Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №607/20558/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/20558/25 Провадження №2/607/2441/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Через підсистему «Електронний суд» Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі також – МТСБУ) звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 10 164,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог МТСБУ зазначило, що 19 квітня 2024 року в м. Тернополі сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з.

НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , унаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 03 травня 2024 року у справі № 607/9488/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що спричинило ДТП.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована, потерпіла особа звернулася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування та повідомленням про ДТП. На підставі статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі – Закон № 1961) МТСБУ відшкодувало власнику автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , шкоду в розмірі 8 814,57 грн, визначену відповідно до звіту ФОП ОСОБА_3 про вартість відновлювального ремонту.

Крім того, за проведення відповідного дослідження МТСБУ сплатило ФОП

ОСОБА_3 1 350 грн. Таким чином, загальний розмір понесених позивачем витрат становить 10 164,57 грн.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача, в якій також зазначено про підтримку позовних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За частиною третьою статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача скористався цим правом та просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Статтею 128 ЦПК України унормовано порядок виклику учасників справи у судове засідання. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128

ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні (постанова від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц).

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), у якій зазначено, що у разі неявки представників сторін чи інших учасників судового процесу суд може вирішити спір по суті, якщо наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність учасників справи у судовому засіданні, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, його повторну неявку в судове засідання, відсутність відзиву, суд відповідно до статті 280 ЦПК України доходить висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_4 належить на праві приватної власності транспортний засіб (далі – ТЗ) «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 (а.с. 11).

Згідно з відповіддю Національної поліції України, ідентифікатор картки ДТП в системі № 3024113390480549, правопорушник (винуватець ДТП) ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серія ААД № 885201, за статтею 124 КУпАП, який долучено до справи (а.с. 5–7).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 03 травня 2024 року (справа № 607/9488/24), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 8–9).

Згідно з приписами частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до перевірок чинності полісу внутрішнього страхування ТЗ № ВО 4535 АЕ та VIN № WAUZZZ4AZT012100 станом на 19 квітня 2024 року поліс не знайдено (а.с. 24, 25).

14 травня 2024 року МТСБУ звернулося із листом № 3-01б/20850 до ОСОБА_1 про надання документів (а.с. 26).

МТСБУ звернулося із дорученням на виконання робіт у справі № 103045 до ЕО ФОП « ОСОБА_3 про проведення огляду та визначення вартості відновлювального ремонту ТЗ «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яке трапилося 19 квітня 2024 року по вул. Київська, 9а, в м. Тернопіль, у строк до 14 червня 2024 року (а.с. 12).

Згідно звіту про оцінку автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , від 25 червня 2024 року у справі № 103045, ринкова вартість вказаного автомобіля становить 248 798 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 14 927,77 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників вищевказаного автомобіля з включенням в розрахунку ПДВ складає 9 247,36 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників цього автомобіля без включення в розрахунку ПДВ складає 8 841,62 грн. Коефіцієнт фізичного зносу автомобіля складає 0,70 (а.с. 13–17).

Як вказано у рахунку-фактурі № 35 від 26 червня 2024 року, складеному ФОП ОСОБА_3 , та акті виконаних робіт у справі МТСБУ № 103045, вартість робіт становить 1 350 грн (а.с. 19).

Платіжною інструкцією № 924630 від 12 серпня 2024 року МТСБУ перерахувало ФОП ОСОБА_3 1 350 грн, призначення платежу: оплата послуг аваркома (експерта) по справі №103045, згідно рах. № 35 від 26 червня 2024 року, т.з. НОМЕР_2 (а.с. 21).

У довідці МТСБУ № 1 від 03 грудня 2024 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, справа № 103045, сума до сплати внаслідок ДТП, яке трапилося 19 квітня 2024 року по АДРЕСА_1 , становить 8 814,57 грн

(а.с. 22 зворотна сторона).

Наказом МТСБУ від 05 грудня 2024 року № 3.1/24376 на підставі статті 41 Закону № 1961, справа № 103045, наказано виплатити ОСОБА_2 8 814,57 грн за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 22).

Платіжною інструкцією № 943977 від 10 грудня 2024 року МТСБУ перерахувало ОСОБА_4 8 814,57 грн, призначення платежу: виплата у справі № 103045, згідно наказу № 3.1/24376 від 05 грудня 2024 року, т.з. НОМЕР_2 (а.с. 23).

08 травня 2025 року за вих. № 103045 МТСБУ звернулося до ОСОБА_1 із досудовим повідомленням на суму 10 164,57 грн, в якому пропонували в досудовому порядку відшкодувати в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 10 164,57 грн до 08 червня 2025 року за вказаними реквізитами (а.с. 27).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня

1997 року №9-зп).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На момент вчинення ДТП та виплати страхового відшкодування відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було врегульовано Законом № 1961, який втратив чинність 01 січня 2025 року на підставі пункту 2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX.

Як вказано у пункті 1.1. статті 1 Закону № 1961 (в редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) страхувальники – юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

У пункті 1.3. Закону № 1961 (в редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) зазначено, що потерпілі – юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно з пунктом 1.4. статті 1 Закону № 1961 (в редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) особами, відповідальність яких застрахована, – є страхувальник (юридична особа, власник) та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Як вказано у статті 6 Закону № 1961 (в редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року № 1909-IX (далі – Закон № 1909), інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 90 Закону № 1909 сторонами договору страхування є страховик та страхувальник (частина перша). Договір страхування укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину, та оформляється у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», або в порядку, передбаченому законодавством про електронну комерцію (частина перша статті 97 Закону № 1909).

За статтями 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень статті 22 Закону № 1961 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (абзац другий пункту 22.1).

Згідно зі статтею 41 Закону № 1961 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (підпункт «а» пункту 41.1).

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Пунктом 13.1 статті 13 Закону №1961 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Отже, оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A6», д.н.з.

НОМЕР_1 , яким спричинено ДТП, цивільно-правова відповідальність щодо використання цього транспортного засобу на момент ДТП не була застрахована, а обставин, передбачених пунктом 13.1 статті 13 Закону № 1961, судом не встановлено, МТСБУ після здійснення регламентної виплати набуло право зворотної вимоги до відповідача на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільне законодавство передбачає право зворотної вимоги, якщо шкоду відшкодовано особою, яка не заподіювала шкоду. Так, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2022 року (справа № 450/4163/18) сформульовано позицію, відповідно до якої за змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто в силу презумпції вини завдавача шкоди відсутність вини у завданні ним шкоди повинен доводити сам її завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди,

б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У цій постанові Верховний Суд послався на пункт 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, у якому судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, – незалежно від наявності вини.

Також найвищий суд у системі судоустрою України зазначив, що потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Згідно статті 5 Закону № 1961 (в редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За статтею 108 Закону № 1909 страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат (частина перша).

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В аспекті цієї справи суд зазначає, що вина ОСОБА_1 доведена постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 травня 2024 року (справа № 607/9488/24), якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, яка набрала законної сили, і у зв`язку з чим МТСБУ в силу вимог статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у грудні 2024 року здійснило регламентну виплату потерпілій у ДТП особі ОСОБА_4 .

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність щодо використання транспортного засобу «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 не була застрахована.

З огляду на доведеність у встановленому законом порядку вини ОСОБА_1 МТСБУ здійснило у грудні 2024 року виплату ОСОБА_4 в розмірі 8 814,57 грн матеріальних збитків внаслідок ДТП, яке трапилося 19 квітня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 943977.

Згідно зі статтею 3 Закону №1961 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Як було зазначено, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, МТСБУ має право зворотної вимоги відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України.

Наведена позиція суду кореспондує з правовими висновками Верховного Суду, наведеними у постановах: від 05 червня 2019 року (справа № 466/4412/15-ц); від 15 серпня 2019 року (справа № 756/16649/13-ц); від 02 жовтня 2019 року (справа № 447/2438/16-ц);

від 11 грудня 2019 року (справа № 601/1304/15-ц); від 03 червня 2020 року (справа № 345/3335/17); від 07 жовтня 2020 року (справа № 742/637/19).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вказано у статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Матеріалами справи також підтверджено, що для визначення розміру шкоди, завданої внаслідок ДТП, МТСБУ понесло витрати на проведення огляду та визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі

1 350 грн, що підтверджується рахунком-фактурою, актом виконаних робіт та платіжною інструкцією № 924630 від 12 серпня 2024 року.

Оскільки зазначені витрати безпосередньо пов`язані з визначенням розміру шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та фактично понесені МТСБУ у зв`язку з проведенням регламентної виплати, вони підлягають стягненню з відповідача разом із сумою виплаченого відшкодування.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене вище, суд, на підставі наданих та досліджених у судовому засіданні доказів, з урахуванням приписів законодавства, дійшов висновку про те, що позов МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу підлягає задоволенню.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки позов про стягнення грошових коштів у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою у порядку регресу задоволено в повному обсязі, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 028 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 29195 від 18 вересня 2025 року (а.с. 29), обов`язок щодо сплати судового збору на користь позивача у розмірі

3 028 грн, слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274,

280–289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 10 164 (десять тисяч сто шістдесят чотири) гривні 57 копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

4. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

5. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

7. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

8. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

9. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ: 21647131, адреса місцезнаходження: бульвар Русанівський, 8, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець