Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №607/23284/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/23284/25 Провадження №2/607/2533/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 874727763 від 22 жовтня 2020 року (далі також – Договір).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що 22 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір, підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV72SR4». Відповідно до Договору відповідачу надано кредит у сумі 15 000 грн зі сплатою процентів за його користування, який перераховано на його банківську картку № НОМЕР_1 .

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі – Договір

№ 28/1118-01). 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (далі – Договір № 05/0820-01). 04 червня

2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу

№ 04/06/25-Ю (далі – Договір № 04/06/25-Ю), відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 18 725,00 грн.

З урахуванням наведеного, представник позивача стверджує, що сторонами Договору узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. В наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником. Крім того, відповідач не виконував умови кредитного договору належним чином, не повністю сплачував платежі, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2025 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» докази, які становлять банківську таємницю щодо ОСОБА_1 , а розгляд справи по суті відкладено.

Представник позивача – ТОВ «Юніт Капітал» – у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі; щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявкою на отримання грошових коштів у кредит в розмірі 15 000 грн до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», картка № НОМЕР_1 (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір, який підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV72SR4» (а.с. 19 зворотна сторона, 20).

У пункті 1.1. Договору сторони погодили, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 15 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Пунктом 1.2. Договору визначено, що кредит надається строком на 70 (сімдесят) днів.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 475,80 процентів річних, що становить 1,30 процентів у день від суми кредиту. Пунктом 1.5. Договору сторони погодили, що на умовах, викладених у пункті 1.6. Договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 475,80 процентів річних, що становить 1,30 процентів у день від суми кредиту. Таким чином, на відміну від справ, у яких дисконтна та базова ставки різняться між собою, розмір дисконтної та базової процентних ставок за цим Договором є тотожним.

Пунктом 1.6.1. Договору визначено, що за умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за базовою процентною ставкою загальні витрати за кредитом складають 4 208 грн 82 коп., а орієнтовна загальна вартість кредиту складає

19 208 грн 82 коп.

Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту продукту «Комфорт» до Договору, відповідно до якого строк кредитування становить 70 днів, загальні витрати за кредитом – 4 208,82 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом – 19 208,82 грн (а.с. 19).

Відповідно до платіжного доручення № d75095ff-855b-467f-9751-9d8e53d6b8d7

від 22 жовтня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на його платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 15 000 грн (а.с. 33). Факт зарахування зазначених коштів підтверджено також відповіддю Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 13 лютого 2026 року

№ 20.1.0.0.0/7-260210/82646-БТ, наданою на виконання ухвали суду від 29 грудня 2025 року про витребування доказів. Згідно з відповіддю на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , за якою 22 жовтня 2020 року відбулося зарахування коштів у сумі 15 000 грн, а номер телефону НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с. 85, 86).

Матеріали справи містять п`ять додаткових угод до Договору – від 20 грудня

2020 року, від 03 січня 2021 року (дві додаткові угоди), від 30 січня 2021 року та

від 13 лютого 2021 року, якими сторони погодили продовження строку, на який надано кредит, відповідно на чотирнадцять, чотирнадцять, тринадцять, чотирнадцять та чотирнадцять днів. Разом з тим, на відміну від самого Договору, жодна з наведених додаткових угод не містить відомостей про її підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором чи іншим передбаченим законом способом електронного підписання

(а.с. 21, 22).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір № 28/1118-01, з додатками. Відповідно до реєстру прав вимоги № 132 від 04 травня 2021 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором (порядковий № 915 у реєстрі) на загальну суму

18 725,00 грн (15 000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням; 3 725,00 грн – нараховані проценти) (а.с. 40–48).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір № 05/0820-01, з додатками. Згідно з реєстром прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до Договору № 05/0820-01 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий № 14 391 у реєстрі) за Договором на суму 18 725,00 грн (а.с. 50–53).

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір № 04/06/25-Ю. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 04 червня 2025 року до Договору № 04/06/25-Ю ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий № 4 736 у реєстрі) за Договором на суму 18 725,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором № 04/06/25-Ю (а.с. 55–61).

Аналіз змісту договорів № 28/1118-01, № 05/0820-01, № 04/06/25-Ю та доданих до них документів, у тому числі реєстру прав вимоги № 132 від 04 травня 2021 року, реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року та реєстру боржників № б/н від 04 червня 2025 року, підтверджує безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, що дає підстави для висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» наділено правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором, у період з 20 грудня 2020 року по 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 здійснив одинадцять платежів на погашення заборгованості за Договором на загальну суму 15 190,00 грн, а саме: 20 грудня 2020 року –

2 730,00 грн; 03 січня 2021 року – 2 730,00 грн; 14 січня 2021 року – 2 730,00 грн; 30 січня 2021 року – 2 535,00 грн; 13 лютого 2021 року – 2 730,00 грн; 10 березня 2021 року –

1 000,00 грн; 13 березня 2021 року – 315,00 грн; 18 березня 2021 року – 245,00 грн; 29 березня 2021 року – 75,00 грн; 15 квітня 2021 року – 25,00 грн; 30 квітня 2021 року – 75,00 грн. Здійснені платежі кредитор зарахував виключно в рахунок погашення нарахованих процентів, у зв`язку з чим на дату відступлення права вимоги (04 травня 2021 року) заборгованість за тілом кредиту обліковувалася кредитором у повному обсязі – 15 000,00 грн, а заборгованість за процентами становила 3 725,00 грн (за розрахунком кредитора нараховано процентів на суму 18 915,00 грн, яку зменшено на суму здійснених платежів 15 190,00 грн) (а.с. 38, 39).

Отже, загальна сума заборгованості, яку ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути з відповідача, становить 18 725,00 грн, з яких: 15 000,00 грн – тіло кредиту; 3 725,00 грн – проценти за користування кредитом.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту в електронних документах або вираження волі сторін за допомогою електронних засобів зв`язку. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі – Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору

(пункт 6).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив, що одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати), який входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях ЦК України, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629) (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня

2022 року № 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (стаття 1046

ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання такої форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в кредитному договорі.

Судом встановлено, що при укладенні між сторонами кредитного договору було дотримано його письмової форми з погодженням усіх істотних умов, а отже, між ними виникли відповідні зобов`язання. Надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, зокрема заявка на отримання кредиту, Договір, паспорт споживчого кредиту та платіжне доручення про перерахування коштів, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, підписання відповідачем Договору та фактичне отримання ним кредитних коштів. Водночас ОСОБА_1 зазначені обставини жодним чином не спростовував; будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів та користування наданими кредитними коштами суду не надав.

Таким чином, суд констатує, що в аспекті виникнення між первісним кредитором та відповідачем договірних відносин, пов`язаних з отриманням коштів у кредит та користуванням ними, позовна заява є обґрунтованою.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19), у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа № 753/20537/18), від 21 липня 2021 року (справа № 334/6972/17), від 27 вересня

2021 року (справа № 5026/886/2012).

Як було зазначено, аналіз змісту договорів факторингу № 28/1118-01, № 05/0820-01,

№ 04/06/25-Ю та доданих до них реєстрів прав вимоги і реєстру боржників підтверджує безперервний перехід права вимоги за Договором від первісного кредитора до позивача, що дає підстави для висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» наділено правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .

2.5. Розв`язуючи цей спір у частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, суд вважає за необхідне зазначити нижченаведене.

Кредитний договір за своєю суттю є строковим договором. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54).

Як установлено судом, пунктом 1.2. Договору сторони погодили строк кредитування – 70 днів з дати надання кредиту, тобто до 31 грудня 2020 року (включно). Позивач обґрунтовує нарахування процентів за межами цього строку п`ятьма додатковими угодами про продовження строку кредитування від 20 грудня 2020 року, 03 січня 2021 року (двома), 30 січня 2021 року та 13 лютого 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доведення факту продовження договірних відносин, з яким пов`язується подальше нарахування процентів понад погоджений строк кредитування, покладається на позивача.

Судом установлено, що сам Договір підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV72SR4», з фіксацією дати й часу його відправлення та введення, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону № 675 та надає підстави вважати волевиявлення відповідача на укладення Договору встановленим. Натомість жодна з п`яти додаткових угод, якими позивач обґрунтовує продовження строку кредитування, аналогічного підтвердження не містить: вони супроводжуються виключно друкованим відтворенням прізвища та ініціалів відповідача, без зазначення одноразового ідентифікатора, коду, дати й часу його відправлення та введення, а так само без будь-яких інших відомостей про волевиявлення відповідача на їх укладення.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що додаткові угоди про продовження строку кредитування вчинені відповідачем особисто та відповідають вимогам частини першої статті 207 ЦК України і статей 11, 12 Закону № 675 щодо форми електронного правочину. Позивачем не надано інших доказів (зокрема відомостей особистого кабінету позичальника, повідомлень про активацію функції продовження дисконтного періоду тощо) на підтвердження факту вчинення відповідачем дій, спрямованих на продовження строку кредитування.

Відтак суд вважає, що продовження строку кредитування за Договором додатковими угодами не є доведеним, а тому право первісного кредитора на нарахування процентів за користування кредитом обмежується погодженим сторонами первісним строком кредитування – 70 днями, тобто до 31 грудня 2020 року (включно).

Оскільки дисконтна та базова процентні ставки за цим Договором є тотожними

(1,30 % у день), розмір процентів, які могли бути правомірно нараховані в межах погодженого строку кредитування, суд визначає за паспортом споживчого кредиту та пунктом 1.6.1. Договору, якими встановлено, що загальні витрати за кредитом (тобто гранична сума процентів за весь строк кредитування) становлять 4 208,82 грн.

За період з 20 грудня 2020 року по 30 квітня 2021 року відповідач сплатив на погашення заборгованості за Договором 15 190,00 грн, що встановлено розрахунком заборгованості, наданим позивачем, та не спростовано відповідачем.

Пунктом 3.11. Договору встановлено черговість погашення заборгованості у разі недостатності суми здійсненого платежу, а саме: у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу – прострочена до повернення сума кредиту; у третю чергу – нараховані проценти за користування кредитом; у четверту чергу – сума кредиту, що підлягає поверненню згідно графіка платежів; у п`яту чергу – неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

Застосовуючи наведену договірну черговість до сум, сплачених відповідачем, суд враховує, що здійснені платежі в межах суми правомірно нарахованих процентів

(4 208,82 грн) погашають вимогу за процентами, а решта сплачених коштів

(15 190,00 грн – 4 208,82 грн дорівнює 10 981,18 грн) підлягає зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту складає 4 018,82 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом на момент ухвалення рішення відсутня, оскільки правомірно нарахована сума процентів (4 208,82 грн) повністю погашена сплаченими відповідачем коштами.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене вище, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є частково підставовими.

Суд вважає, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, яка підлягає стягненню, становить 4 018,82 грн, а в задоволенні решти позовних вимог на суму

14 706,18 грн слід відмовити.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн (відповідно до матеріалів справи). Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 519 грн 90 коп. (4 018,82 грн *

2 422,40 грн / 18 725,00 грн).

3.3. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

від 5 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з вимогами частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За частиною четвертою цієї статті ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа

№ 751/3840/15-ц) вказано, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії» від 25 березня 1999 року, заява № 31195/96).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для стягнення витрат на правничу допомогу ТОВ «Юніт Капітал» долучено договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, укладений між ним та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додаткову угоду № 25770554409 до цього договору, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року на суму 7 000,00 грн та протокол погодження вартості послуг (а.с. 66–69).

Надані позивачем документи підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Відповідач клопотання про зменшення розміру таких витрат з підстав їх неспівмірності не подавав. З урахуванням часткового задоволення позову, складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та принципу розумності з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 502,36 грн (4 018,82 грн ? 7 000,00 грн / 18 725,00 грн).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76–78, 81, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274,

280–289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 874727763 від 22 жовтня 2020 року в розмірі 4 018 (чотири тисячі вісімнадцять) гривень 82 копійки – заборгованість за основним зобов`язанням.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 519 (п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 90 копійок.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1 502 (одна тисяча п`ятсот дві) гривні 36 копійок.

6. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

7. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

12. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ: 43541163, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець