 180/1735/16-ц).

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (пункти 88, 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, справа

№ 752/17832/14-ц).

Таким чином, суд погоджується з доводами позивачки про те, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 вона зазнала душевних страждань та їй завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Суд констатує наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та завданою позивачці моральною шкодою. При цьому суд ураховує публічний характер образливого висловлювання, вчиненого у громадському транспорті в присутності сторонніх осіб, та особливо ту обставину, що образа відбулася в присутності її неповнолітньої дочки. На переконання суду, образа матері на очах у її неповнолітньої дитини об`єктивно посилює почуття приниження та душевні переживання, оскільки за таких обставин негативному впливу піддається не лише особисте сприйняття потерпілою протиправної поведінки щодо себе, а й її сприйняття власного авторитету та гідності як матері в очах дитини.

2.5. Крім того, суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо спливу позовної давності, оскільки вони не враховують особливостей її перебігу, встановлених

пунктами 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у зв`язку з дією карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. З огляду на вимоги розумності, справедливості та співмірності, проаналізувавши встановлені у справі обставини в їх сукупності, зокрема характер протиправної поведінки відповідача, публічність образливого висловлювання, вчинення його у громадському транспорті в присутності сторонніх осіб та неповнолітньої дочки позивачки, що посилювало її почуття приниження та душевні переживання, суд вважає частково обґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Водночас суд ураховує відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позивачкою тривалих і суттєвих негативних наслідків для її психоемоційного стану та здоров`я, а також недоведеність заподіяння шкоди здоров`ю її дочки внаслідок дій відповідача.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відшкодування моральної шкоди у розмірі

2 000 грн є розумним, справедливим та співмірним характеру вчиненого правопорушення та завданим позивачці душевним стражданням.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а позивачкою сплачено судовий збір

у сумі 1 331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2.539917011.1 від 20 лютого 2026 року (а.с. 73), з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 266,24 грн (2 000 ? 1 331,20 :

10 000).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 79, 81, 89, 141, 258 – 268, 273, 274, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок адміністративного правопорушення, у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 24 копійки.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

8. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 26 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець