Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №607/25237/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/25237/25 Провадження №2/607/2595/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

01 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (далі – ТОВ «ФК «Абекор») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1695451

від 18 квітня 2025 року у розмірі 14 336,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» (сайт https://firstcredit.com.ua) укладено електронний кредитний договір № 1695451 (далі – Договір), підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «f63814». Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн строком на 70 днів з кінцевим терміном повернення кредиту

26 червня 2025 року (включно). Кошти кредиту перераховані на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжний сервіс EasyPay, що підтверджується квитанцією за платіжною інструкцією № 20196-1363-209463603 від 18 квітня 2025 року.

Позивач зазначив, що в подальшому відповідач тричі уклав додаткові угоди до Договору про продовження його строку на 64 дні кожна, а також додаткову угоду від 18 червня 2025 року про продовження строку кредиту на 80 днів з кінцевим терміном повернення 06 вересня 2025 року, що підписані відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач вказав, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору у нього утворилась прострочена заборгованість у розмірі 14 336,00 грн, яку відповідач добровільно не погасив.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2025 року відкрито провадження у цій справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 січня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів щодо відповідача, які становлять банківську таємницю.

Представник позивача – ТОВ «ФК «Абекор» – в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав; щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів сторона позивача не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, доказів поважності причин неявки та своїх заперечень проти позову суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2025 року ОСОБА_1 увійшов до особистого кабінету в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Абекор», заповнив анкету (а.с. 11, 12), надав необхідні персональні дані та уклав Договір, підписавши його та Графік платежів (Додаток № 1 до Договору) електронним підписом одноразовим ідентифікатором «f63814» (а.с. 18).

Відповідно до пункту 1.2 Договору загальний розмір наданого кредиту становить 8 000,00 грн. Строк кредиту згідно з пунктом 1.3 Договору становить 70 днів з кінцевим терміном повернення до 26 червня 2025 року (включно).

Пунктом 1.4 Договору встановлено такі процентні ставки: базова процентна ставка – 0,99 % за кожен день користування кредитом, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом (до дати першого платежу); акційна процентна ставка – 0,3465 % за кожен день користування кредитом, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом за умови своєчасної сплати першого платежу або своєчасного укладення додаткової угоди про продовження строку кредиту; основна процентна ставка – 0,99 % за кожен день користування кредитом, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом. Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту (його частини) позичальник сплачує кредитору проценти в розмірі 0,99 % від залишку заборгованості за кожен день прострочення, при цьому розмір таких процентів є фіксованим і не може бути змінений кредитором в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 .

Згідно з квитанцією за платіжною інструкцією № 20196-1363-209463603 від 18 квітня 2025 року, сформованою платіжною системою EasyPay, на вказану картку 18 квітня

2025 року о 16:00:49 зараховано грошові кошти у сумі 8 000,00 грн, платником коштів зазначено ТОВ «ФК «Абекор» (а.с. 13).

Наведена обставина додатково підтверджується відповіддю Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» від 27 лютого 2026 року № КНО-07.8.5/3082БТ, наданою на виконання ухвали суду, згідно з якою за банківською платіжною карткою

№ НОМЕР_2 , емітованою на ім`я ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:00:54 зафіксовано надходження грошових коштів у сумі 8 000,00 грн через сервіс переказів Visa Direct (а.с. 53).

Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн підтверджується сукупністю доказів у справі, а саме поданою позивачем квитанцією про перерахування коштів та відповіддю банку-емітента платіжної картки відповідача, отриманою судом у порядку статті 84 ЦПК України.

Судом також встановлено, що в подальшому відповідач послідовно уклав чотири додаткові угоди до Договору, якими сторони на кожному етапі погоджували продовження строку кредитування:

– додаткова угода від 07 травня 2025 року (підписана одноразовим ідентифікатором «g96896»), якою строк кредиту продовжено на 64 дні з кінцевим терміном повернення 10 липня 2025 року;

– додаткова угода від 21 травня 2025 року (підписана одноразовим ідентифікатором «w14494»), якою строк кредиту продовжено на 64 дні з кінцевим терміном повернення 24 липня 2025 року;

– додаткова угода від 04 червня 2025 року (підписана одноразовим ідентифікатором «q68929»), якою строк кредиту продовжено на 64 дні з кінцевим терміном повернення 07 серпня 2025 року;

– додаткова угода від 18 червня 2025 року (підписана одноразовим ідентифікатором «v22077»), якою строк кредиту продовжено на 80 днів з кінцевим терміном повернення 06 вересня 2025 року (а.с. 20–30).

Кожній із зазначених додаткових угод передувало надання відповідачу паспорта споживчого кредиту з інформацією про умови продовження строку кредитування, розмір процентної ставки на період пролонгації (0,99 % в день), орієнтовну загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку, що узгоджується з вимогами статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на 06 вересня 2025 року заборгованість відповідача за Договором становить 14 336,00 грн, з яких: 8 000,00 грн – тіло кредиту; 2 772,00 грн – строкові проценти; 3 564,00 грн – проценти, нараховані на прострочену заборгованість (а.с. 31, 32).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що він є арифметично вірним та відповідає умовам Договору (з урахуванням додаткових угод), а саме: 8 000,00 грн (основне зобов`язання), 2 772,00 грн (строкові проценти), 3 564,00 грн (проценти на прострочену заборгованість), що разом становить – 14 336,00 грн.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту в електронних документах або вираження волі сторін за допомогою електронних засобів зв`язку. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі – Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору

(пункт 6).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив, що одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати), який входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях ЦК України, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629) (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня

2022 року № 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (стаття 1046

ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання такої форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в кредитному договорі.

Позивач надав суду докази, які підтверджують доведення до відома відповідача умов кредитування, надання відповідачу кредиту в розмірі 8 000,00 грн шляхом його перерахування на банківську платіжну картку відповідача, що додатково підтверджено відповіддю банку-емітента такої картки. Відповідач зазначених обставин жодним чином не спростував, доказів повернення кредиту (частково або в повному обсязі) чи інших заперечень щодо отримання та використання кредитних коштів суду не надав.

2.4. Вирішуючи питання про правові наслідки укладення відповідачем чотирьох додаткових угод про продовження строку кредитування, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 4.1 Договору передбачено право позичальника з власної ініціативи продовжити строк кредиту на кількість днів, запропоновану кредитором, на підставі окремого правочину, що укладається між сторонами на умовах, аналогічних умовам укладення самого Договору.

Судом встановлено, що кожна з чотирьох додаткових угод (від 07 травня 2025 року, від 21 травня 2025 року, від 04 червня 2025 року та від 18 червня 2025 року) підписана відповідачем особисто з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, зміст якого є унікальним для кожного окремого правочину, що відповідає вимогам

статей 3, 11, 12 Закону № 675.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Жодних доказів на спростування дійсності чи оспорення додаткових угод, а також доказів того, що волевиявлення відповідача на їх укладення було відсутнім, матеріали справи не містять, відповідач таких доказів суду не надав.

2.5. В аспекті вимоги про стягнення 3 564,00 грн процентів, нарахованих на прострочену заборгованість, суд вважає за необхідне зазначити нижченаведене.

Згідно з графіком платежів до додаткової угоди від 18 червня 2025 року відповідач зобов`язаний був повернути 7 200,00 грн кредиту та сплатити 2 376,00 грн процентів до 18 липня 2025 року, а решту 800,00 грн кредиту та 396,00 грн процентів – до 06 вересня

2025 року. Отже, погодження кінцевого строку повернення кредиту до 06 вересня 2025 року не змінює встановленого сторонами строку повернення його частини в розмірі 7 200,00 грн.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з 19 липня 2025 року

до 06 вересня 2025 року на прострочену частину кредиту в розмірі 7 200,00 грн нараховано 3 564,00 грн процентів за ставкою 0,99 % за кожен день прострочення: 7 200,00 грн ? 0,99 % ? 50 днів.

Підставою зазначених нарахувань є пункт 7.1 Договору, розміщений у розділі «Відповідальність за договором», який передбачає обов`язок позичальника сплачувати проценти у випадку несвоєчасного повернення суми кредиту або його частини. Таким чином, за умовами виникнення та порядком обчислення ці проценти є наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку. Однаковий розмір ставки таких процентів і процентів за користування кредитом не змінює їхньої правової природи.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Спірні 3 564,00 грн нараховані позивачем не як плата за правомірне користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування, а виключно у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку повернути 7 200,00 грн кредиту до 18 липня 2025 року. Такі проценти почали нараховуватися з наступного дня після настання строку виконання відповідного грошового зобов`язання, а їх розмір визначено залежно від кількості днів прострочення.

Отже, незалежно від використаної у Договорі назви відповідного платежу, за підставою його виникнення та порядком нарахування він є наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитом.

У постанові від 03 червня 2026 року (справа № 686/34448/24) Верховний Суд також звернув увагу, що встановлене пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення»

ЦК України звільнення позичальника від відповідальності не може бути усунуте домовленістю сторін договору, оскільки свобода договору не дозволяє сторонам відступати від імперативних законодавчих обмежень.

Оскільки 3 564,00 грн нараховані саме за прострочення повернення частини кредиту в розмірі 7 200,00 грн у період з 19 липня до 06 вересня 2025 року, тобто у період дії воєнного стану, такі нарахування охоплюються встановленим законом звільненням позичальника від відповідальності та підлягають списанню кредитодавцем.

За таких обставин позовна вимога про стягнення 3 564,00 грн процентів, нарахованих на прострочену заборгованість, є необґрунтованою.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач взяті на себе за Договором зобов`язання не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а надані позивачем докази у своїй сукупності є належними, допустимими, достатніми та узгоджуються між собою, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1695451 від 18 квітня 2025 року є частково обґрунтованими. Так, позовні вимоги в частині стягнення основного зобов`язання в розмірі 8 000,00 грн та процентів за користування кредитом у межах погоджених строків у розмірі 2 772,00 грн, необхідно задовольнити, водночас у частині стягнення процентів, нарахованих на прострочену заборгованість, у розмірі 3 564,00 грн, слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 4 частини третьої

статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2074 від 27 листопада 2025 року, наявною в матеріалах справи (а.с. 36), а також понесено витрати на відправку відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами в розмірі 111,50 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, наявною в матеріалах справи (а.с. 35).

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено частково у розмірі 10 772,00 грн при заявленій ціні позову у 14 336,00 грн, відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме: судовий збір у розмірі 1 820,18 грн (10 772,00 ? 2 422,40 : 14 336,00) та витрати на відправку кореспонденції у розмірі 83,78 грн (10 772,00 ? 111,50 :

14 336,00).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274,

280–289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» заборгованість за кредитним договором

№ 1695451 від 18 квітня 2025 року у розмірі 10 772 (десять тисяч сімсот сімдесят

дві) гривні 00 копійок, з яких: 8 000 гривень – основне зобов`язання, 2 772 гривні – проценти за користування кредитом у межах погоджених строків.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» судовий збір у розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень 18 копійок.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» витрати на відправку кореспонденції у розмірі 83 (вісімдесят три) гривні 78 копійок.

6. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

7. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

12. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», код ЄДРПОУ: 39287145, адреса місцезнаходження: вул. Костянтинівська, буд. 75, прим. 601А, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець