Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №607/26641/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/26641/25 Провадження №2/607/2651/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та відповідачем укладено кредитний договір № 1326002 (далі також – Договір № 1326002), який підписано електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора. 25 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25062025, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 в сумі 26 600 грн, з яких: 10 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 600 грн – сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту; 4 000 грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Крім того, 27 грудня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – ТОВ «1 БАНК») та відповідачем укладено кредитний договір № 73952344 (далі також – Договір № 73952344), який підписано електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора. 27 березня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/2025, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 в сумі 17 225 грн, з яких: 5 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 475 грн – сума заборгованості за відсотками; 10 000 грн – сума заборгованості за пенею; 750 грн – комісія за надання кредиту.

20 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 00-10129271 (далі також – Договір № 00-10129271), який підписано електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора. 14 серпня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14082025-МК/ЄАПБ, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 в сумі 13 163,44 грн, з яких: 8 160 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 3 643,44 грн – залишок за відсотками; 1 360 грн – штрафні санкції згідно умов договору.

Також, 01 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 00-10146552 (далі також – Договір № 00-10146552), який підписано електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора. 14 серпня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14082025-МК/ЄАПБ, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 в сумі 11 364,30 грн, з яких: 5 400 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 5 964,30 грн – залишок за відсотками.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору з підстав, наведених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за цими договорами.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, передбаченим статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 грудня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила та відзиву не подала.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

07 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася з анкетою-заявою на кредит № 1326002 до ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», сума кредиту 10 000 грн, строк кредиту

15 днів з 07 січня 2025 року. Дата повернення кредиту 22 січня 2025 року. Комісія за надання кредиту: 33 300 грн. Нараховується одноразово за ставкою 25 відсотків від суми кредиту за договором. Сума повернення 43 300 грн (а.с. 20).

07 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1326002, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису, одноразовим ідентифікатором «186120» (а.с. 9–14).

Згідно з пунктами 1.1.–1.6., 2.1. вказаного Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором. Кредит надається строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 07 січня 2025 року. Дата повернення кредиту 18 грудня 2025 року. Денна процентна ставка складає:

(33 300/10 000)/345*100%=0,97%. Комісія за надання кредиту 2 500 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти

№ НОМЕР_1 .

Додатком № 1 до Договору № 1326002 є Графік платежів, який є невід`ємною частиною договору, де вказаний власне графік платежів, загальна вартість кредиту складає 43 300 грн, з яких: 10 000 грн – сума кредиту, 30 800 грн – за обслуговування кредитної заборгованості, 2 500 грн – комісія (а.с. 15).

Також, у додатку № 2 до цього договору заява на отримання кредиту № 1326002 від 07 січня 2025 року, вказана інформація про позикодавця та умови кредиту (а.с. 16).

Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту № 1326002 Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який також підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «810414», в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною протягом двох днів з дати надання інформації (а.с. 17, 18).

Додатком до Договору, який є невід`ємною частиною договору, є графік платежів до Паспорта споживчого кредиту, загальна вартість кредиту складає 43 300 грн, з яких:

10 000 грн – сума кредиту, 30 800 грн – за обслуговування кредитної заборгованості,

2 500 грн – комісія (а.с. 19).

Як вказано у платіжному дорученні № 40160813 від 07 січня 2025 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» перерахувало ОСОБА_1 кошти у розмірі 10 000 грн на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 1326002 (а.с. 21).

Також долучено відомість про щоденні нарахування та погашення ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» за період з 07 січня 2025 року по 25 червня 2025 року (а.с. 23).

25 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 25062025 (а.с. 25, 26).

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25062025 від 25 червня 2025 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю боржників: 2 218. Загальна сума заборгованості: 31 901 554,65 грн (а.с. 27).

Витягом з реєстру боржників до договору факторингу: під № 143 передано право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 1326002 у розмірі 26 600 грн (а.с. 30).

Згідно з платіжною інструкцією № 733 від 27 червня 2025 року, із врахування листа про уточнення призначення платежу від 22 липня 2025 року № ФК/3714, ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» кошти у сумі 2 965 581,69 грн (а.с. 28, 29).

27 грудня 2024 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір № 73952344, сума кредиту 5 000 гривень, строком на 30 днів, з процентною ставкою в день 0,5 %, комісією за надання кредиту 15 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 750 грн), який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «30884» (а.с. 36–42).

Позивачем долучено: додаток № 1 до Договору № 73952344, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, загальна вартість якого становить 6 500 грн.

Також позивачем долучено паспорт споживчого кредиту до договору надання коштів у кредит ( з комісією за надання кредиту) Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який також підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «58025», в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 25 січня 2025 року

(а.с. 44, 45).

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 04 листопада

2025 року № КД-000075764/ТНПП, в якій підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу, ініціатором платіжної операції

ТОВ «1 БАНК» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 БАНК» та завершення наступної платіжної операції: дата 27 грудня 2024 року; номер платежу: 9d8f1ff4-4c7e-4838-9d74-cbc9799861f3; сума 5 000 грн, отримувач Блажієвська Ольга – ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с. 46).

Загальна заборгованість станом на 26 червня 2025 року 17 225 грн, 5 000 грн – основне зобов`язання, 1 475 грн – проценти; 10 000 грн – сума заборгованості за пенею; 750 грн – комісія за надання кредиту (а.с. 54, 55).

27 березня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 27/03/25 (а.с. 48, 49).

Додатковою угодою № 5 до договору факторингу від 27 березня 2025 року № 27/03/25, від 26 червня 2025 року відступили вимоги до боржників (а.с. 50).

Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті № 736 від 30 червня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «1 БАНК» кошти у сумі 4 904 914,51 грн. Призначення платежу: плата за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди № 5 від 26 червня

2025 року до договору факторингу від 27 березня 2025 року № 27/03/25 (а.с. 52).

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників № 8 від 26 червня 2025 року за договором факторингу від 27 березня 2025 року № 27/03/25 від 26 червня 2025 року, та витягу з Реєстру боржників № 8 до договору факторингу від 27 березня 2025 року № 27/03/25, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» під № 392 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі

17 225 грн, 5 000 грн – тіло кредиту, 1 475 грн – проценти; 10 000 грн – сума заборгованості за пенею; 750 грн – комісія за надання кредиту (а.с. 51, 53).

20 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір № 00-10129271, який підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «23527» (а.с. 62–65).

У пунктах 1.1. – 1.9. цього Договору № 00-10129271 зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором № 00-10129271, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредитного ліміту складає 6 800 грн. Тип кредиту – кредитна лінія (безвідклична). Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 15 грудня 2025 року. Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.3. Договору. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1 360 грн. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії дорівнює 1,00%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 2 141,72%. Орієнтовна загальна вартість Кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 31 171,20 грн.

Відповідно до пункту 2.10. Договору № 00-10129271 дата надання/видачі кредиту 20 грудня 2024 року. Сума кредиту 6 800 грн перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки)

№ НОМЕР_1 .

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, з урахуванням умов пункту 1.4. Договору № 00-10129271.

У додатку № 1 до Договору № 00-10129271, яким є Графік платежів, зазначені всі процентні ставки та загальна вартість кредиту (а.с. 67).

Позивачем долучено додаткову інформацію щодо договорів позичальників, за якими були перераховані кошти через ТОВ «ПрофітГід»: під № 148 вказана ОСОБА_1 , кредитний договір № 00-10129271 від 20 грудня 2024 року, сума 6 800 грн, номер платіжної інструкції: 128589183, номер транзакції: 43472-53375-86104, картка № НОМЕР_1 (а.с. 70).

Крім того, у матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови, та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «98492» (а.с. 68, 69).

У детальному розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «Макс Кредит» станом на 14 серпня 2025 року, сума загальної заборгованості ОСОБА_1 складає 11 803,44 грн, з яких: 6 800 грн – сума основного зобов`язання, 1 360 грн – сума заборгованості за нарахованими комісіями, 3 643,44 грн – сума процентів, 1 360 грн – штрафні санкції згідно умов договору (а.с. 71, 72).

01 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір № 00-10146552, який підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «75594» (а.с. 73–77).

У пунктах 1.1. – 1.9. цього Договору № 00-10146552 зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредитного ліміту складає 4 500 грн. Тип кредиту – кредитна лінія (безвідклична). Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 27 грудня 2025 року. Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка складає 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.3. Договору. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 900 грн. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії дорівнює 1,00 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 2 141,72 %. Орієнтовна загальна вартість Кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 20 628 грн.

Відповідно до пункту 2.10. Договору № 00-10146552 дата надання/видачі кредиту 01 січня 2025 року. Сума кредиту 4 500 грн перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки)

№ НОМЕР_1 .

Пунктом 3.4. Договору № 00-10146552 передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, з урахуванням умов пункту 1.4. Договору.

У додатку № 1 до Договору, який є Графіком платежів, зазначені всі процентні ставки та загальна вартість кредиту (а.с. 77 зворотна сторона).

Позивачем долучено додаткову інформацію щодо договорів позичальників, за якими були перераховані кошти через ТОВ «ПрофітГід»: під № 157 вказана ОСОБА_1 , кредитний договір № 00-10146552 від 01 січня 2025 року, сума 4 500 грн, номер платіжної інструкції: 128874386, номер транзакції: 43574-50312-49634, номер картки:

НОМЕР_1 (а.с. 80).

Крім того, до матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови, та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «62918» (а.с. 78, 79).

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Макс Кредит», станом на 14 серпня 2025 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить

11 364,30 грн, з яких: 5 400 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 5 964,30 грн – заборгованість за процентами, а також зазначено 900 грн – заборгованість за нарахованими комісіями (а.с. 81, 82).

14 серпня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 14082025-МК/ЕАПБ (а.с. 83–84).

Платіжною інструкцією № 23139 від 19 серпня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило оплату ТОВ «Макс Кредит» за цим договором факторингу у сумі 1 876 049,42 грн (а.с. 86).

Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників від 14 серпня 2025 року до Договору факторингу № 14082025-МК/ЕАПБ від 14 серпня 2025 року, згідно з вимогами пункту 4.2. Договору № 14082025-МК/ЕАПБ, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 14 серпня 2025 року. Загальна сума заборгованості 16 784 916,77 грн (а.с. 85).

Згідно витягів з реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору № 14082025-МК/ЕАПБ від 14 серпня 2025 року під № 128 та 129 до позивача перейшло право вимоги щодо ОСОБА_1 :

1) за Договором № 00-10129271 із сумою заборгованості 11 803,44 грн; 2) за Договором № 00-10146552 із сумою заборгованості 11 364,30 грн (а.с. 87, 88).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів – Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. За статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року №6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договорів в електронній формі, між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси», ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем, їх укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання договорів одноразовим ідентифікатором. Такі договори за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та є обов`язковими для виконання сторонами.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Як було зазначено, 25 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 25062025. 27 березня 2025 року між

ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 27/03/25.

14 серпня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 14082025-МК/ЕАПБ. Суду надані докази оплати за вказаними договорами, а також відповідні реєстри, які підтверджують оформлення переходу заявлених прав вимоги від первісних кредиторів до позивачаза правочинами, боржником у яких є відповідач.

Отже, позивачем надано необхідні докази оформлення відступлення заявлених прав вимоги щодо кредитних зобов`язань ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ». Водночас наявність таких доказів сама по собі не підтверджує існування відповідного грошового зобов`язання, а також обґрунтованість та розмір заявленої заборгованості.

2.5. У частині стягнення заборгованості за Договором № 1326002 суд зазначає таке.

2.5.1. Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Воєнний стан наразі не скасовано, відтак він на цей час діє на території України й, відповідно, застосовними є приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України.

Умовами кредитного договору встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно умов цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь товариства штраф у розмірі 1 000 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання), зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 2 днів.

Первісним кредитором нараховано у вигляді неустойки у розмірі 4 000 грн, що суперечить наведеним приписам прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 4 000 грн за Договором № 1326002 є необґрунтованими.

2.5.2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі – Закон № 1734) загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит.

Тож наведені приписи Закону № 1734 не позбавляють кредитодавця права встановлювати у кредитних договорах комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 1734 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними; договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року (справа № 204/224/21) сформульовано висновок, відповідно до якого якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734.

Позивач не надав суду ні переліку конкретних додаткових послуг, фактично наданих відповідачу понад безоплатне інформування про стан кредиту один раз на місяць, ні доказів надання відповідних послуг, а також вартості чи економічного обґрунтування кожної з них окремо від плати за користування кредитом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 12 600 грн комісії за обслуговування кредиту не узгоджується із нормами Закону № 1734, а тому задоволенню не підлягає.

2.6. Стосовно стягнення заборгованості за Договором № 73952344 суд зазначає таке.

2.6.1. У частині вимог щодо сплати відсотків за користування кредитом, суд зауважує, що кредитний договір за своєю суттю є строковим договором. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54).

Як було зазначено, сторонами погоджено, що кредит за Договором № 73952344 у розмірі 5 000 грн надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником. Утім, Договором № 73952344 також передбачено можливість пролонгації строку кредитування за умови укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною восьмою статті 18 цього Закону визначено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року (справа № 352/1950/15-ц) зауважено, що тлумачення правочину – це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін), потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року (справа № 944/3046/20), вказано, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Конституційний Суд України свого часу зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення

від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013).

У матеріалах справи відсутні докази вчинення дій з боку ОСОБА_1 , спрямованих на продовження строку кредитних правовідносин, зокрема: укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора. Крім того, за матеріалами справи відповідачка не здійснювала платежів на погашення існуючої заборгованості.

Суд зазначає, що у зв`язку з суперечливим унормуванням умов договору у частині його пролонгації та нарахування відсотків за його користування утворився суттєвий дисбаланс між отриманою фінансовою послугою – кредитом та витратами за її користування. Так, сума заборгованості за відсотками, заявлена позивачем, значно перевищує розмір основного зобов`язання.

За таких умов, беручи за основу концепцію «contra proferentem», ураховуючи ту обставину, що позивачем не надано будь-яких доказів вчинення дій з боку ОСОБА_1 , спрямованих на пролонгацію Договору № 73952344, суд вважає, що первісний кредитор мав право нараховувати відсотки виключно у межах погодженого сторонами 30-денного строку кредитування, відтак заборгованість за кредитом за несплаченими відсотками складає 750 грн (30 днів * 0,5% * 5 000 грн = 750 грн), з урахуванням відомостей паспорта споживчого кредиту, де загальні витрати за кредитом визначені на рівні 1 500 грн.

2.6.2. Щодо позовних вимог у частині сплати пені у розмірі 10 000 грн за Договором № 73952344, то вони суперечать наведеним вище положенням ЦК України та є необґрунтованими.

2.7. В аспекті вирішення питання про розв`язання спору про стягнення заборгованості за Договором № 00-10129271 та Договором № 00-10146552, суд виходить з наступного.

Позивач зазначає, що відповідачка свої зобов`язання за вказаними кредитними договорами не виконала, суми кредиту не повернула, проценти за користування кредитом та комісію не сплатила, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 за зазначеними договорами загальну суму заборгованості у розмірі 24 527,74 грн.

Водночас на підтвердження надання первісним кредитором кредиту відповідачу, позивачем додано до позовної заяви таблиці додаткової інформації та номера договору позичальників, на які були перераховані кошти через ТОВ «ПрофітГід»: 1) під № 148 вказана ОСОБА_1 , Договір № 00-10129271, сума 6 800 грн, номер платіжної інструкції: 128589183, номер транзакції: 43472-53375-86104, картка № НОМЕР_1 ; 2) під № 157 вказана ОСОБА_1 , Договір № 00-10146552, сума 4 500 грн, номер платіжної інструкції: 128874386, номер транзакції: 43574-50312-49634, картка № НОМЕР_1 .

Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року (справа № 753/20537/18) вказав, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996) (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 травня 2024 року, справа № 381/1647/21).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з вимогами пунктів 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій; бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації; виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року (справа № 554/4300/16) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій; тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

До матеріалів справи позивачем не додано належних доказів на підтвердження перерахування грошових коштів в сумі 6 800 грн – за Договором № 00-10129271 та 4 500 грн – за Договором № 00-10146552, на банківський рахунок відповідача, а також не надано будь-яких інших документів, оформлених відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджували би здійснення первісними кредиторами господарських операцій з надання кредитів та позики відповідачу.

Суд зауважує, що будь-яких посилань на такі докази не містить і позовна заява. В позовній заяві не зазначено про неможливість позивачем подати такі докази та не заявлено клопотання про витребування їх у інших осіб.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За статтями 77, 79, 80 ЦПК України докази мають бути належними, достовірними та достатніми для встановлення обставин, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 83 ЦПК України сторони подають докази безпосередньо до суду, а позивач повинен подати їх разом із позовною заявою. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа обґрунтувала неможливість їх подання у цей строк з причин, що не залежали від неї.

За частинами першою – третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім установлених законом випадків.

Звертаючись до суду, ТОВ «ФК «ЄАПБ» виклало обставини, якими обґрунтовувало свої вимоги, та подало докази на їх підтвердження, однак не зазначало про наявність доказів, які не може подати разом із позовною заявою з об`єктивних причин, і не заявляло клопотань про їх витребування чи забезпечення. Представник позивача також просив розглянути справу за відсутності сторони позивача та протягом розгляду справи додаткових доказів не подав.

Отже, позивач як новий кредитор, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості, повинен був отримати від ТОВ «Макс Кредит» та надати суду документи, які підтверджують як факт надання відповідачу кредитних коштів, так і виникнення та розмір заборгованості за Договором. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року (справа № 904/5726/19) виснувала, що у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини (підпункти 6.6 та 6.7).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року (справа № 757/37126/18), загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Надані позивачем розрахунки заборгованості за Договором не є первинними документами, що підтверджують факт перерахування відповідачу кредитних коштів. Вони складені первісним кредитором та відображають здійснений ним розрахунок заявленої заборгованості, однак самі по собі не підтверджують фактичного надання кредитних коштів, а відтак – виникнення відповідного грошового зобов`язання та його розміру.

За таких обставин позивач не довів належними та достатніми доказами факту надання відповідачу кредитних коштів за спірними правочинами, а відтак – виникнення у відповідача відповідного грошового зобов`язання перед первісним кредитором. За відсутності доказів виникнення такого зобов`язання немає достатніх підстав і для висновку про існування права вимоги за ними, яке могло бути відступлене позивачу.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за Договором

№ 00-10129271 та Договором № 00-10146552 є необґрунтованими, оскільки недоведено факту надання кредитних коштів первісним кредитором, а відтак й виникнення у відповідача обов`язку їх повернути та сплатити нараховані проценти й інші платежі.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. З огляду на вищенаведене, суд констатує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості загалом є підставовими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене вище, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача кошти на загальну суму 16 500 грн.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволений частково, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 151354 від 05 грудня 2025 року (а.с. 103), з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 730,94 грн (16 500 * 3 028 : 68 352,74).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274,

280–289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами – задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:

а) за кредитним договором № 1326002 від 07 січня 2025 року у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, з яких: 10 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу;

б) за кредитним договором № 73952344 від 27 грудня 2024 року у розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень, з яких: 5 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 750 грн – сума заборгованості за відсотками; 750 грн – комісія за надання кредиту.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 730 (сімсот тридцять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки.

5. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

6. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

9. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

10. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

11. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець